Ухвала суду № 26496608, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 131959/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф" до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.09.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232302 від 28 квітня 2011 року, прийняте Луцькою ОДПІ, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з ПДВ в розмірі 272 492 грн.

Позов мотивує тим, що Луцькою ОДПІ було використано митну вартість, що зазначена у вантажних митних деклараціях товариства, однак митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.

Митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Однак, легкові та вантажні автомобілі, у зв'язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль відповідно до ст.43 Митного кодексу України закінчився до продажу даних товарів, тому протиправним є застосування податковим органом митної вартості товару при визначенні звичайної ціни.

Крім того, відповідачем порушено п.3.5, 3.6 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» №985 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1440/18735, якими передбачено, що після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення, залишається другий примірник податкового повідомлення-рішення, який долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків. Податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000232302 сформоване 28 квітня 2011 року, однак, зареєстроване та вручене 05 травня 2011 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. позов задоволено.

Луцька ОДПІ Волинської області ДПС оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального права, мотивуючи тим, що абз.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для товарів, імпортованих на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша, ніж митна вартість, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону «Про єдиний митний тариф» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування мита на товари й інші предмети, що підлягають митному обкладанню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Судом установлено, що ТзОВ "Автолайф" при розмитненні товарів сплатило ПДВ виходячи з митної вартості, зазначеної у графі 12 вантажної митної декларації.

Надалі під час постачання товарів на митній території України зазначене підприємство розрахувало базу оподаткування виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була меншою, ніж митна вартість товару.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включаються до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Водночас аналіз положень абз.1 п.4.3 ст.4 згаданого вище Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що при поставці на митній території України товарів, попередньо імпортованих платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатися з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше ніж митна вартість.

Підтвердженням того, що митна вартість є «звичайною ціною», у Митному Кодексі України є повний перелік витрат, які необхідно врахувати (віднімати або додавати до фактурної вартості) при визначені митної вартості (пп.1-7 ч2 ст.267 МК), а також витрат, які не включаються до митної вартості за умови можливості виділити їх з ціни товару (ч.3 ст.267 МК).

Отже, база оподаткування з вищезгаданої поставки товарів повинна визначатись виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за митну вартість, яка є при цьому «звичайною ціною».

Вважає, що ТзОВ "Автолайф" при реалізації товарів на митній території України визначило базу оподаткування безпідставно, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару нижчої, ніж митна вартість, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу задоволити, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що 22 квітня 2005 року ТзОВ «Автолайф» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Луцькою районною державною адміністрацією.

03 лютого 2011 року ТзОВ «Автолайф» подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування, довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідно до яких товариством визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 462 293 грн. за грудень 2010 року.

Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Автолайф» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01 листопада 2010 р. по 30 листопада 2010 року, про що складено акт від 21 квітня 2011 року №2420/23-3/33523046.

Перевіркою підтверджено заявлену ТзОВ «Автолайф» суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 189 801 грн. та виявлено порушення п.4.1 ст.4 та абз.«а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року на суму 272 492 грн. ( 462 293 грн. сума заявлено бюджетного відшкодування - 189 801 грн. сума підтвердженого бюджетного відшкодування).

28 квітня 2011 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232302, яким товариству зменшено суму бюджетного зобов'язання (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з ПДВ в розмірі 272 492 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось товариством в адміністративному порядку до ДПА у Волинській області та ДПА України, рішеннями ДПА у Волинській області про результати розгляду первинної скарги від 27 травня 2011 року №2298/10/25-006, ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 29 липня 2011 року №13733/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту діяв відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки відповідача безпідставні та протиправні.

П.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп.1.20.1, 1.20.8 п.1.20 ст.1 цього Закону - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі № 2а-/0370/2475/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.В.Ніколін

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 22.10.2012р.