Рішення № 26494311, 16.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року Справа № 04/5026/1186/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Сіндряков О.В. за довіреністю, відповідача - Чорний С.Г. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго", м. Умань Черкаської області про стягнення 6 974 449, 91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: суму боргу у розмірі 5 526 938,90 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості у розмірі 56 609,10 грн., пеню у розмірі 477 763,29 грн., три проценти річних у розмірі 93 998,29 грн., 7% штрафу у розмірі 819 140,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2011 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу № 14/2430/11, в порушення умов якого відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, повну оплату за спожитий природний газ своєчасно не здійснив. 02.07.2012 року цінним листом позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій, однак вони залишились не сплаченими. Відповідач у письмовому відзиві вказав, що причини виникнення заборгованості - це об'єктивні обставини, які не залежать від господарської діяльності підприємства, а саме: природний газ, який постачався для відповідача, використовувався для виробництва теплової енергії для споживачів бюджетних установ та організацій, розрахунки відповідач за спожитий газ проводить при надходженні коштів з державного бюджету, а як відомо, бюджетним установам та організаціям кошти для проведення розрахунків вчасно та в повному обсязі не виділяються, це призвело до виникнення у відповідача боргу за природний газ; повідомив, що відповідач провів розрахунки за спожитий газ нині на загальну суму 800000,00 грн., станом на 20.08.2012 року борг за газ становить 4 726 938,90 грн.; вважає, що позовна вимога щодо стягнення 7 % штрафу не може бути задоволена, оскільки абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає застосування штрафу за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не прострочення виконання грошового зобов'язання; не погоджується з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних, виходячи з порядку зарахування оплати за газ, встановленої у п. 6.3. Договору, вважає, що за таким порядком оплати та зарахування коштів, заборгованості за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року не повинно бути; сам розрахунок не відповідає бухгалтерській звітності, проведено з порушенням дати виникнення прострочення зобов'язання, порушено вимоги п. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців; просив відмовити в задоволенні позовних вимог відносно стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та 3% річних за відсутністю підстав для застосування; просить при прийнятті рішенні про стягнення боргу за газ на суму 4726938,90 грн. згідно п. 6 ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців з дня винесення рішення, оскільки на відповідача покладено виконання важливої соціальної проблеми -безперебійне забезпечення населення, установ та організацій тепловою енергією та гарячим водопостачанням на основі надійного функціонування та розвитку державної системи водопостачання, для виконання судового рішення Державною виконавчою службою буде накладений арешт на банківські рахунки та майно, підприємством припиняться закупки матеріалів для проведення ремонтних робіт на теплових мережах та теплових пунктах, припиниться підготовка до опалювального періоду, не буде можливості провести закупівлю енергоносіїв для виробництва теплової енергії.

У письмових запереченнях на відзив відповідача, позивач не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві, вважав відзив безпідставним, необґрунтованим і спрямованим на уникнення правової відповідальності за неналежно виконані відповідачем господарські зобов'язання за договором, вважає, щодо вказаної відповідачем причина неналежного виконання зобов'язання, а саме невчасне та неповне надходження коштів з державного бюджету для розрахунків за спожиту теплову енергію, просить позовні вимоги задовольнити повністю, то бюджетні відносини між відповідачем та державою ніяким чином не змінюють умови і порядок виконання зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача за договором та не відміняють норми законодавства, що регулюють порядок виконання договірних господарських зобов'язань, послався на ст. 174 ГК України, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, ст. ст.. 549, 610 ЦК України, 611, 624, ст. ст. 230, 231 ГК України, п. 7.2. договору, укладеного між сторонами, зазначив, що нарахування відповідачу штрафних санкцій за Договором виконано у повній відповідності до приписів угоди та вимог законодавства, вважає, що доводи відповідача про нарахування 7% штрафу на підставі ст.. 231 ГК України та необґрунтоване обчислення пені є безпідставними і спростовуються матеріалами справи; стосовно незгоди відповідача із нарахуванням індексу інфляції та 3% річних , позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже це право, передбачене законом як відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів від інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; доводи відповідача про невірне визначення дати виникнення зобов'язання та нарахування штрафних санкцій не відповідають доданим до позовної заяви документам, зокрема у розрахунку заборгованості та штрафних санкцій здійснено помісячне нарахування за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року, при цьому початковою датою порушення зобов'язання визначено 14 число наступного за поставкою газу місяця у повній відповідності до п. 6.1. Договору, тому відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні:

- представник позивача пояснив, що поданий ним розрахунок штрафних санкцій, трьох процентів річних, інфляційних ним не змінився, підтримує його, надає пояснення по ньому; вказав, що ціна позову позивачем визначена вірно, ним допущена помилка в резолютивній частині позовної заяви, в заявленій сумі трьох процентів річних, вірна сума трьох процентів річних - 93998,44 грн.; просить позов задовольнити повністю, однак з урахуванням зменшення суми основного боргу згідно акту звірки, підписаного обома сторонами, сплата боргу після подачі позову, то судова практика - припинення провадження в цій частині за відсутністю предмету спору; вказав, що пеня розрахована позивачем за неповний строк можливості нарахування пені, оскільки було прийнято рішення звертатися до суду з позовом; вказав, що що нормі -п. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається представник відповідач не вказано, які саме шість місяців до дня подачі позову беруться для розрахунку пені; заперечив проти задоволення розрахунку пені, поданого представником відповідача; щодо відстрочення виконання рішення суду, то посилання боржника на фінансове положення та заборгованість бюджетних організацій боржнику, то Вищий господарський суд України прийняв низку рішень, що це не є підставою в контексті ст. 83 ГПК України, також в довіреності не передбачено право у представника позивача вирішувати питання щодо погодження чи відмови про відстрочку виконання рішення боржником, також вважав, що дане питання підлягає розгляду після винесення рішення судом по суті спору;

- представник відповідача вважав, що пеня розрахована позивачем невірно, що нарахування повинно бути за 6 місяців до дня подачі позову, позов поданий в липні, тобто нарахування повинно бути з 18.01. - посилається на п. 6 ст. 232 ГК України; основний борг визнав згідно акту звірки підписаного обома сторонами станом на 31.08.2012, заявлені інфляційні витрати визнає, право на нарахування пені визнає, однак не згідний з розрахунком, виготовив у судовому засіданні та надав власний розрахунок пені; визнав заявлені три проценти річних; щодо 7% штрафу - не визнав, оскільки він не передбачений законодавством, на що є посилання у письмових запереченнях на позов; просив суд суму пені зменшити на 50%, підтримав, заявлене у письмових запереченнях на позов, клопотання про відстрочення виконання рішення суду.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

30 вересня 2011 року сторони уклали договір № 14/2430/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач (покупець за договором) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Договір містить, зокрема, такі умови:

- продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 7 550 тис. куб.м. (п. 2.1.);

- ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. (п. 5.1.);

- всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн. (п. 5.2.);

- оплат за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1.);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором (п. 7.2.).

Сторонами були укладені Додаткові угоди № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року, № 3 від 31.01.2012 до Договору, в яких п. 5.2. ст.. 5 «Ціна газу»Договору викладався у новій редакції.

Позивач на виконання умов Договору у період жовтня 2011 року -квітня 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 11 752 002,58 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року, від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2011 року, від 31 січня 2012 року.

Відповідач частково розрахувався за прийнятий природний газ, сума боргу на час звернення з позовом становила 5 526 938,90 грн., після подачі позову та порушення провадження у даній справі відповідач погасив вказаний борг на суму 800 000,00 грн., залишок боргу за природний газ станом на 31.08.2012 року становить 4 726 938,90 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 по 31.08.2012 року, підписаного обома сторонами, та визнається відповідачем.

02 липня 2012 року за вих.. № 26-3786/1.6-12 позивач направляв відповідачу вимогу, що підтверджується чеком Укрпошти, опис вкладення у лист, списком згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів (поштових переказів).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

За правовою природою Договір, укладений між сторонами є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ. При укладенні, виконанні, сторонами Договору враховані, встановлені законодавством, зокрема, Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", особливості регулювання відносин поставки та розподілу природного газу, про що зазначено у Договорі.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

У п. 6.1. сторони встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу

Строк оплати за газ настав.

В порушення умов Договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати в установлений строк.

Після порушення провадження у справі заявлений до стягнення позивачем борг за природний газ був частково відповідачем погашений на суму 800 000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 по 31.08.2012, підписаного обома сторонами. Отже провадження у справі в частині стягнення 800 000,00 грн. боргу за природний газ підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Борг за природний газ в сумі 4 726 938,90 грн. залишився несплаченим, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом звірки розрахунків за період з 01.10.2011 по 31.08.2012, підписаного обома сторонами та визнається відповідачем.

Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 4 726 938,90 грн. боргу за природний газ.

Стосовно інших вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 Договору.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Пеня нарахована позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, умовою договору та вимогами законодавства. Розрахунок пені позивача є вірним.

Відповідач у судовому засіданні подав клопотання, у якому посилаючись на п. 6 ст. 232 ГК України, вказав, що пеня нараховується з 18.01.2012 року (шість місяців до дня позовної заяви -18.07.2012), та становить 378 863,31 грн.

Однак, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, на яку послався представник відповідача. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому, суд погоджується з розрахунком пені позивача.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення суми пені на 50 %.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, заслухавши думку представника позивача, вважає клопотання не підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 233 ГК України ч. 1 у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Представник відповідача заявлене у судовому засіданні клопотання про

зменшення суми пені на 50% необгрунтував, мотиви не навів, суд не встановив підстав для зменшення суми пені. Позивач у письмових запереченнях на позов лише вказав, що причина виникнення заборгованості - непроведення з ним розрахунків бюджетними установами та організаціями, яким кошти не виділяються вчасно та в повному обсязі. Згідно ст. 617. ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 477 763,29 грн. пені.

Позивач, посилаючись на п. 7.2. договору, заявив до стягнення 819 140,18 грн. сім процентів штрафу.

Відповідач у письмових запереченнях вважав, що позовна вимога щодо стягнення 7 % штрафу не може бути задоволена, оскільки абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає застосування штрафу за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд виходить з наступного.

Згідно п. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Отже, позивачем правомірно згідно умови Договору нарахований відповідачу штраф, розрахунок штрафу є вірним. Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 819 140,18 грн. сім процентів штрафу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних не встановлений у Договорі.

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що ціна позову позивачем визначена вірно, ним допущена помилка в резолютивній частині позовної заяви, в заявленій сумі трьох процентів річних, вірна сума трьох процентів річних - 93998,44 грн.

Позивачем нараховані інфляційні та три проценти річних у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та вимогами законодавства. Розрахунки інфляційних та трьох процентів річних є вірними.

Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 56 609,10 грн. інфляційних та 93 998,44 грн. три проценти річних.

Вцілому, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача: 4 726 938,90 грн. основного боргу, 56 609,10 грн. інфляційних, 477 763,29 грн. пені, 93 998,44 грн. три проценти річних, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу та підлягаючим припиненню провадження у справі в частині стягнення 800 000,00 грн. основного боргу (боргу за природний газ) на підставі п. 1-1. ст.. 80 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у письмових запернечннях, у якому він просить при прийнятті рішенні про стягнення боргу за газ на суму 4726938,90 грн. згідно п. 6 ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців з дня винесення рішення, оскільки на відповідача покладено виконання важливої соціальної проблеми - безперебійне забезпечення населення, установ та організацій тепловою енергією та гарячим водопостачанням на основі надійного функціонування та розвитку державної системи водопостачання, для виконання судового рішення Державною виконавчою службою буде накладений арешт на банківські рахунки та майно, підприємством припиняться закупки матеріалів для проведення ремонтних робіт на теплових мережах та теплових пунктах, припиниться підготовка до опалювального періоду, не буде можливості провести закупівлю енергоносіїв для виробництва теплової енергії. суд розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, виходить з наступного.

Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Ст. 121 ГПК України передбачає відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідачем вказані причини заявлення такого клопотаня, зокрема, те що на відповідача покладено виконання важливої соціальної проблеми - безперебійне забезпечення населення, установ та організацій тепловою енергією та гарячим водопостачанням, а накладення Державною виконавчою службою арешту на рахунки та майно відповідача негативно вплине на виконання даної даної соціальної функції відповідачем.

В той же час, позивачем у позовній заяві вказано. що згідно п. 5, 11 Статуту засновником позивача є держава в особі Кабінету Міністрів України, метою діяльності позивача серед іншого є підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, порушення відповідачем майнових прав позивача ускладнює виконання мети створення компанії, уповільнює її соціально-економічний розвиток та перешкоджає реалізації державної політики у сфері регулювання паливно-енергетичного комплексу України.

Отже суд, враховуючи вищевикладене та дати виникнення заборгованості, вважає клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 64380,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго", Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а, ідентифікаційний код 02082675 на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720 - 4 726 938,90 грн. основного боргу, 56 609,10 грн. інфляційних, 477 763,29 грн. пені, 93 998,44 грн. три проценти річних, 819 140,18 грн. сім процентів штрафу та 64 380,00 грн. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 800 000,00 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 19 жовтня 2012 року.

Суддя І.І. Гура