Ухвала суду № 26495197, 11.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року справа №2а/1270/3116/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

при секретарі судового засідання Казакова Т.М.

за участю представників позивача Євценко Р.І., Бірковський І.В.

за участю представника відповідача Шеховцов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3116/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБФ «Укрпромгрупп» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду задоволені частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБФ «Укрпромгрупп» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення камеральних перевірок та оформлення їх результатів та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005421610 від 01.11.2011 року і № 0005431610 від 01.11.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005421610 від 01.11.2011 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005431610 від 01.11.2011 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначили, що керуючись ст. 102 та п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України в порядку статті 76 ПКУ були проведені камеральні перевірки підприємства ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» по деклараціям з ПДВ за період травень 2011 року та червень 2011 року №2395/160 від 21.09.2011 року та 2398/160 від 21.09.2011 року. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ. ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» у декларації з ПДВ за травень 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 580 239,55 грн. податкової накладної №155 від 31.05.2011 року підприємства ТОВ «Жилбудсервіс» та у декларації з ПДВ за червень 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 962 957,22 грн. податкової накладної №1 від 30.06.2011 року підприємства ТОВ «Авіноінвест», яке в порушення п.11 перехідних положень Податкового кодексу України не зареєструвало в єдиному реєстрі податкових накладних. 23.09.2011 року на адресу підприємства поштою були відправлені акти камеральної перевірки, за закінченням терміну зберігання конверти повернулись. На підставі викладеного, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська вважає, що перевірка, здійснена фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу державної податкової служби, а оскаржувальні податкове повідомлення-рішення №0005421610 від 01.11.2011 року та №0005431610 від 01.11.2011 року винесені податковим органом, є законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представникі позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» (код ЄДРПОУ 37177924) зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.06.2010 року за №1 382 102 0000 017 442. (а.с.30). Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» 22.06.2010 року за №07280 узятий на облік в органах державної податкової служби в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.(а.с.31). Згідно із свідоцтвом №100292743 ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» 13.07.2010 року зареєстроване в якості платника податку на додану вартість. (а.с.33).

Керуючись ст.102 та п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України в порядку статті 76 ПКУ ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська були проведені камеральні перевірки підприємства ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» по деклараціям з ПДВ за період травень 2011 року та червень 2011 року результати яких оформлені Актами від 21.09.2011 року №2395/160 та №2398/160.(а.с.91-92,93-94). На підставі вказаних актів перевірки були винесені повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» з податку на додану вартість №0005421610 від 01.11.2011 року на суму 581 241 грн. та №0005431610 від 01.11.2011 року на суму 962 958 грн. (а.с.95,96).

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, відповідачем були встановлені порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України тап.11 перехідних положень Податкового кодексу України. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках.

01 листопада 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005421610, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 580 241,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005431610 від 01 листопада 2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 962 958,00 грн. (а.с.95,96).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 187 Податкового кодексу України:

- датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1);

- датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8);

- попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (пункт 187.11).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Встановлено, що позивач надав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість встановленої форми за травень 2011 року, в якій в рядку 25 визначив суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті в бюджет 203 413, 00 грн.(а.с.35-38). У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивач ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» надав уточнюючий розрахунок в якому в рядку 25 зазначило уточнену суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті в бюджет з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звіту 194 753,00 грн.(а.с.43-46). Відповідно до податкової декларації за червень 2011 року сума податку на додану вартість яка визначена позивачем та підлягає сплаті в бюджет 179 915,00 грн.(а.с.55-58). У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивач ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» надав уточнюючий розрахунок в якому в рядку 25 зазначило уточнену суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті в бюджет з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звіту 194 346,00 грн.(а.с.64-67).

Відповідно до пунктів 200.10 та 200.11 ст.200 ПК України податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених до відшкодування даних та за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм чинного податкового законодавства має право провести документальну позапланову виїзну перевірку, або відповідно до пункту 200.12 зазначеної статті зобов'язаний надати висновок із зазначенням суми,що підлягає відшкодуванню.

Встановлено, що позапланова документальна перевірка з підстав порушення норм податкового законодавства при розрахунку бюджетного відшкодування не проводилась, було складені акти камеральної перевірки від 21.09.2011 року №2395/160 та №2398/160 з зазначенням порушень.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем саме відповідно до п.198.6ст.198 Податкового кодексу України та п.11 перехідних положень Податкового кодексу України у зв'язку з заниженням суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, платник у разі самостійного виявлення помилок що містяться у податковій декларації зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Встановлено, що допущені позивачем помилки були виправлені шляхом подання уточнюючих розрахунків, зокрема від 29.07.2011 року до податкових декларацій ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» за травень та червень 2011 року, якими були виправлені допущені помилки до початку проведення камеральної перевірки, тому суд вважає, що порушення виявлені відповідачем на момент проведення перевірки були виявлені та самостійно виправлені позивачем, шляхом надання уточнюючих розрахунків.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача, що підставою для збільшення податкового зобов'язання у сумі 962 957 грн.22 коп. є не виключення з реєстру отриманих та виданих податкових накладних після уточнених податкових декларацій (а.с.135), так як згідно Наказу ДПА України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.12.2012 за № 1402\18697, був затверджений порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Відповідно до п. 1 Порядку - реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних, виправлення помилок в реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок; коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, дії відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання винесеними податковим повідомленням-рішення форми «Р» №0005421610, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 580 241,00 грн. та податковим повідомлення-рішення форми «Р» №0005431610 від 01 листопада 2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 962 958,00 грн. з податку на додану вартість суперечать нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції вважав податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 01 листопада 2011 року №0005421610 та №0005431610 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій в частині щодо проведення камеральної перевірки необхідне зазначити таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно до п.200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно до п. 200.15 ст. 200 ПКУ у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, з часу набрання чинності Податковим кодексом України, орган казначейства повинен відшкодовувати податок на додану вартість виключно тільки після того, як закінчиться процедура адміністративного або судового оскарження, після надання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

Встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що на адресу позивача ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» 24 вересня 2011 року були направлені акти перевірки від 21.09.2011 року №2395/160 та №2398/160, які були повернуті на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання, що підтверджується штампом канцелярії відповідача на конверті від 01.11.2011 року (а.с.126).

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, що втілилася у не направленні позивачеві актів перевірки від 21.09.2011 року №2395/160 та №2398/160, не запрошенні позивача для складання зазначених актів перевірки та винесення податкових повідомлень рішень з пропуском встановленого строку не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп» підлягають частковому задоволенню, з чим погоджуєтсяь колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3116/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3116/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко