Постанова № 26494393, 17.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року Справа № 5004/569/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

прокурора: представник не з'явився

позивача: головний бухгалтер Рибачок К.Ф. (довіреність № 21-12 від 1 червня 2012 року);

відповідача: Крачуцька Ж.М. (довіреність № 20/06 від 20 червня 2012 року)

третьої особи: Буцман А.А. (довіреність б\н від 1 жовтня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича компанія"на рішення господарського суду Волинської області від 18 червня 2012 року у справі № 5004/569/12 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Прокурора Полонського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії "Полонський райавтодор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича компанія"

про стягнення 45 298 грн. 05 коп..

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Полонського району (надалі-Прокурор) в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії "Полонський райавтодор" (надалі-Позивач) звернувся в господарський суд Волинської області із позовною заявою (т. 1, а.с. 5-7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" (надалі-Відповідач) про стягнення в сумі 58 137 грн. 99 коп..

Під час розгляду справи Позивачем та Прокурором уточнено позовні вимоги. Згідно даного уточнення Прокурор в особі Позивача просить стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу 45 298 грн. 00 коп.. Від решти позовних вимог Прокурор та Позивач відмовились.

Рішенням місцевого господарського суду від 18 червня 2012 року (т. 1, а.с. 118-120) у даній справі, з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено повністю, стягнувши суму заборгованості, та не вирішивши по суті питання щодо відмови Прокурора в особі Позивача від позову в іншій частині.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 129-132) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 18 червня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою суду від 16 липня 2012 року (т. 1, а.с. 128), апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 5 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 5 вересня 2012 року (т. 2, а.с. 14-15), розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2012 року та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" (надалі-Третя особа).

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (т. 1, а.с. 143-144), в якому з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення господарського суду Волинської області без змін.

В судовому засіданні від 17 жовтня 2012 року представник Відповідача та Третьої особи підтримали доводи, висвітлені у апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судове засідання представник Прокурора не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Прокурор був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (т. 2, а.с. 18). Причин неявки свого повноваженого представника Прокурор суду не повідомив.

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Прокурора.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Прокурор в особі Позивача в господарський суд про стягнення з Відповідача заборгованості за Договорами підряду № 17 від 5 червня 2008 року та № 56/1 від 9 червня 2008 року в сумі 45 298 грн. 05 коп., 7 041 грн. 80 коп. пені, 3 170 грн. 86 коп. штрафу, 1 268 грн. 34 коп. інфляційних та 1 358 грн. 94 коп. річних.

5 червня 2012 року Прокурор та Позивач подали клопотання (т. 1, а.с. 43), в якому просили суд винести рішення лише щодо стягнення 45 298 грн. основного боргу, та відмовились від стягнення штрафних санкцій, річних та інфляційних.

В своїй ухвалі від 5 червня 2012 року (т.1, а.с. 108) місцевий господарський суд описав, що прийняв дану заяву, проте не звернув увагу, що в даній заяві іде мова про відмову від позову, а не про зменшення позовних вимог і безпідставно керувався при її винесенні пунктом 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/235 від 20 жовтня 2006 року та пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року. В зв'язку з цим виносячи рішення, місцевий господарський суд по суті не розглянув заяви про відмову від позову (не виніс рішення щодо вимог Прокурора в особі позивача щодо стягнення штрафних санкцій, інфляційних та річних з огляду на відмову від позову в цій частині).

Водночас, колегія суду зауважує, що обґрунтовуючи своє право звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача, Прокурор посилався на те, що Позивач є державним підприємством, основним завданням якого є будівництво та експлуатація автомобільних доріг, а недоотримання коштів призводить до неможливості в повній мірі виконувати покладені на підприємство завдання.

Відповідно до статті 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Водночас, колегія суду зауважує, що пунктом 1.1 Положення Позивача визначено, що Позивач створений як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України № 156 від 9 квітня 2002 року.

Пунктом 2.1 Положення визначено, що Позивач створений з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони України в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

Пунктом 2.2 Положення Позивача визначено, що предметом діяльності Позивача є: виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Існуючі правовідносини, колегія суду відносить до задоволення приватних інтересів, а не до загальнодержавних інтересів, які в свою чергу полягають у здійснені (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Водночас, колегія суду дослідивши матеріали справи, не знайшла відображення зазначених пунктів 2.1 та 2.2 Положення в укладених Позивачем Договорах.

Згідно пункту 3.1 Положення Позивача визначено, що Позивач є відособленим підрозділом дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.

Пунктом 5.1 Положення встановлено, що Позивач самостійно здійснює господарську діяльність, відповідно до завдань, встановлених дочірнім підприємством «Хмельницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до суду мають право звертатись підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України: позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді: є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

В силу дії статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суду констатує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

У резолютивній частині даного рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Водночас, колегія суду дослідивши матеріали справи зауважує, що Прокурором був поданий позов щодо порушених прав Позивача, які виникли в результаті укладення Договорів з Відповідачем (юридичною особою).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивач згідно свого положення не є органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23 березня 2012 року визначено, що у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором позивача і у разі неправильного його визначення, наприклад, подання позову в інтересах підприємства, установи чи організації - повертати таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі порушення провадження у відповідній справі - залишати позов без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з вищенаведеними законодавчими актами суд апеляційної інстанції констатує, що прокурори та їх заступники, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинні обов'язково зазначати лише той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Водночас, суд першої інстанції помилково порушив та розглянув дану справу за позовом Прокурора, в якій було неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.

З урахуванням усього вищевказаного у даній постанові, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає до часткового задоволення, а рішення господарського суду Волинської області - скасуванню. При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд приймає рішення щодо залишення позову Прокурора без розгляду.

Керуючись статями 81, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія" - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18.06.12 року у справі №5004/569/12 - скасувати.

3. Позовну заяву прокурора Полонського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі дочірнього підприємства "Хмельницький автодор" в особі Полонської філії "Полонський райавтодор" - залишити без розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 5004/569/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.