Постанова № 26505838, 22.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4522/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до: приватного акціонерного товариства Вінницького виробничо - ремонтного підприємства

про: стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, позивач) до приватного акціонерного товариства Вінницького виробничо - ремонтного підприємства (далі - ПАТ ВВРП, відповідач) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1 355,00 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

В судове засідання представник позивача не з’явився, проте надав заяву (вх. №26715 від 22.10.12 року) в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі у письмовому проваджені.

Представник відповідача в судове засідання, не з'явився про час, дату та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховуючи неприбуття без поважних причин відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Приватне акціонерне товариство Вінницьке виробничо - ремонтне підприємство зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 06.04.2004 року. На податковому обліку у Вінницькій ОДПІ перебуває з 09.04.2004 року.

Так судом встановлено, що згідно самостійно поданих ПАТ ВВРП податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - квітень та липень 2012 року загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті становить 1 355,00 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 355,00 грн., що підтверджується податковою вимогою форми "Ю" №79 від 25.01.2012р. (а.с.21), податковою декларацію №9020997306 за березень 2012 року (а.с.12-14), податковою декларацію №9028285334 за квітень 2012 року (а.с.15-17), податковою декларацію №9050626255 за липень 2012 року (а.с.18-20), обліковою карткою платника податку станом на 01.09.2012 року (а.с.9-11) та розрахунком суми заборгованості (а.с.5).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач є платником податку на прибуток.

Відповідно до п.16.4. ст.16 зазначеного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітний квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) (далі –Закон) узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 5.3.1. ст. 5 Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Відповідно до п. п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по сплаті податку на додану вартість у сумі 1 355,00 грн. підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, те що відповідачем заборгованість не погашена, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Вінницького виробничо - ремонтного підприємства (21000, м. Вінниця, вул. Кірова, 1, код ЄРПОУ 32899265) до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код 802015, р/р №31113029700002, одержувач УДКСУ у м. Вінниці, ККД 14010100) податковий борг в сумі 1 355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна