Ухвала суду № 26496951, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 34027/10 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Савицької Н.В., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» та Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2005 року за №2550/10/23-2, №2551/10/23-2, №2552/10/23-2,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.03.2005 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2005 року за №2550/10/23-2, №2551/10/23-2, №2552/10/23-2.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до поданих документів він виступав, як засновник і ним було передано основні фонди до статутного фонду ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», що підтверджується Актом №1 від 23.12.2002р. Вказує, що він не може погодитися із відповідачем, що законодавством передбачено, яким чином можливо одержати дохід в момент здійснення прямої інвестиції - не чекаючи на її повернення, одразу і незалежно від успішності заснованого підприємства, без ризику і не докладаючи зайвих зусиль.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2010 року адміністративний позов ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 15.02.2005 року за №2550/10/23-2 в частині визначення податку на прибуток в сумі 496639,99 грн. та №2551/10/23-2 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 105352,00 грн., в решті податкові повідомлення-рішення залишено без змін. В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 15.02.2005 за №2552/10/23-2 відмовлено повністю.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що господарська операція з передачі основних фондів до статутного фонду за своїм змістом відповідає умовам здійснення операції прямої інвестиції, визначення терміну якої встановлено вимогами п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Вказує, що при цьому, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає включення до складу валового доходу платника податків вартісних показників здійснених платником податків господарських операцій прямої інвестиції, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідач також постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при проведенні перевірки ним встановлено не відображення у складі валових доходів. Вказує, що позивачем було включено до валових доходів згідно акту №1 від 23.12.2003 року приймання-передачі основних фондів до статутного фонду ЗАТ «Технопарк», ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» основних фондів на суму 10170048,34грн. як внесок у статутний фонд. Зазначає, що залишкова вартість основних засобів на момент передачі становила - 9371470,25грн. До перевірки подано копію додатку №1 від 01.11.2002 року до звіту про оцінку вартості окремих будівель, споруд, інженерних комунікацій та обладнання позивача для визначення ринкової вартості з метою внесення даного майна в статутний фонд новостворюваного господарського товариства. Отже, позивачем не відображено у складі валових доходів різницю (додатну) між залишковою вартістю переданих основних засобів та вартістю, що внесена до статутного фонду в сумі 798578,09грн.

У ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_1 надала пояснення та просить їхню апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача відхилити.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача ОСОБА_2 надав пояснення та просить їхню апеляційну скаргу задовольнити, а апеляційну скаргу позивача відхилити.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Франківському районі м.Львова шляхом перетворення в ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції належним чином документально оформлені, а факт правомірності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту за умови наявності відповідних підтверджуючих документів не заперечується працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова в Акті перевірки, ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» правомірно віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту суми за надані послуги. Таким чином, господарська операція належним чином оформлена та її здійснення підтверджується всіма необхідними документами. Отже, твердження працівників ДПІ у Франківському районі м. Львова про відсутність на ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» підтверджуючих документів та віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту,- не відповідає дійсності.

Відмовляючи в частині позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» безпідставно завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 384285 грн.

Проте, висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково не є правильними і частково не відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного за період 01.10.2002р. по 01.07.2004р. ДПІ у Франківському районі м. Львова складено акт від 14.02.2005р. за №70/23-239/14308397 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.02.2005р. за №2550/10/23-2 про донарахування податку на прибуток в сумі 5593514,08грн., №2551/10/23-2 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 799898,00грн., №2552/10/23-2, яким зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 48755,00грн.

Податковою перевіркою ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» встановлено, що підприємством не відображено у складі валових доходів додаткове значення різниці між показниками залишкової вартості основних засобів ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» та вартістю цих основних засобів як внеску до статутного капіталу ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» згідно акту приймання передачі основних фондів до статутного фонду №1 від 23.12.2002р., що призвело до заниження скоригованого валового доходу на суму 798 578,09 грн.

Наявним в матеріалах справи актом №1 від 23.12.2002р. (а.с.115 т.1) приймання-передачі основних фондів до статутного фонду ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» документально підтверджено здійснення позивачем господарської операції з передачі для ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури» власних основних фондів в якості внеску до статутного фонду останнього на загальну суму 10 170 048,34 грн.

У відповідності до п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Згідно п.п.1.28.2 ст.1 вказаного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла станом на 23.12.2002р. не передбачено включення до складу валового доходу платника податків вартісних показників здійснених платником податків господарських операцій прямої інвестиції. Безпідставними є посилання відповідача на вимоги п.8.4.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно якого для цілей цього пункту: до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп, оскільки дана норма Закону набула чинності 01.01.2003р., тобто після здійснення вищевказаної господарської операції, що мала місце 23.12.2002р. та відображена позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відповідного періоду.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи по господарській справі №5/565-19/92А від 31.05.2010р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (надалі Висновок експертизи) підтверджено необґрунтованість висновку податкової перевірки ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» щодо заниження Товариством валових доходів на суму 798 578,09 грн.

Колегія суддів зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно занижено валовий дохід на суму 8 317 149,80 грн., а саме не включено до валового доходу кошти, одержані як виручка від реалізації цінних паперів, при цьому суд покликається на те, що позивачем не надано до матеріалів справи актів прийому-передачі цінних паперів (акцій) від ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база «Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури ».

У відповідності до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Згідно актів прийому-передачі №1 від 23.12.2002р., №1 від 14.01.2003р. та №1 від 13.01.2003р. ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» передало до статутних фондів ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури» та ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури» основні фонди.

Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Як зазначалось вище, Господарська операція, що передбачає внесення майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні пра ва, емітовані такою юридичною особою, є прямою інвестицією.

Наявною в матеріалах справи випискою про операції з цінними паперами на рахунок цінних паперах №026873 підтверджено факт передачі акцій від ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури » та ЗАТ «Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури», шляхом перерахування (переказу) їх на рахунок ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури».

Як встановлено судом, протягом 2003 р. на розрахунковий рахунок ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» від СК «Універсальна», ФК «Декра» поступили кошти, як оплата за цінні папери, а саме прості іменні акції ЗАТ «Технопарк Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури» в загальній сумі 8 317 149,80 грн.

Облік операцій з торгівлі цінними паперами і деривативами ведеться відповідно до п. 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Визначення балансових прибутків і збитків, отриманих плат ником податку від операцій із корпоративними правами, вираже ними в інших, ніж цінні папери, формах здійснюється відповідно до п. 7.6 ст.7 вказаного Закону. Наведений в даній нормі механізм оподаткування поширюється як на емітента, так і на інвестора.

Платник податків веде окремий облік фінансових результатів від операції з корпоративними правами (п. 7.6.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств).

Під терміном «витрати» при обліку корпоративних прав слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцеві цінних паперів як компенсацію їх вартості (п. 7.6.3 п.7.6. ст. 7 вказаного Закону). При передачі основних фондів в обмін на корпоративні права в інвестора виникають витрати в сумі вартості основних фондів.

Витрати, понесені при придбанні корпоративних прав, відносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від здійснення операцій з цінними паперами, та деривативами, корпоративними правами.

Під терміном «доходи» розуміється сума коштів або вартість майна, отримана платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, що передаються платнику податку у зв'язку з такою передачею (п. 7.6.4 п.7.6 ст.7 вказаного Закону).

Згідно п.7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Наведене спростовує висновки суду першої інстанції про порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у заниженні валового доходу на суму 8 317 149,80 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання необґрунтованими висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 250 087,50 грн. в зв'язку із здійсненням господарської операції із придбання у ТзОВ «Печора Тур» товарів (мембрана іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003) по ціні, яка є вищою від справедливої ринкової ціни, оскільки такі висновки податкового органу спростовані рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2005р. у справі №5/3396-12/448 що набрало законної сили.

Правомірні є висновки суду першої інстанції, в частині недоведеності правомірності висновків податкового органу про заниження позивачем валових доходів у 2003р. на суму 263 381,04 грн. внаслідок не включення до складу валових доходів вартості продажу товарів за межі митної території України відповідно до вантажно-митних декларацій №70000/3/213519 від 17.10.2003р. по договору комісії №70508-03 лк від 05.08.2003р., укладеного з ПП «Детройт», з огляду на те, що господарська операція з реалізації товару, в межах вказаного договору комісії. Згідно Висновку експертизи належними документальними доказами підтверджено факт здійснення господарської операції з реалізації Товариством товару на суму 263381,04 грн. в межах дії укладеного з ПП «Детройт» договору комісії, та належне відображення зазначеної операції в бухгалтерському обліку ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури»

Помилковим є висновок суду першої інстанції в частині правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем в охопленому перевіркою періоді валових витрат в сумі 1 304 076,49 грн., з огляду на те, що у вказаний період позивач не здійснював виробничої діяльності.

Як встановлено судом, ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» включено до складу валових витрат вартість послуг по оренді приміщень, оренді обладнання, теплопостачанню, електроенергії та по транспортних послугах, отриманих від ЗАТ «Технопарк», ЗАТ «Вантажна база Львівський завод телеграфної апаратури», ЗАТ « Львівський завод факсимільно-телеграфної апаратури» та інших підприємств в сумі 1 304 076,49 грн..

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 вказаного Закону містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону.

В той же час, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). На це вказує п.5.10 ст.5 згаданого Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, господарська діяльність у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» характеризується здійсненням суб'єктами господарювання діяльності, яка спрямована не лише на виготовлення (виробництво) продукції, а також на її реалізацію.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції, як і висновки податкового органу в частині вищевказаного порушення, обґрунтовані лише посиланням на відсутність у позивача в охопленому перевіркою періоді саме виробничої діяльності. Проте, податковим органом ні в акті перевірки, ні в процесі розгляду справи судом першої інстанції не спростовано фактичного отримання позивачем послуг, вартість яких включено до складу валових витрат в охопленому перевіркою періоді, та їх подальше використання у власній господарській діяльності, в розуміння п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про здійснення якої свідчать, зокрема висновки акту перевірки.

За висновками акту перевірки, позивачем у ІІІ кварталі 2003р. завищено валові витрати на суму 780 494,30 грн., що полягає у безпідставному включенні до складу валових витрат (код ряд.04.2 К1 Декларації за ІІІ квартал 2003р.) вартості списаних напівфабрикатів, які не використані у виробничому процесі та нереалізовані покупцям.

Спростовуючи такі висновки податкового органу, судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивачем надано всі документи, які відповідно до чинного законодавства необхідні для списання товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено доказів, що спростовуючи висновки суду першої інстанції.

В оскаржуваній постанові, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги п.п.8.1.4 п.8.і ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в зв'язку з чим ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 384 285,00 грн.

Проте, з таким висновком суду, колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Як зазначено в акту перевірки, позивачем в період четвертий квартал 2003р. - перше півріччя 2004р. здійснено амортизаційні відрахування на основні засоби, які протягом перевіряємого періоду не використовувались у господарській діяльності підприємства, а саме: цегляний завод; дитячий садок по вул. Метеор; будівлі та споруди, розташовані в урочищі Сигнівка; пансіонат «Сосновий бір» у смт. Брюховичі; будівлі та споруди СК «Фенікс».

У відповідності до п.п 8.1.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом, з посиланням на первинні бухгалтерські документи, не обґрунтовано висновки про наявність передбачених п.8.1.4 п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обставин, при наявності яких витрати не підлягають амортизації.

В ході проведення перевірки, встановлено завищення ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» у першому кварталі 2003р. валових витрат на суму 2 100 621,60 грн., що становить вартість списаних балансових запасів по «Допоміжному виробництву», які не використані у виробничому процесі та не реалізовані покупцям, та відповідно підлягають коригуванню залишків товарно-матеріальних цінностей у відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зазначає, що визнаючи правомірність такого висновку податкового органу, судом першої інстанції дане порушення не описано, не надано правової оцінки доводам сторін.

В ході апеляційного розгляду справи, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що станом на 01.10.2002р. по ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» Дебетове сальдо по рахунку №232 «Допоміжне виробництво» становило 1795,8 тис. грн. а станом на 01.01.2003р. - 2100,6 тис. грн. На даному рахунку накопичувалось: заробітна плата та відрахування з заробітної плати робітників допоміжного виробництва майбутніх періодів, (к-т 66 - заробітна плата, к-т 65 рахунків-відрахувань з заробітної плати); послуги по електроенергії, воді, зв'язку майбутніх періодів (к-т рахунку 631/2); послуги по ремонту опалення, транспортні послуги, будівельно-монтажні роботи (к-т рахунку 377/3). В той час, як на рахунку №232 «Допоміжне виробництво» не відображалась вартість жодних матеріалів, комплектуючих виробів, сировини, напівфабрикатів, малоцінних предметів дані суми згідно вищевказаних рахунків помилково відображались у Додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток. Оскільки дані суми щорічно накопичувались та відображались як приріст псевдо матеріалів згідно Додатку К1/1, то відповідно приріст відображався в декларації з податку на прибуток у валових доходах. Позивачем самостійно виявлено помилку в тому, що згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів) сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запис) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрат на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом, а в даному випадку товариство вело податковий облік приросту (убутку) по заробітній платі, послугах, які згідно ст.5 вказаного Закону належать до складу валових витрат підприємства, відтак, в першому кварталі 2003р. відповідно здійснено бухгалтерське проведення Д-т 44 «Збитки К-т 232 «Допоміжне виробництво» на суму 2 100 621,60 грн. та відповідно по податковому обліку у Додатку К 1/1 (таблиця 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів») до Декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2003р., у колонці «запаси на початок звітного року» у графі «незавершене виробництво» відображено 2100.6 тис. грн., а у колонці «на кінець звітного періоду» по вказаній графі дана сума відповідно вже не відображалась, тому убуток відобразився у валових витратах, таким чином було виправлено помилку, що спростовує висновки, викладені в акті перевірки. Вказана помилка була виправлена до проведення перевірки податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 399 949,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 48 755,00 грн. Крім того, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 260 817,00 грн. Вказаний висновок обґрунтовано зайвим включенням позивачем до податкового кредиту сум ПДВ від здійснення операцій з придбання послуг, вартість яких не підлягає віднесенню до складу валових витрат, про що зазначено в п.2 р.2.2 «Валові витрати» акту перевірки.

Враховуючи те, що висновки акту перевірки, викладені п.2 р.2.2 «Валові витрати» визнані колегією суддів такими, що суперечать фактичним обставинам та чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству, з підстав, зазначених вище, безпідставними є висновки і про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 399 949,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 48 755,00 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції частково прийшов до помилкового висновку, оскільки за висновками акту перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в липня 2003р. на суму 24090 грн. та в грудні 2003р. на суму 7697,00 грн. в зв'язку з не проведенням коригування податкового кредиту на суму ПДВ у частині неамортизованої вартості реалізованих основних засобів, а саме: металоконструкцій до підвісної дороги, складу ОВК, однак колегія суддів, не може визнати правомірними такі висновки податкового органу, в зв'язку з тим, що в акті перевірки відсутні посилання на норми чинного законодавства, на підставі яких зроблено зазначені висновки. Крім того, Висновками експертизи не підтверджується документально обґрунтованість висновків податкової перевірки щодо заниження Товариством податку на додану вартість в липні 2003р. на суму 24090,00 грн. та грудні 2003р. на суму 7697,00 грн.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги позивача являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» задовольнити, а Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2010 року у справі №5/565-19/92А скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 15.02.2005р. №2550/10/23-2, від 15.02.2005р. №2551/10/23-2, від 15.02.2005р. №2552/10/23-2.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2012 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Н.В.Савицька

Р.М.Шавель