Ухвала суду № 26500154, 14.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.справа № 2а-98/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Гусаров В.О. дов від 24.08.2011

відповідача: - Земляний О.Ю. дов від 17.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року

у справі № 2а-98/10/0470

за позовом Державної податкової інспекції у Красногвадійському районі м. Дніпропетровська

до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка»

про стягнення податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій,-

встановила:

Державна податкова інспекція у Красногвадійському районі м. Дніпропетровська звернулася до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Озерка», в якому просила стягнути з відповідача суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5718427,44 грн. основного платежу та 5718427,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій, разом 11436854,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевірці ТОВ «Озерка»(акт перевірки від 20.10.09) щодо своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Ардена»щодо оподаткування продажу частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, здійсненого за договором купівлі - продажу від 07.06.06, укладеного між ТОВ «Озерка»і ТОВ «Ардена», за період з 01.06.06 по 01.07.09, встановлено, що ТОВ «Озерка»задіяно у схемі постачання частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70. Прокуратурою м.Києва порушено кримінальну справу № 51-2153 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України у відношенні ОСОБА_4, генерального директора ЗАТ «Київський готель «Мир». Рішенням господарського суду від 18.03.1996 у справі №43/427 визнано банкрутом ЗАТ «Київський готель «Мир», 25.09.06 скасовано його держреєстрацію. 01.06.06 між ЗАТ «Київський готель «Мир» (продавець) і ТОВ «Озерка»(покупець) укладено договір купівлі - продажу частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня; 70, загальною площею відчужуваних нежилих приміщень 6957,60 кв.м. Продаж здійснено сторонами за 15459790 грн. з урахуванням ПДВ. 07.06.06 ТОВ «Озерка»за договором купівлі - продажу з ТОВ «Ардена»(покупець) продало зазначену частину майнового комплексу за 15463790 грн. з урахуванням ПДВ. Різниця в обсязі продажу складає 3333,342 грн. Позивач зазначає, що ТОВ «Озерка»здійснило продаж частини майнового комплексу не за звичайними цінами. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 10721 від 11.03.09 ринкова вартість нерухомого майна, проданого ТОВ «Озерка», станом на 31.05.06 становить 41466189,00 грн., яку і слід вважати справедливою ринковою ціною. Загальна ціна об'єкту продажу частини майнового комплексу повинна становити 49759426,80 грн., в т.ч. ПДВ 8293237,80 грн. Враховуючи, що ТОВ «Озерка»здійснено продаж частини майнового комплексу з націнкою 0,03 %, база оподаткування податком на додану вартість за розрахунками ТОВ «Озерка»складає 12886491,67 грн., а база оподаткування податком на додану вартість за дохідним методом складає 41478628,86 грн. Тобто підприємством в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено базу оподаткування на 28592137,19 грн., в порушення пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж Закону занижено податок на додану вартість за червень 2006 року на 5718427,44 грн.

В ході проведення перевірки начальником ДП1 у Красногвардійському районі вирішено нарахувати податкові зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ «Озерка»із застосуванням звичайних цін, про що складено рішення від 12.10.09 №916/23-1-09.

На підставі п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість, що оформлено рішенням ДПІ від 20.10.09 № 925/1/23-1-09 у загальному розмірі 11436854,88 грн. (основний платіж - 5718427,44 грн., штрафна (фінансова) санкція - 5718427,44 грн.). В якості підстави для звернення до суду з позовом позивач посилається на пп. 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.10 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивач не мав права приймати рішення про донарахування відповідачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій за липень 2006 року за межами строку давності -20.10.09, внаслідок чого відповідач є вільним від податкового зобов'язання. Позивач не мав правових підстав для донарахування податкових зобов'язань з використанням звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими метолами.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (т.4 а.с.199), в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та дослідження їх доказами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Відповідачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у відповідності з укладеним 01.06.06 між ЗАТ «Київський готель «Мир»та ТОВ «Озерка»договором купівлі-продажу частини майнового комплексу відповідачем придбано у власність нерухоме майно: нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, загальною площею 6957,60 кв.м. за ціною 15459790.00 грн., в тому числі ПДВ 2576631,67 грн.

На момент придбання вказаного майна за висновком суб'єкта оціночної діяльності від 01.06.06 про ринкову вартість всього комплексу будівель та споруд, що знаходяться на балансі ЗАТ «Київський готель «Мир»за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, ринкова вартість об'єкта оцінки складає 22132669,00 грн.

Передача обумовленого договором нерухомого майна здійснена за актом прийму-передачі 01.06.06, складеним між ЗАТ «Київський готель «Мир»та ТОВ «Озерка». Розрахунок між означеними особами проведено в повному обсязі, продавцем - ЗАТ «Київський готель «Мир»01.06.06 виписано податкову накладну ТОВ «Озерка»на загальну суму 15459790,00 грн., в тому числі ПДВ 2576631,67 грн.

В подальшому означене нерухоме майно продано ТОВ «Озерка»за договором купівлі-продажу частини майнового комплексу, укладеним 07.06.06 між відповідачем та ТОВ «Ардена». Ціна продажу визначена в розмірі 15463790,00 грн., в тому числі ПДВ 2577298,33 грн.

Факт виконання договору підтверджено складеним цими особами актом прийому-передачі нежилих приміщень від 13.06.06, платіжним дорученням № 105 від 14.06.06.

За фактом передачі нерухомого майна ТОВ «Озерка»виписано податкову накладну № 1 від 13.06.06 на загальну суму 15463790,00 грн., в тому числі ПДВ 2577298,33 грн.

Операція з продажу нерухомого майна за договором від 07.06.06 відображена відповідачем в податковому обліку, сума податку на додану вартість 2577298,33 грн. включена до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року.

20.10.09 позивачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Озерка»з питань дотримання податкового законодавства щодо оподаткування продажу частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, здійсненого за договором купівлі - продажу від 07.06.06, укладеного між ТОВ «Озерка»і ТОВ «Ардена», за період з 01.06.06 по 01.07.09, за результатами якої складений акт № 6249/23-226/31614758.

Підставою для проведення цієї перевірки стали наступні обставини.

Прокуратурою м.Києва порушена кримінальна справа №51-2153 відносно колишнього директора ЗАТ «Київський готель «Мир»ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Встановлено, що 01.06.06 ОСОБА_4 всупереч п.10.17 Статуту товариства уклав договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими частинами відчужено майновий комплекс цього товариства за цінами значно нижчими ринкових, в т.ч. ТОВ «Озерка».

В свою чергу ТОВ «Озерка»придбану у ЗАТ «Київський готель «Мир»частину майнового комплексу перепродано ТОВ «Ардена» за ціною 15463790,00 грн., тоді як згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №10721 від 11.03.09 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ринкова вартість проданого ТОВ «Озерка»нежитлового приміщення площею 6957,60 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, складає на 01.06.06 41466189,00 грн.

01.06.09 постановою ГІечерського районного суду надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ТОВ «Озерка»щодо оподаткування продажу частини майнового комплексу за договором купівлі-продажу від 07.06.06, укладеного між ТОВ «Озерка»та ТОВ «Ардена».

При проведенні перевірки начальником ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято рішення від 12.10.09 № 916/23-1-09 нарахувати податкові зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ «Озерка»за період червень 2006 року із застосуванням звичайних цін.

Як зазначено в цьому рішенні, в ході проведення перевірки встановлено не підтвердження розрахунків, наведених у декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, наявним документам обліку, передбаченому законодавством в частині визначення бази оподаткування з податку на додану вартість за цінами нижче за звичайні ціни при продажу частини майнового комплексу за адресою м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, здійсненого за договором купівлі-продажу від 07.06.06, укладеного між ТОВ «Озерка»та ТОВ «Ардена»за період з 01.06.06 по 01.07.09.

В акті перевірки від 20.10.09 № 6249/23-226/31614758 зафіксовано порушення відповідачем п.4.1 ст.4, п.и.6.1.1. п.6.1 ст.6 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 5718427,44 грн. за червень 2006 року внаслідок заниження продажної вартості частини майнового комплексу за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 70, на 28592137,19 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність позовних вимог податкового органу.

Стосовно дотримання позивачем строку визначення суми податкового зобов'язання, суд першої інстанції, посилаючись на приписи пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правильно встановив, що визначення суми податкових зобов'язань відповідача здійснено поза межами встановленого цим пунктом строку - 1095 днів, який обчислюється, починаючи з наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, -за днем її фактичного подання.

За правовими наслідками, встановленими вказаною нормою, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Посилання позивача в даному випадку на пп. 15.1.2. п.15.1 ст.15 вказаного Закону колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за встановленими цим підпунктом правилами податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою -платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позивачем в установленому порядку не доведено факту скоєння злочину посадовими особами платника податків - ТОВ «Озерка»щодо умисного ухилення від сплати податкового зобов'язання. Посилання позивача на факт порушення кримінальної справи відносно посадової особи контрагента позивача - генерального директора ЗАТ «Київський готель «Мир», постанову Печерського районного суду від 01.06.09 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ «Озерка»правильно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не визначає вказані обставини в якості підстави для донарахування податкового зобов'язання без дотримання строку давності.

Таким чином, визначення податковим органом суми податкового зобов'язання ТОВ «Озерка»з податку на додану вартість ТОВ «Озерка»за червень 2006 року в загальному розмірі 11436854,88 грн. (основний платіж - 5718427,44 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5718427,44 грн.) є неправомірним.

Також є вірним висновок суду першої інстанції стосовно неправомірності визначення податковим органом суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

За загальним правилом, установленим пп. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, пунктом 1.20.8 вказаного Закону покладається на податковий орган.

Відповідно до пп.1.20.10 п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З огляду на наведені правові норми, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем нерухомого майна в межах укладеного ним договору від 07.06.06, на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи №10721 від 11.03.09, податковий орган діяв не у межах наведених норм законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого майна договори з ідентичним майном у співставних умовах, не враховував об'єктивних умов, що могли вплинути на ціну продажу.

Висновок експертизи, застосований позивачем при визначенні суми податкового зобов'язання за непрямими методами, складений в межах кримінальної справи 11.03.09, не може визначати рівень звичайних цін та застосовуватись при нарахуванні податкових зобов'язань ТОВ «Озерка»в червні 2006 року. Висновок експертизи стосується ринкової вартості нерухомого майна, відчуженого ЗАТ «Київський готель «Мир»на користь ТОВ «Озерка», в той же час позивач застосовує звичайні ціни та визначає податкове зобов'язання по правовідносинах відповідача з ТОВ «Ардена».

Укладаючи договір та визначаючи договірну ціну продажу нерухомого майна ТОВ «Озерка»та ТОВ «Ардена»виходили з ціни придбання об'єкту як ринкової вартості нерухомості, що дорівнює рівню звичайних цін.

На момент здійснення відповідачем оскаржуваної операції з продажу нерухомого майна не існувало жодних обмежень щодо визначення рівня звичайних цін.

Зокрема, Цивільний кодекс України, регулюючи правовідносини купівлі-продажу, встановлює лише особливості щодо форми договорів купівлі-продажу нерухомого майна (ст.657 ЦК України), і не встановлює будь-яких обмежень щодо визначення рівня ціни продажу такого майна при купівлі-продажу за домовленістю сторін.

Під час проведення перевірки в 2009 році позивачем досліджено договори купівлі-продажу частини майнового комплексу, які у встановленому законом порядку недійсними не визнані, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні документи про перерахування коштів.

Посилання в рішенні податкового органу від 12.10.09 № 916/23-1-09 про нарахування відповідачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на не підтвердження розрахунків, наведених у декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, наявним документам обліку, не відповідає фактичним обставинам.

Підпункт 4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених пунктом 4.3 не дозволяється.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач не мав правових підстав для донарахування відповідачеві податкових зобов'язань з використанням звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року у справі № 2а-98/10/0470 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко