Постанова № 26505833, 10.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4198/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Пастуха А.С.

представника відповідача: Лесика В.В.

свідка: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Домінікана"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС

про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Домінікана» (далі - ТОВ «Домінікана») з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Так, на підставі акта перевірки №321/2330/36830709 від 06.04.2012 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2012 року №0000442350 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 386035,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 308828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77207,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2012 року №0000452350 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 445992,00 грн.

Позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, відтак прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення також підлягають скасуванню.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просив визнати протиправними та скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги. Крім того, суду пояснив, що в акті перевірки №321/2330/36830709 від 06.04.2012 року відповідачем встановлено порушення пункту 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: під час перевірки підприємство не надало для ознайомлення оригіналів первинних бухгалтерських документів та податкових накладних.

Проте, документи позивачем були надані до заперечень на Акт перевірки. Разом з тим, всі податкові накладні на момент перевірки внесено в електронний реєстр виданих та отриманих податкових накладних та є в наявності, однак не на головному підприємстві, а на його філіях.

Таким чином, на думку позивача, висновки податкового органу в цілому не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, та є невірними по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти його задоволення, посилаючись на письмові заперечення, які додані до матеріалів справи.

В судовому засіданні свідком ОСОБА_3 - старшим державним податковим ревізором були надані пояснення, що ТОВ «Домінікана» в ході перевірки не надало всіх належних первинних документів, зокрема і податкових накладних. До заперечення до акту перевірки були додані копії договорів, податкових і видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, згідно яких в бухгалтерському обліку проведено придбання лікеро-горілчаної продукції та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість. Оригінали відповідних документів були представлені представниками ТОВ «Домінікана» при розгляді скарги. Проте, він їх при визначенні податкового зобов"язання товариству не взяв до уваги, так як вони були оформлені всупереч чинному законодавству.

Заслухавши пояснення сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

На підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Домінікана» з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Південні традиції» та ТОВ "Винзавод "Південні Вікна" за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 06.04.2012 року №321/2330/36830709 ( а.с. 11-16).

З акту вбачається, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1. П. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року встановлено його заниження всього у сумі 308828,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 101305,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 55668,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 37284,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 114571,00 грн.

2. Завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 235144,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 112627,00 грн., за травень 2011 року в сумі 31100,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 91417,00 грн.

3. Завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2011 року в сумі 354575,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеним у акті перевірки, оскаржив їх у адміністративному порядку до податкових органів.

Проте, рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.06.2012 року №9970/10/10-009 податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000442350 та № 0000452350 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

В подальшому, рішенням Державної податкової служби України від 20.07.2012 року №13504/6/10-2115 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000442350 та № 0000452350 без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями податкового органу, оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд зокрема виходив з наступного.

Так, в акті перевірки стверджується, що на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Домінікана» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період лютий-грудень 2011 року поданих до ДПІ у м. Вінниці податок на додану вартість в сумі 754820,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 112627,00 грн., за травень 2011 року в сумі 31100,00 грн., за червень 2011 року в сумі 98304,00 грн., за липень 2011 року в сумі 57387,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 86903,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 41167,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 34304,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 71145,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 91417,00 грн., які не підтверджені податковими накладними.

Також в акті перевірки зазначається, що податкові накладні знайшли своє відображення в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий-грудень 2011 року, в тому числі за лютий-березень 2011 року по постачальнику ТОВ «Винзавод «Південні Вікна» та за квітень-грудень 2011 року по постачальнику ТОВ «Південні традиції», але в наявності не підтвердженні.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товар в/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань.

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій вважає за необхідне ретельно перевірити доводи податкових органів, викладені в акті перевірки, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.

Також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, податковим органом в ході проведеної позапланової виїзної документальної перевірки встановлено порушення пункту 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту до складу податкового періоду.

Згідно листа від 28.03.2012 року №76 ТОВ «Домінікана» звернулась до старшого державного податкового ревізора інспектора Петрука С.Г. з проханням продовжити строк проведення перевірки, оскільки частина первинної документації знаходиться у філіях підприємства. В свою чергу позивач зобов"язувався надати документи до 07.04.2012 року.

Податковий орган, розглянувши дане клопотання, прийняв рішення продовжити термін первірки з 30.03.2012 року на 2 робочих дні відповідно до наказу №195/22 від 29.03.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 06.04.2012 року №321/2330/36830709 ( а.с. 11-16). Проте, позивач з висновками Акту перевірки не погодився, подавши до нього заперечення від 09.04.2012 року №81, які зареєстровані у Вінницькій ОДПІ 10.04.2012 року. До вказаних заперечень долучено додатки у кількості 327 арк., а саме належним чином засвідченні копії податкових накладних в кількості 85шт., видаткових накладних та товарно-транспортних накладних в кількості 67 шт., договорів в кількості 4 шт., платіжних доручень в кількості 161 шт., банківських виписок в кількості 2 шт. Зазначені документи долучені і до матеріалів справи.

Розглянувши заперечення, податковий орган залишає їх без задоволення з тих підстав, що в частині копій ТТН, які були надані підприємством відсутня відмітка, яка проставляється представником ДПС на акцизному складі про погодження відпуску шляхом проставлення штампу "Виїзд дозволено" із візуванням особистого підпису та запису в журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів, що передбачено п. 2.5 "Порядку роботи представників органу державної податкової служби на акцизних складахпідприємств, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби", який затверджений наказом ДПА України від 14.05.2005 року №178.

Щодо іншої частини первинних документів, а саме податкових накладних, свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що вони не були взяті до уваги, оскільки вказані у них відомості не відповідали порядковим номерам та датам договорів поставки за якими здійснювались господарські операції між TOB «Домінікана» та TOB «Південні Традиції», та TOB «Винзавод Південні Вікна».

За таких обставин, податковий орган у відповідь на заперечення (від 18.04.2012 року №6984/22) робить висновок, що не є можливим підтвердити факт відгрузки товару та підтвердити правомірність віднесення сум до податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суд не погоджується, виходячи з наступного.

У судовому засіданні вибірковим порядком досліджено первинні документи, які на момент перевірки були відсутні у позивача та надані до заперечень на Акт.

Договора поставки №24/04 від 04.04.2011р., №173 від 01.02.2011 р., №98 від 01.12.2010 р., №11/11 від 18.04.2011р., видаткові накладні, товаро-транспортні накладні платіжні доручення.

Так, згідно видаткової накладної №1254 від 20.04.2011 р. (т. 1, а. с. 116) ТОВ «Домінікана», ЧФ ТОВ «Домінікана» відповідно до договору поставки №24/04 від 04.04.2011р. (т. 1, а. с. 43-44) отримало від ТОВ «Південні традиції»товар на суму 39945,00 грн. Дана поставка підтверджується товарно-транспортною накладною №591595 від 20.04.2011 р. на вказану суму (т. 1, а. с. 117), відомостями про вантаж (т. 1, а. с. 118) та податковою накладною №123 від 20.04.2011 р. (т. 1, а. с.119).

Відповідно до видаткової накладної №898 від 23.03.2011 р. (т. 1, а. с. 83) ТОВ «Домінікана», ЧФ ТОВ «Домінікана»відповідно до договору поставки №173 від 01.02.2011 р. (т. 1, а. с. 45-46) отримало від ТОВ «Винзавод «Південні вікна» товар на суму 105054,00 грн. Дана поставка підтверджується товарно-транспортною накладною №181236 від 23.03.2011 р. (т. 1, а. с. 84), відомостями про вантаж (т. 1, а. с. 85) та податковою накладною №261 від 23.03.2011 р. (т. 1, а. с. 86).

Досліджуючи видаткову накладну №586 від 09.03.2011 р. (т. 1, а. с. 79) ТОВ «Домінікана», ЧФ ТОВ «Домінікана»відповідно до договору поставки №173 від 01.02.2011 р. (т. 1, а. с. 45-46) отримало від ТОВ «Винзавод «Південні вікна»товар на суму 259833,18 грн. Дана поставка підтверджується товарно-транспортною накладною №143182 від 09.03.2011 р. (т. 1, а. с. 80), відомостями про вантаж (т. 1, а. с. 81) та податковою накладною №64 від 09.03.2011 р. (т. 1 а. с. 82).

Згідно видаткової накладної №90 від 01.03.2011 р. (т. 1, а. с. 75) ТОВ «Домінікана», ЧФ ТОВ «Домінікана»відповідно до договору поставки №98 від 01.12.2010 р. (т. 1, а. с. 48-49) отримало від ТОВ «Винзавод «Південні вікна»товар на суму 105054,00 грн. Дана поставка підтверджується товарно-транспортною накладною №459761 від 01.03.2011 р. (т. 1, а. с. 76), відомостями про вантаж (т. 1, а. с. 77) та податковою накладною №98 від 01.12.2010 р. (т. 1, а. с. 78).

Дослідження в судовому засіданні інших податкових накладних не проводилось, оскільки представник відповідача зазначив про відсутність такої необхідності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні первинних документів, судом вбачається, що вони належним чином оформлені та мають обов'язкові реквізити.

Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про їх реальність.

Отже, здійснення господарських операцій між TOB «Домінікана» і TOB «Південні Традиції», та TOB «Винзавод Південні Вікна» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, належним чином оформленими податковими накладними. Підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, а тому, TOB «Домінікана», правомірно врахувало, при формуванні податкових зобов'язань, суми податку на додану вартість по операціям з придбання товарів TOB «Південні Традиції», та TOB «Винзавод Південні Вікна».

Крім того, судом береться до уваги, що за придбані товари позивачем проведено розрахунки, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, слід зауважити, що податковим органом не здійснено заходів по вивченню та аналізу податкового та бухгалтерського обліку спірних господарських операцій, не проведено зустрічних перевірок контрагентів, яким в подальшому реалізовувалась продукція, не проведено перевірки ТОВ «Південні Традиції» та ТОВ «Винзавод «Південні Вікна».

Посилання відповідача на те, що відповідно до Порядку роботи представників органу державної податкової служби на акцизних складах підприємств, що виробляють горілку та лікеро-горілчані вироби, затвердженого наказом ДПА України від 14.05.2005 року №178, представники державної податкової служби на акцизному складі здійснюють контроль за зберіганням, відпуском та обігом горілки та лікеро-горілчаних виробів (п.2.2), а також, що при відвантаженні горілки та лікеро-горілчаних виробів заповнюється товарно-транспортна накладна, в якій представник ДПС на акцизному складі робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа «Виїзд дозволено» і особистого підпису на запис в журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів (п.2.5), суд не бере до уваги, оскільки дані норми зазначеного Порядку суперечать вимогам ч.ч.11, 13, 14 ст.2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Відповідно до ч.11 ст.2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу призначає свого представника (представників) на такому складі.

Відповідно до ч.13 цієї статті Закону представник (представники) органу державної податкової служби здійснює (здійснюють) постійний безпосередній контроль за дотриманням встановленого порядку відпуску спирту етилового та сплатою акцизного збору з нього.

Відповідно до ч.14 цієї статті Закону порядок роботи представників органу державної податкової служби на акцизному складі встановлюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування.

Таким чином, законом передбачено здійснення представником (представниками) органу державної податкової служби постійного і безпосереднього контролю за дотриманням встановленого порядку відпуску спирту етилового та сплати акцизного збору з нього, і не передбачено здійснення такого контролю за дотриманням встановленого порядку відпуску алкогольних напоїв, їх відвантаження та транспортування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим, п.п.2.2, 2.5 зазначеного Порядку органу державної податкової служби, її представникам на акцизному складі надано повноваження, не передбачені законом, а тому в цій частині цей порядок суперечить зазначеній нормі Конституції України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Домінікана» правомірно сформовано податковий кредит із сум податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, діяла не на підставі та не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено судовий збір 2 розмірів мінімальних заробітних плат, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №№0000452350, 0000442350.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Домінікана" (код ЄДРПОУ 36830709) сплачений судовий збір у розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органами Державного казначейства з розрахункових рахунків Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна