Ухвала суду № 26500233, 10.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.справа № 2-а-846/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року

у справі № 2-а-846/11

за позовом ОСОБА_2

до Головного лікаря комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради

про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного лікаря комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради», в якому просив визнати протиправним невиконання відповідачем вимог Законів України «Про психіатричну допомогу», «Про звернення громадян»та КУпАП у відношенні заяви позивача про негайне звільнення; визнати протиправним направлення відповідачем цієї заяви від 29.09.09, яка підлягала розгляду та вирішенню відповідачем, до суду; визнати протиправним продовження позбавлення позивача волі після закінчення максимально встановленого законом 15-добового строку; стягнути на користь позивача спричинену протиправними діями та бездіяльністю відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.11 позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного лікаря комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня «Дніпропетровської обласної ради»щодо неповідомлення ОСОБА_2 про наслідки розгляду його заяви від 29 вересня 2009 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.40), в якій просить змінити постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.11, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує. В поданих суду письмових запереченнях зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам.

Також в судовому засіданні представник відповідача зазначив про зміну назви комунального закладу, а саме: відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.09.2010 змінено назву комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради на комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради.

З огляду на додані до заперечення на апеляційну скаргу документи колегія суддів вважає за необхідне змінити назву комунального закладу відповідача -комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради на комунальний заклад «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня»Дніпропетровської обласної ради.

По суті поданої позивачем апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09 у справі № 3-1754/2009 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.185-3 КУпАП призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_2. Проведення експертизи доручено відділенню судово-психіатричних експертиз Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні.

Постанова направлена для виконання Красногвардійському РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

На виконанні вказаної постанови суду судово-психіатричною експертною комісією відділення судово-психіатричних комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_2, за результатами якої складений акт № 36 від 08.10.09 (а.с.25).

Як вбачається з акту експертизи № 36 від 08.10.09, до комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»для проведення стаціонарної експертизи ОСОБА_2 прибув 14.09.09.

Після проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи з 14.09.09 по 08.10.09 позивач виписаний з відділення самостійно за власною заявою у зв'язку із закінченням експертизи.

В період проведення експертизи позивачем 29.09.09 подана письмова заява до Головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні, в якій позивач, посилаючись на закінчення 15-денного строку, що складає максимальний строк позбавлення волі за КУпАП, наполягав на негайному його звільненні, оскільки його подальше (після 28.09.09) примусове перебування в психіатричному закладі є незаконним.

Означена заява позивача відповідачем не розглянута, направлена до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за належністю (лист від 08.10.09 № 2938).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним продовження позбавлення позивача волі після закінчення максимально встановленого законом 15-добового строку, визнання протиправним направлення відповідачем заяви від 29.09.09, яка підлягала розгляду та вирішенню відповідачем, до суду, стягнення спричиненої протиправними діями та бездіяльністю відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач підмінює поняття позбавлення волі як адміністративного покарання та проведення експертизи.

Крім того, посилаючись на те, що до повноважень Головного лікаря комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»не входить вирішення питання про звільнення особи, яку було позбавлено волі на підставі постанови суду, а також питання строків обмеження волі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно вказану заяву направлено для розгляду до компетентного органу.

Відмовляючи в задоволенні вимог стосовно відшкодування понесеної позивачем моральної шкоди, суд зазначив, що у судовому засіданні не було доведено наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з порушенням прав позивача, крім того, позивачем не надано пояснень, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами вона підтверджується.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Спір між сторонами виник з приводу терміну перебування позивача в комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»на підставі постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09 у справі № 3-1754/2009 для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Питання призначення та проведення судової експертизи, в тому числі судово-психіатричної експертизи, врегульовані, зокрема, Законами України «Про психіатричну допомогу», «Про судову експертизу», Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 08.10.2001.

Згідно ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» судово-психіатрична експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до пп. 28 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1542, Міністерство охорони здоров'я України відповідно до покладених на нього завдань організовує науково-методичне забезпечення судово-медичної та судово-психіатричної експертної діяльності закладів охорони здоров'я.

Відповідно до п.2 наведеного вище Порядку проведення судово-психіатричної експертизи судово-психіатрична експертиза проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів.

Експертизу в експертній установі (підрозділі) виконує лікар - судово-психіатричний експерт одноособово або у складі амбулаторних (стаціонарних) судово-психіатричних експертних комісій. Посади експертів та голів комісій встановлюються згідно з чинними нормативними документами Міністерства охорони здоров'я. Склад комісій затверджується наказом керівника експертної установи (підрозділу) (п.3 Порядку).

Відповідно до п.1 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи судово-психіатрична експертиза призначається органами досудового слідства та суду і проводиться за їх відповідним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Проведення експертиз з кримінальних, цивільних та адміністративних справ у експертних установах (підрозділах); обов'язки, права та відповідальність експерта; організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Законами України "Про судову експертизу", "Про психіатричну допомогу", Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним кодексами, Кодексом України про адміністративні правопорушення та цим Порядком (п.4 Порядку).

Пунктом 5 цього Порядку передбачено можливість проведення експертизи амбулаторно, стаціонарно, у судовому засіданні.

Відповідно до п.п.25, 28, 30 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи стаціонарна експертиза обвинуваченого проводиться в експертній установі (підрозділі) за наявності рішення суду про призначення відповідної експертизи.

Термін проведення стаціонарної експертизи становить до 30 діб. Залежно від обсягу та складності експертизи термін її проведення може бути продовжений за узгодженням з органом, що призначив експертизу.

Особа, яка не перебуває під вартою, після закінчення експертизи може бути виписана з експертної установи (підрозділу) залежно від психічного стану самостійно або в супроводі родичів, законних представників на підставі дозволу слідчого на його виписку.

Таким чином, вбачається, що перебування особи в експертній установі під час проведення судово-психіатричної експертизи не є тотожнім адміністративному арешту в розумінні ст.32 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю суттю складають різні правовідносини, що регулюються різними правовими нормами, мають різні правові наслідки.

Строки перебування особи в експертній установі під час проведення судово-психіатричної експертизи Кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлюються.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Експерт несе особисту відповідальність за наданий висновок і ніхто не має права втручатися в проведення судової експертизи (ст.4 Закону України «Про судову експертизу», ст.384 Кримінального кодексу України).

Роботу експертної установи (підрозділу) контролює Міністерство охорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій та Головне управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації (п.15 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до повноважень Головного лікаря комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»не входить вирішення питання про призначення судово-психіатричної експертизи, визначення терміну її проведення та перебування у зв'язку з цим позивача в комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня».

Приймаючи до уваги, що стаціонарна судово-психіатрична експертиза призначена постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09 у справі № 3-1754/2009, всі питання, пов'язані з процедурою її призначення, повинні вирішуватися судом.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про недоведеність позивачем факту заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Як вже встановлено судом, проводячи стаціонарну судово-психіатричну експертизу позивача, комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»діяв виключно на виконання постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.09.

Обставини, які б свідчили про порушення прав позивача під час проведення експертизи і перебування його в комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»і спричинення йому у зв'язку з цим моральної шкоди, позивачем не визначені, з наявних в матеріалах справи не вбачаються.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутнві, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2011 у справі № 2-а-846/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко