Постанова № 26506304, 04.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року (16 год. 17 хв.) Справа № 0870/6827/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Кай К.В.,

за участю представників: позивача - Коваля М.О., Остапця Д.В.,

відповідача - Гревцевої О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

13.07.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення рішення відповідача від 26.06.2012 №0000402214/4872.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Нікойл», їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень, липень 2009 року від 12.06.2012 (далі - Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування висновків про наявність з боку позивача порушення вимог чинного законодавства відповідач посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Нікойл». Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

Ухвалою від 16.07.2012 позовна заява, через її невідповідність вимогам ст. 106 КАС України була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 26.07.2012.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 26.07.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 06.08.2012.

Ухвалою від 06.08.2012 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 12.09.2012.

Ухвалою від 12.09.2012 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 12.09.2012.

Ухвалою від 12.09.2012 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 02.10.2012.

Ухвалою від 02.10.2012 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 02.10.2012.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.10.2012.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що про реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Нікойл» свідчать дані наданих відповідачу для перевірки документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. Посилання відповідача на нікчемність, укладеного позивачем із ТОВ «Нікойл» правочину, є необґрунтованим та не доведеним у встановленому законодавством порядку. Товар, який був отриманий позивачем від ТОВ «Нікойл» був використаний у власній господарській діяльності позивача. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що для перевірки не було надано документального підтвердження транспортування товару, отриманого позивачем від ТОВ «Нікойл». Оскільки нормативними актами України визначається обов'язковість складання товарно-транспортних документів, то відсутність документального підтвердження факту транспортування товару від постачальника до покупця є порушенням вимог законодавства України. Крім того, отриманий позивачем від ТОВ «Нікойл» товар підлягає в Україні обов'язковій сертифікації, проте для перевірки сертифікати на цей товар не були надані. Внутрішнє переміщення цього товару між підрозділами позивача засвідчено неналежними документами. Відтак, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ним прийнято правомірно, на підставі та в межах повноважень визначених законодавством України. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

У судовому засіданні 04.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 10.05.2012 №301, в період з 10.05.2012 по 12.06.2012 відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Нікойл», їх реальності та повноти відображення в обліку, за період травень, червень, липень 2009 року.

12.06.2012 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, підприємством завищено податковий кредит за травень, червень, липень 2009 року на загальну суму 254275 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Нікойл», що призвело до завищення:

- позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за травень 2009 року) на загальну суму 166500 грн.;

- суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за травень 2009 року) на загальну суму 166500 грн.;

- позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за червень 2009 року) на загальну суму 54042 грн.;

- суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за червень 2009 року) на загальну суму 54042 грн.;

- позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової Декларації з ПДВ за липень 2009 року) на загальну суму 33733 грн.;

- суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 27 податкової Декларації з ПДВ за липень 2009 року) на загальну суму 33733 грн.

19.06.2012 позивачем до відповідача були подані заперечення на Акт перевірки, які не були враховані відповідачем.

26.06.2012 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000402214/4872, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 317843,75 грн., з яких 254275 грн. за основним платежем, 63568,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2008 під позивачем та ТОВ «Нікойл» був укладений договір поставки №2/93, за умовами якого ТОВ «Нікойл» зобов'язалося передати у власність позивача на умовах оплати певну продукцію, асортимент, кількість, ціна та умови поставки якої визначається специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами. При цьому п. 2.1 цього договору було визначено що постачання продукції здійснюється із застосуванням термінів Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000.

Згідно специфікації №81 від 18.05.2009 до договору №2/93 від 18.12.2008 ТОВ «Нікойл» зобов'язалось передати позивачу у строк 18-31 травня 2009 року РДО пальмове масло Sania 36-39 у кількості 110000 кг загальною вартістю з ПДВ 1017500 грн. Умови постачання - DDP, м. Дніпрорудне.

Відповідно до даних видаткової накладної від 22.05.2009 №Ни-0000102 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 203500 грн., в тому числі ПДВ - 33916,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №102 від 22.05.2009, а також посвідчення якості №287 від 22.05.2009.

Згідно даних видаткової накладної від 25.05.2009 №Ни-0000104 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 203500 грн., в тому числі ПДВ - 33916,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №104 від 25.05.2009, а також посвідчення якості №288 від 25.05.2009.

Відповідно до даних видаткової накладної від 26.05.2009 №Ни-0000106 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 203500 грн., в тому числі ПДВ - 33916,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №106 від 26.05.2009, а також посвідчення якості №291 від 26.05.2009.

Згідно із даними видаткової накладної від 27.05.2009 №Ни-0000109 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 20000 кг на суму 185000 грн., в тому числі ПДВ - 30833,33 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №109 від 27.05.2009, а також посвідчення якості №293 від 27.05.2009.

Відповідно до даних видаткової накладної від 28.05.2009 №Ни-0000110 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 203500 грн., в тому числі ПДВ - 33916,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №110 від 28.05.2009, а також посвідчення якості №295 від 28.05.2009.

В податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, яка була подана відповідачу 22.06.2009, позивач задекларував податковий кредит сформований по операціях з ТОВ «Нікойл» в сумі 166500,01 грн., що відповідає сумі ПДВ, відображеній в податкових накладних, виданих ТОВ «Нікойл» позивачу протягом травня 2009 року.

Згідно із специфікацією №82 від 01.06.2009 до договору №2/93 від 18.12.2008 ТОВ «Нікойл» зобов'язалось передати позивачу у строк 08-30 червня 2009 року РДО пальмове масло Sania 36-39 у кількості 88000 кг загальною вартістю з ПДВ 814000 грн. Умови постачання - DDP, м. Дніпрорудне.

Відповідно до даних видаткової накладної від 17.06.2009 №Ни-0000130 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 7000 кг на суму 64750 грн., в тому числі ПДВ - 10791,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №130 від 17.06.2009, а також посвідчення якості №303 від 17.06.2009.

Згідно із даними видаткової накладної від 19.06.2009 №Ни-0000131 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 203500 грн., в тому числі ПДВ - 33916,67 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №131 від 19.06.2009, а також посвідчення якості №306 від 16.06.2009.

Відповідно до даних видаткової накладної від 08.07.2009 №Ни-0000190 ТОВ «Нікойл» передало позивачу пальмове масло 36-39 у кількості 22000 кг на суму 202400 грн., в тому числі ПДВ - 33733,33 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №190 від 08.07.2009.

Згідно із специфікацією №83 від 17.06.2009 до договору №2/93 від 18.12.2008 ТОВ «Нікойл» зобов'язалось передати позивачу у строк 17-19 липня 2009 року замінним молочного жиру у кількості 5000 кг загальною вартістю з ПДВ 56000 грн. Умови постачання - DDP, м. Дніпрорудне.

Відповідно до даних видаткової накладної від 17.06.2009 №Ни-0000129 ТОВ «Нікойл» передало позивачу замінник молочного жиру Сания у кількості 5000 кг на суму 56000 грн., в тому числі ПДВ - 9333,33 грн. На цю партію товару ТОВ «Нікойл» була виписана податкова накладна №129 від 17.06.2009.

В податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, яка було подана позивачем відповідачу 20.07.2009, позивач задекларував податковий кредит сформований по операціях з ТОВ «Нікойл» в сумі 854,64 грн., а в податковій декларації з ПДВ за цей саме період, яку подають переробні підприємства, задекларував податковий кредит в сумі 53187,03 грн. Задекларована позивачем в червні 2009 року сума податкового кредиту відповідає сумі ПДВ, відображеній в податкових накладних, виданих ТОВ «Нікойл» позивачу протягом червня 2009 року.

В податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, яку подають переробні підприємства та яка була подана відповідачу 20.08.2009, позивач задекларував податковий кредит сформований по операціях з ТОВ «Нікойл» в сумі 66299,46 грн., а в декларації за цей період, яку подають решта суб'єктів господарювання, задекларував 461,87 грн. податкового кредиту по операціях з ТОВ «Нікойл».

В подальшому (30.08.2010) позивачем були подані уточнюючі розрахунки до податкових декларації за липень 2009 року, відповідно до яких позивач відкоригував податковий кредит, який був задекларований у звичайній декларації з ПДВ за липень 2009 року - зменшив суму податкового кредиту по операціях з ТОВ «Нікойл» за липень 2009 року на 288,50 грн., а у декларації з ПДВ за липень 2009 року, яку повинні подавати переробні підприємства, зменшив суму податкового кредиту по операціях з ТОВ «Нікойл» за липень 2009 року на 32799,50 грн. Відтак, до початку перевірки позивачем було задекларовано суму податкового кредиту за липень 2009 року по операціях з ТОВ «Нікойл» в сумі 33733,33 грн., що відповідає сумі ПДВ, відображеній в податкових накладних, виданих ТОВ «Нікойл» позивачу протягом липня 2009 року.

Придбаний у ТОВ «Нікойл» товар був оприбуткований позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності - у виробництві.

У період з 06.03.2007 по 27.02.2010 ТОВ «Нікойл» було платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та актом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.12.2011 №1165/23-420/34929783.

За змістом визначення терміну DDP, наведеного в Офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Крім того, продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

В обґрунтування твердження про необхідність документального оформлення факту транспортування товару від ТОВ «Нікойл» до позивача відповідач посилається на вимоги Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.

Згідно із преамбулою зазначених Правил, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відтак, ці Правила регламентують взаємовідносини між перевізниками з одного боку та вантажовідправниками і вантажоодержувачами з іншого боку, і не підлягають обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника або покупця товару.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вимоги Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки регламентовані ними відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та ТОВ «Нікойл».

Щодо посилання відповідача на відсутність сертифікату відповідності на поставлену ТОВ «Нікойл» в адресу позивача продукцію, суд зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності сертифікації зазначеної продукції відповідач посилається на вимоги розділу 26 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746. Проте, в чинній редакції цього Переліку відсутня така продукція, як олія рослинна. Крім того, з часу введення в дію цього нормативного акту в ньому не передбачалась обов'язкова сертифікація пальмової олії чи заміннику молочного жиру - продукції, яка постачалась позивачу ТОВ «Нікойл».

Щодо посилання позивача на вимоги Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-III, суд зазначає наступне.

В ст. 1 зазначеного закону наведене визначення термінів, відповідно до яких:

технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва;

законодавчо регульована сфера - сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством;

законодавчо нерегульована сфера - сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством.

За змістом ст. 2 Закону України «Про підтвердження відповідності» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу вимогам, встановленим законодавством України, і поширюється на виробників та постачальників продукції незалежно від форми власності і видів діяльності, на органи з сертифікації, випробувальні лабораторії, а також відповідні органи державної влади.

За приписами ст. 9 цього Закону процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами.

Із введенням в дію технічних регламентів центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам технічних регламентів. Виробник чи постачальник також має право підтвердити відповідність продукції вимогам технічних регламентів іншими, ніж відповідність стандартам, шляхами, передбаченими цими регламентами.

Жодним нормативно-правовим актом України на затверджений технічний регламент щодо пальмового масла чи замінника молочного жиру, відтак, виробництво цієї продукції не віднесене до законодавчо регульованої сфери.

Відтак, твердження відповідача про необхідність надання сертифікатів відповідності на отриману позивачем продукцію є безпідставним.

Крім того суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надані посвідчення якості на отримані від ТОВ «Нікойл» товари.

Щодо твердження відповідача про те, що оформлення товарів, отриманих позивачем від ТОВ «Нікойл», та їх внутрішнє переміщення оформлене неналежними документами, суд зазначає наступне.

В обґрунтування такого твердження відповідач посилається на вимоги Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2.

Разом з тим, з аналізу п. 1.1 цих Методичних рекомендацій випливає, що вони не мають обов'язкового характеру для суб'єктів господарювання, є лише можуть застосовуватися під час обліку запасів.

Відтак, твердження про недотримання вимог цих Методичних рекомендацій є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що на підтвердження факту використання у власному виробництві отриманих від ТОВ «Нікойл» товарів позивачем надані накладні на внутрішнє переміщення товарів, акти нормативного використання сировини, подорожніми листами вантажного автомобіля, картками складського обліку матеріалів.

Також суд зазначає, що згідно із вимогами пп. 15.1.1 п. 15.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу наявності підстав для застосування до податкового періоду травень 2009 року вимог пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону.

Згідно із пп. а пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відтак, для подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року граничним строком подання є 20.06.2009.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року подана 22.06.2009.

Відтак, з 22.06.2009 має відраховуватися встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 1095-денний строк.

Податковий кодекс України містить аналогічну пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» норму (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

При цьому суд зазначає, що позивач не подавав до податкової звітності за травень 2009 року уточнюючого розрахунку щодо зміни суми податкового кредиту по операціях з ТОВ «Нікойл».

Разом з тим, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 26.06.2012, тобто на 1100 день від дати подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

За приписами п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відтак, судом встановлено що податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року нараховане відповідачем позивачу із перевищенням визначеного в п. 102.1 ст. 102 ПК України 1095-денного строку.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а відтак про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №2697 від 04.07.2012 та №2983 від 24.07.2012 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 2146,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 26.06.2012 №0000402214/4872, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 317843,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» (код ЄДРПОУ 32835306, зареєстроване: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 31) судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Р.В. Кисіль

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова складена у повному обсязі 09.10.2012.