Постанова № 26506532, 08.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6313/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконя Д.І.

за участю

представників позивача: Васильчикової О.В. (довіреність від 10.01.2012 №1),

Шигирта О.П. (довіреність від 08.10.2012 №3),

представника відповідача: Зелюкіної Є.І. (довіреність від 22.03.2012 №19/10-025),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000551640, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000551640 від 21.03.2011.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Краснодонською ОДПІ в Луганській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010», за результатами якої складено акт №232/16-00231290 від 21.03.2011.

Перевіркою встановлені порушення ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» п.1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 123238,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки згідно ст.200 Податкового кодексу України законодавець не ставить в залежність право на бюджетне відшкодування від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а також від наявності кредиторської заборгованості, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів. Фактично у грудні 2010 року підприємством була сплачена постачальникам товарів (послуг) сума в розмірі 123238,00 грн.

Здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, отже позивач правомірно сформував суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування, оскільки ПДВ входить до складу сум, сплачених контрагентам за поставлений товар.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що дії податкового органу при виявленні розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є неправомірними, оскільки по контрагентам - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Октан-Агро», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ТД Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Горст», ТОВ «Альянс Холдінг», ТОВ «АНП-Схід», ТОВ «Терракота», Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією «Кершер», ТОВ «7 днів», ТОВ «Татнафта-Укрнафтопродукт», ПП «Нічний експрес», підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», ТОВ «Оптіма-Оіл», КП «Паркування», ТОВ «Ардена», ТОВ ТД «НК «Альянс-столиця», ТОВ «Вітава» суми ПДВ не були включені до відшкодування. До відшкодування ПДВ були включені суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Вік-Жен», ТОВ «Даві», ЗАТ «Каучук», ТОВ «Мост-Пласт», ТОВ «Югавтокомплект», ТОВ «ЛЕО», Луганською митницею, що є правом підприємства. На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (Т.1 а.с.158-159).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке (Т.1 а.с.135-136).

За результатами «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» має розбіжності в податковому кредиті за грудень 2010 року у сумі 3 282, 16 грн. по наступним контрагентам - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Октан-Агро», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ТД Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Горст», ТОВ «Альянс Холдінг», ТОВ «АНП-Схід», ТОВ «Терракота», Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією «Кершер», ТОВ «7 днів», ТОВ «Татнафта-Укрнафтопродукт», ПП «Нічний експрес», підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», ТОВ «Оптіма-Оіл», КП «Паркування», ТОВ «Ардена», ТОВ ТД «НК «Альянс-столиця», ТОВ «Вітава». Встановлені розбіжності в податковому кредиті ПАТ «КЗ «Автоагрегат» за грудень 2010 року свідчать про завищення податкового кредиту платника податків, у зв'язку з не відображенням контрагентами податкових зобов'язань з податку на додану вартість. На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Публічне акціонерне товариство «Краснодонський завод «Автоагрегат» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 17.08.1998, в якості платника ПДВ 07.07.1997, перебуває на податкову обліку в Краснодонській ОДПІ Луганської області ДПС (Т.1 а.с. 13-14).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року за податковий період грудень 2010 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у сумі 123 238,00 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 123 238,00 грн. (додаток №4 до декларації) (Т.1 а.с.15-23).

Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку №5 до декларацій за грудень 2010 року (Т.1 а.с. 143-144).

В період з 17.03.2011 по 18.03.2011 Краснодонській ОДПІ Луганської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010», за результатами якої складено акт №232/16-00231290 від 21.03.2011 (Т.1 а.с.24-28).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 123238,00 грн.

Висновки невиїзної перевірки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено, що за результатами «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» має розбіжності в податковому кредиті внаслідок не відображення контрагентами ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Октан-Агро», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ТД Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Горст», ТОВ «Альянс Холдінг», ТОВ «АНП-Схід», ТОВ «Терракота», Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією «Кершер», ТОВ «7 днів», ТОВ «Татнафта-Укрнафтопродукт», ПП «Нічний експрес», підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», ТОВ «Оптіма-Оіл», КП «Паркування», ТОВ «Ардена», ТОВ ТД «НК «Альянс-столиця», ТОВ «Вітава» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що свідчить про завищення податкового кредиту платника податків, що перевіряється, у зв'язку із невідображенням контрагентами в розділі 1 декларацій з ПДВ вказаних обсягів реалізації.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000551640 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 123238,00 грн. (Т.1 а.с.8).

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Суд за результатами розгляду справи дійшов до висновку, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку №5 до декларацій за грудень 2010 року ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» до податкового кредиту включено суми операцій з придбання з ПДВ по контрагентам ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Октан-Агро», ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ТД Запоріжнафтопродукт», ТОВ «Горст», ТОВ «Альянс Холдінг», ТОВ «АНП-Схід», ТОВ «Терракота», Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією «Кершер», ТОВ «7 днів», ТОВ «Татнафта-Укрнафтопродукт», ПП «Нічний експрес», підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», ТОВ «Оптіма-Оіл», КП «Паркування», ТОВ «Ардена», ТОВ ТД «НК «Альянс-столиця», ТОВ «Вітава», що зазначені у розділі 2 Додатку №5 під порядковими номерами 15, 17, 26, 32, 37, 44,45, 48, 49, 53, 62,64, 67, 68, 70, 73, 78. Зазначені обставини сторонами під час судового розгляду не заперечувалися.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських відносин із зазначеними підприємствами надані фіскальні чеки, податкові накладні, видаткові накладні за грудень 2010 року на загальну суму 3282,16 грн., січень 2011 року 6521,02 грн., суми ПДВ по яким не були заявлені до відшкодування (Т.1 а.с.160-226), що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 123238,00 грн., яка заявлена позивачем до відшкодування, виникла в результаті здійснення позивачем господарської діяльності у відповідних періодах по взаємовідносинам з ТОВ «Вік-Жен», ТОВ «Даві», ЗАТ «Каучук», ТОВ «Мост-Пласт», ТОВ «Югавтокомплект», ТОВ «ЛЕО», Луганською митницею за вантажно-митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивач у грудні 2010 року мав господарські правовідносини з вказаними підриємствами-постачальниками:

1. Між позивачем та ТОВ «Вік-Жен» укладено договір постачання №2312/10 від 23.12.2010 (Т.1 а.с. 77);

2. Між позивачем та ТОВ «Даві» укладено договір купівлі - продажу №01/12/10 від 10.12.2010 та додаткові угоди до цього договору від 07.09.2011 і від 26.12.2011 (Т.1 а.с.78-79, 80-81);

3. Між позивачем та ЗАТ «Каучук» укладено договір постачання №2010-62 від 29.11.2010 , додаткова угода до договору постачання №2010-62 від 29.11.2010 (Т.1 а.с. 82-83, 86);

4. Між позивачем та ТОВ «Мост-Пласт» укладено договір купівлі - продажу №МП-КЗА 1/10 від 01.12.2010 (Т.1 а.с. 87-88);

5. Між позивачем та ТОВ «Югавтокомплект» укладено контракт №01-11 від 27.12.2010 (Т.1 а.с. 89);

6. Між позивачем та ТОВ «ЛЕО» укладено договір про постачання електричної енергії №25к від 27.07.2007 контракт №01-11 від 27.12.2010 (Т.1 а.с. 90-97).

Всі договори, укладені між ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» та вказаними контрагентами, мали на меті настання реальних наслідків.

Так, сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (Т.1 а.с. 31-34, 37-41, 45-47, 51-52, 54, 58-60, 67) та платіжними дорученнями (а.с.Т.1 а.с.29-30, 35-36, 42-44, 48-50, 53, 55-57, 61-66, 68-69).

Обставини фактичного надходження, оприбуткування та використання товару позивачем у власній господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, лімітно -заборними картками, сертифікатами якості (Т.1 а.с.111-131, Т.2 а.с.24-169, Т.2 а.с.204-252), актом про використану електричну енергію (Т.1 а.с.132), вантажно-митними деклараціями, їх реєстром та актом про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу станом на 01.01.2011 (Т.1 а.с.133, Т.3 а.с.5-10), специфікаціями норм розходу матеріалів на 2010 рік (Т.3 а.с.3-13), сертифікатами відповідності (Т.3 а.с.29-35). Належність на праві власності автотранспорту на якому перевозився товар підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (Т.3 а.с.14-16).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Первинні документи надані позивачем оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

На час формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року був чинним Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 статті 7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації за грудень 2010 року.

Доказів того, що отримані від контрагентів податкові накладні, використані для формування податкового кредиту за грудень 2010 року оформлені неналежним чином, відповідачем не надано.

Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали відповідне свідоцтво платника ПДВ.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та як наслідок право на бюджетне відшкодування у сумі 123 238,00 грн. за грудень 2010 року.

Посилання представника відповідача на те, що підставою для відмови позивачу у відшкодуванні ПДВ є встановлені за результатами «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжності в податковому кредиті за грудень 2010 року у сумі 3 282, 16 грн. на увагу не заслуговують з огляду на положення п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, якими передбачено право платника податку прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 123 238,00 грн. за грудень 2010 року, тому вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судового збору на користь позивача судом вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000551640, задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 21.03.2011 №0000551640, яким зменшено Публічному акціонерному товариству «Краснодонський завод «Автоагрегат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123 238,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1232,38 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 38 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12 жовтня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова