Постанова № 26494334, 10.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 5028/7/6/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - Корнєва О.В., представник за довіреністю № 18/3013 від 07.11.2011;

від відповідача - Кобільник Р.І., представник за довіреністю № б/н від 15.01.2012;

від третьої особи - представник не прибув;

від прокуратури - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.04.2012 у справі № 5028/7/6/2012 (Скорик Н.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на пердмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" про визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009р. та додаткової угоди № 1 від 31.12.2009р. до договору поруки за участю Прокуратури Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» про визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009 року та додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 року до договору поруки (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки та додаткової угоди до нього позивач посилався на те, що спірні правочини голова правління Ярова А.А. не підписувала та відповідно вони були підроблені. При цьому, позивач вказує і на те, що оригінал договору відсутній, текст останнього надруковано двома різними шрифтами на різних сторінках. Також, позивач посилався на те, що згідно п.7.4.5. статуту ВАТ "Чернігівгаз" голова правління має право приймати рішення про укладення правочину (договору, угоди) на суму, що не перевищує 5000000 грн., а укладення правочину на суму, що перевищує 5000000 грн. здійснюється за попередньої письмової згоди Наглядової ради товариства. За оскаржуваним договором поруки позивач виступив поручителем відповідача за виконання ним зобов'язання на 36000000 грн. і попередньої згоди Наглядової ради товариства на укладення даного договору не було.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.04.2012 по справі № 5028/7/6/2012 позов задоволено частково: в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. відмовлено; позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. задоволено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки, оригіналу вищевказаного договору до суду не надано, то відповідно і відсутні докази укладення спірного договору з дотриманням приписів чинного законодавства, який би міг бути визнаний недійсним за нормами статтей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

При визнанні недійсною додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. суд виходив з того, що відповідно до висновку додаткової судово - почеркознавчої експертизи № 487/12-24 від 19.03.2012 р., проведеної Чернігівським відділенням Київського науково -дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені Ярової Алли Артурівни, в додатковій угоді № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. виконаний не Яровою Аллою Артурівною, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису Ярової А.А., а отже, і договір не відображає вільного волевиявлення учасника правочину та не відповідає його внутрішній волі, тому підлягає визнанню недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2012 по справі № 5028/7/6/2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд першої інстанції відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 порушив вимоги п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки ненадання без поважних причин оригіналу спірного договору є підставою для залишення позову без розгляду.

Крім цього, в обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, відповідач посилається на те, що факт підписання додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 саме Яровою Аллою Артурівною, а не іншою особою, встановлено двома судовими експертизами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Коршун Н.М., судді: Авдєєв П.В., Куксов В.В. та призначено до розгляду на 11.07.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 11.07.2012, у зв'язку з перебуванням судді Авдєєва П.В. у відпустці, розгляд справи № 5028/7/6/2012 визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючого судді: Коршун Н.М., суддів: Мальченко А.О., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» відкладено на 01.08.2012.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 у зв'язку із перебуванням головуючого судді: Коршун Н.М., суддів: Мальченко А.О., Куксова В.В. у відпустці змінено склад колегії суддів у справі. Так, для розгляду даної справи призначено колегію у складі суддів: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А. та Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» прийнята до провадження колегією у складі суддів: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А. та Буравльова С.І. та її розгляд призначено на 12.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 розгляд справи № 5028/7/6/2012 було відкладено до 24.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Пономаренко Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» по справі № 5028/7/6/2012 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 по справі №5028/7/6/2012 апеляційна скарга прийнята колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І. до провадження та призначена до розгляду на 10.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у зв'язку з виходом з відпустки головуючого судді Пономаренко Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. справу повернуто до раніше визначеної колегії суддів, а саме: головуючого судді Пономаренко Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 по справі №5028/7/6/2012 апеляційна скарга прийнята колегією суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І. до провадження.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» про визнання недійсними договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009 року та додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 року до договору поруки, укладеного між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?) та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Станіславська торгова компанія?.

За умовами спірного договору поручитель (ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?) поручається перед кредитором (відповідачем) за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? (Боржник) - третя особа по справі, за основним договором купівлі - продажу № СК 30/07-09 від 30.07.2009 р., укладеним між Кредитором та Боржником на суму 36 000 000 грн.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Стаття 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Досягнення згоди з істотних умов договору є обов'язковим для визнання договору укладеним, адже це насамперед обумовлено самою юридичною природою поняття договору як взаємної домовленості сторін. Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним, тобто договір є таким, що не відбувся. Договір встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки сторін, якщо при його укладенні дотримані умови, за яких договір має юридичну силу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір поруки доданий до позовної заяви у вигляді ксерокопії з факсокопії.

Судом першої інстанції неоднарозово витребовувався оригінал договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009 року, який ані позивачем, ані відповідачем до суду не було надано.

Відповідно до наданих позивачем суду першої інстанції пояснень, вказаний договір ним не укладався та його представником не підписувався, а тому відсутня можливість надання його оригіналу.

Проте, з огляду на підстави позову, за якими позивач стверджує, що його представником вказаний договір не підписувався та відповідно не укладався юридичною особою позивача, дослідження саме оригіналу договору було важливим для вирішення питання його законності.

За таких обставин, не надання оригіналу договору свідчить про не доведення факту його укладення, та як наслідок унеможливлює визнання його недійсним.

Слід зазначити, що недійсним може бути визнаний лише укладений правочин.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови в задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009 року, оскільки сторонами у справі не були надані докази щодо його укладення з дотриманням приписів чинного законодавства, який би міг бути визнаний недійсним за нормами статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Також, позиція суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору через відсутність доказів укладення такого договору у разі ненадання його оригіналу, збігається з позицією Вищого господарського суду України викладеною, зокрема, у постанові від 18.02.2011 по справі №9/168.

Крім того, згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Сторонами у справі доказів на підтвердження укладення договору в письмовій формі не надано. У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про неукладеність вказаного правочину та відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним.

Доводи відповідача за апеляційною скаргою стосовно того, що ненадання без поважних причин оригіналу спірного договору є підставою для залишення позову без розгляду, відхиляються апеляційним судом виходячи з наведеного вище та з урахуванням наступного.

За положеннями п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд вправі залишити без розгляду позов у разі ненадання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору.

Проте, у даній ситуації, враховуючи ненадання оригіналу договору на неодноразові вимоги суду свідчить про його відсутність взагалі. Отже, наведена ситуація не підпадає під дію норми п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позов міг бути залишений судом без розгляду на підставі вказаної норми, якби було достеменно відомо, що сторона має такий доказ (оригінал договору), але не надає його без поважних причин. У даному ж випадку, позивач обґрунтував позов саме тим, що він не укладав спірний договір, та відповідно не має його оригіналу.

При цьому, відповідач будучи стороною оспорюваної угоди, на підтвердження своїх доводів про укладення такого правочину, виходячи з положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України мав надати його до суду, але не зробив цього.

Тому, суд абсолютно вірно ухвалив рішення з наведеної позивачем вимоги, а не залишив позов без розгляду.

Доводи позивача щодо обмежень повноважень голови правління товариства на підписання спірної додаткової угоди до договору поруки спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою задоволення даної позовної вимоги з огляду на наступне.

Статутом ВАТ "Чернігівгаз", затвердженим загальними зборами акціонерів 16.11.2007р. та зареєстрованого 30.11.2007р., передбачено, що голова правління керує роботою правління і має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом (п.7.4.5. статуту), приймати рішення про укладання правочинів з урахуванням обмежень встановлених цим статутом, внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів та Наглядової ради Товариства; приймати рішення про укладення правочину (договору, угоди) на суму, що не перевищує 5 000 000 грн.; укладення правочину на суму, що перевищує 5 000 000 грн. здійснюється за попередньої згоди Наглядової ради Товариства (п.п.4 п.7.4.5. статуту). В п.п 19 п.7.3.4. даного статуту визначено, що до компетенції Наглядової ради належить надання згоди на укладення правочину (договору, угоди) на суму, що перевищує 5 000 000 грн.

Проте, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2008 р. у справі № К-14/93, визнано недійсним, з моменту затвердження Загальними зборами акціонерів п.п.19 п. 7.3.4. ст. 7 Статуту ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?, а також визнано недійсним з моменту затвердження загальними зборами п.п. 4 п.7.4.5 ст.7 Статуту ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?, та п.п. 4 п.3.3 ст.3 Положення про Наглядову раду ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? в частині, відповідно до якої голова правління ?…приймає рішення про укладення правочину (договору, угоди) на суму, що перевищує 5 000 000 грн. здійснюється за попередньої згоди Наглядової ради Товариства?.

Згідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України ?Про практику розгляду судами корпоративних спорів? від 24.10.2008 р. положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Отже, на момент укладання додаткової угоди № 1 від 31.09.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р., у голови правління ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? не було жодних обмежень щодо укладення будь - яких правочинів, в тому числі і тих, сума яких перевищує 5 000 000 грн., укладення даного правочину не потребувало додаткового погодження з іншими органами управління товариства. Відповідно до статутних положень ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? діяти від імені товариства без довіреності, в тому числі укладати договори, уповноважено голову правління - Ярову Аллу Артурівну.

Таким чином, суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 року до договору поруки № ПСК 30/7-09 від 30.07.2009 року з огляду на наступне.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. текст договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. викладений у новій редакції, за умовами якої поручитель (ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?) поручається перед кредитором (відповідачем) за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? (Боржник) - третя особа по справі, за основним договором купівлі -продажу № СК 30/07-09 від 30.07.2009 р., укладеним між Кредитором та Боржником на суму 36 000 000 грн.

Наприкінці оскаржуваної додаткової угоди вказано, що від Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? її підписано нібито головою правління Яровою А.А.

За доводами позивача Ярова А.А. не підписувала даний правочин.

Тому, у зв'язку з необхідністю спеціальних знань для вирішення наведеного питання, судом першої інстанції обгрунтовано призначено судову почеркознавчу експертизу.

На підставі висновку додаткової судово - почеркознавчої експертизи № 487/12-24 від 19.03.2012 р., проведеної Чернігівським відділенням Київського науково - дослідного інституту судових експертиз підпис від імені Ярової А.А., в додатковій угоді № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. виконаний не Яровою Аллою Артурівною, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису Ярової А.А.

Таким чином, Яровою А.А., як уповноваженою особою позивача вказаний договір не підписувався.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з наведених вище фактичних обставин, а саме з того, що право- чин не підписано уповноваженою особою, чим порушено норму ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, оскаржуваний правочин (додаткова угода) підлягає визнанню недійсним.

Також, жодним чином не доведено підписання оскаржуваного договору іншою, аніж вказано у ньому, уповноваженою особою позивача, не надано і доказів схвалення такого правочину діями, уповноважених органів позивача.

Доводи апелянта про те, що факт підписання додаткової угоди № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 саме Яровою Аллою Артурівною, а не іншою особою встановлено двома висновками судових експертиз проведеними Львівським Науково-Дослідним інститутом судових експертиз Міністерства Юстиції України (т. 2 а.с. 2-5 та 64-71) відхиляються судом з огляду на наступне.

Перш за все слід відзначити, що вказані експертизи призначалися Львівським апеляційним господарським судом при перегляді в апеляційному порядку рішення господарського суду Івано-Франківської області ухвалене по даній справі з порушенням правил підсудності.

Так, за результатами апеляційного провадження, в ході якого і призначалися експертизи на які посилається апелянт, 23.11.2011 Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області по даній справі через порушення останнім правил підсудності встановлених ст. 15 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, також постановлено про направлення справи до господарського суду Івано-Франківської області для направлення за встановленою підсудністю.

При розгляді даної справи господарським судом Чернігівської області за встановленою підсудністю, ним ухвалою від 29.02.2012 призначалася додаткова судова почеркознавча експертиза висновки якої і було обґрунтовано покладено в основу рішення.

Призначаючи додаткову експертизу, суд в своїй ухвалі, зокрема, зазначив наступні причини такої процесуальної дії.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України 53/5 від 08.10.1998 року та зареєстрованого в МЮ України за №705/3145 03.11.1998 року, для проведення досліджень почеркознавчої експертизи до матеріалів справи приєднуються вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації . З експертного висновку № 292 не вбачається приєднання та проведення досліджень з урахуванням експериментальних зразків підпису Ярової А.А., а тому суд прийшов до висновку про достатність такої обставини для призначення додаткової експертизи.

В судовому засіданні 03.02.2012 року суддею господарського суду Чернігівської області відібрані експериментальні зразки підпису та почерку Ярової Алли Артурівни, які приєднані до матеріалів справи та використані експертом при дослідженні.

Вказана ухвала не була оскаржена та є чинною на даний час, а отже і необхідність призначення додаткової експертизи не спростована.

Так, саме висновок вказаної додаткової експертизи, призначеної судом, який розглядав справу з додержанням правил підсудності, та яка не лише призначена, а і проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, є дійсно обґрунтованим та має бути покладено в основу судового рішення при вирішенні спору у даній справі.

Як вже зазначалося вище у даній справі відповідно до вказаного висновку додаткової судово - почеркознавчої експертизи № 487/12-24 від 19.03.2012 р., проведеної Чернігівським відділенням Київського науково - дослідного інституту судових експертиз підпис від імені Ярової А.А, в додатковій угоді № 1 від 31.12.2009 р. до договору поруки № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. виконаний не Яровою Аллою Артурівною, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису Ярової А.А.

За таких обставин суд першої інстанції правильно оцінив наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням. Здійснюючи таку оцінку суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності та керуючись законом ухвалив рішення у даній справі.

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні та рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2012 у справі №5028/7/6/2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на заявника - відповідача у справі.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, б. 62, код за ЄДРПОУ 32873692) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 609 грн. 50 коп., яка була перерахована відповідно до платіжних доручень № 12824 від 19.04.2012 та № 12825 від 19.04.2012. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи №5028/7/6/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.