Ухвала суду № 26496451, 03.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 1672/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 20 лютого 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ужгородський турбогаз» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ВАТ «Ужгородський турбогаз» 03.01.2007 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення:

від 23.05.2006р. №0000192342/0 2305/23-0/00153608/13229 про зменшення суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ;

від 04.08.2006р. №0000882301/0 3219/23-0/00153608/21028 про визначення суми 5959,50грн. податкового зобов'язання по ПДВ (в тому числі сума 3973грн. - основний платіж та сума 1986,50грн. - штрафні (фінансові) санкції)

та з урахуванням письмового уточнення позовних вимог від 20.02.2007р. (а.с.46) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді:

від 04.08.2006р. №000192342/1 3390/23-0/00153608/22844 про зменшення суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ;

від 16.10.2006р. №0000192342/2 4189/23-0/00153608/29733 про зменшення суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та №0000882301/1 4188/23-0/00153608/29734 про визначення суми 5959,50грн. податкового зобов'язання по ПДВ (в тому числі сума 3973грн. - основний платіж та сума 1986,50грн. - штрафні (фінансові) санкції), як повторно прийняті податковим органом за результатами розгляду скарг платника податків - товариства на первинні податкові повідомлення-рішення, з визначенням в повторних податкових повідомленнях-рішеннях тих самих сум, що і у первинних, із зазначенням нових строків їх погашення (сплати).

Постановою господарського суду Закарпатської області від 20 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді:

від 23.05.2006р. №0000192342/0 2305/23-0/00153608/13229 про зменшення ВАТ «Ужгородський турбогаз» суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ;

від 04.08.2006р. №0000882301/0 3219/23-0/00153608/21028 про визначення ВАТ «Ужгородський турбогаз» суми 5959,50грн. податкового зобов'язання по ПДВ (в тому числі сума 3973грн. - основний платіж та сума 1986,50грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №000192342/1 3390/23-0/00153608/22844 про зменшення ВАТ «Ужгородський турбогаз» суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ;

від 16.10.2006р. №0000192342/2 4189/23-0/00153608/29733 про зменшення ВАТ «Ужгородський турбогаз» суми 118200грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та №0000882301/1 4188/23-0/00153608/29734 про визначення ВАТ «Ужгородський турбогаз» суми 5959,50грн. податкового зобов'язання по ПДВ (в тому числі сума 3973грн. - основний платіж та сума 1986,50грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 11.43 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, проводиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.04 №1524 «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» (із змінами та доповненнями) платники податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, у тому числі гарантійного, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості векселі на суму ввізного мита та податку на додану вартість із строком погашення, що дорівнює строку ремонту цих товарів, але не більше як 30 днів, за умови вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абзаці другому цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язано його оплатити.

Враховуючи те, що ввезення на територію України в даному випадку, відбулось з метою виправлення і доробки, а ввезений товар згідно рекламації є власністю нерезидента та підлягає поверненню нерезиденту, то необхідно було здійснити сплату ПДВ відповідно до п. 11.43 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови Kабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту»(зі змінами та доповненнями).

Отже, позивач повинен був оформити простий вексель в порядку, вказаної Постанови, а не податковий вексель, як це було зроблено.

Таким чином, в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємство віднесло до податкового кредиту у грудні 2005 року суму ПДВ в розмірі 122172,98 грн., який не пов'язаний з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

При апеляційному розгляді представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив і пояснив, що оскаржуване рішення уже було предметом розгляду судами вищих інстанцій і в кінцевому результаті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Інші учасники в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а постанову суду без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірного оформлення позивачем господарської операції з ввезення на територію України раніше експортованого товару у митному режимі імпорту та правильності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої позивачем з цієї операції за податковим векселем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам норм права та встановленим обставинам справи.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у листопаді 2005 року за актом рекламації від 20.10.2005 року № 2/10 позивачем було ввезено на територію України товар (обладнання для газових трубопроводів), який було попередньо ним експортовано за договором поставки від 30.01.2004 року № 3/04, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Авек-2000» (Російська Федерація).

Названий товар було оформлено у митному режимі імпорту, під час здійснення зазначеної операції з імпорту вказаного обладнання позивачем було видано податковий вексель від 10.11.2005 року № 6831234520302 зі строком погашення - 09.12.2005 року на суму ПДВ 122 172,98 грн.; фактично цей вексель було оплачено позивачем 08.12.2005 року шляхом перерахування коштів у сумі 122 172,98 грн. до бюджету за платіжним дорученням від 18.12.2005 року №1503.

В ході проведеної ДПІ позапланової документальної перевірки ВАТ «Ужгородський Турбогаз» з питання відшкодування ПДВ за січень 2006 року, оформленої актом від 21.04.2006 року № 884/23-0/10/00153608, було виявлено факт завищення позивачем заявленого до відшкодування ПДВ за грудень 2005 року на суму 118200 грн. та заниження податкового зобов'язання зі сплати цього податку на 3973 грн.; вказане порушення було вчинено внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, відображення позивачем вексельної форми розрахунків у податкових деклараціях шляхом віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 122 172,98 грн. за названим податковим векселем, яка не пов'язана з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2006 року № 0000192342/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 118 200 грн., та податкове повідомлення-рішення від 04.08.2006 року № 0000//2301/0, за яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 5959,90 грн., у тому числі 3973 грн. за основним платежем та 1986,50 грн. штрафних санкцій.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання правильності оформлення позивачем операції з ввезення названого товару та правомірності формування ним податкового кредиту.

Статтею 229 Митного кодексу України визначено, що переробка на митній території України - це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території І України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Отже, факт виготовлення спірного обладнання саме на території України (тоді як обов'язковою підставою для переміщення товарів через митний кордон України у режимі переробки є походження товару з іншої країни) унеможливлює оформлення цього товару у режимі переробки на митній території України.

Водночас статтею 190 Митного кодексу України реімпорт визначено як митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Відповідно до статті 191 названого Кодексу товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони: походять з митної території України; ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України; не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку; ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення експорту, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписом статті 192 Митного кодексу України оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.

Отже, з огляду на наведені приписи Закону оформлення операції з ввезення попередньо експортованого товару з причин його неналежної якості має бути здійснено у митному режимі реімпорту.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Пунктом 11.5 названого Закону передбачено, що: з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку (абзац перший); якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата (абзац п'ятий); якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету (абзац шостий).

Судом першої інстанції було з'ясовано і не заперечується сторонами, що спірне обладнання було ввезено як повернутий неякісний товар відповідно до пункту 5.3 названого договору поставки, а не як товар, що потребує ремонту. В даному разі у позивача відсутній обов'язок відремонтувати назване обладнання; він зобов'язаний лише замінити цей повернутий товар продукцією належної якості. Отже, таку операцію не можна кваліфікувати як ввезення товару з метою ремонту, а відтак висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту у грудні 2005 року у відповідності з наведеними нормами Закону є обгрунтованим, що виключає правильність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Закарпатської області від 20 лютого 2007 року у справі №14/2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 08.10.2012 року.