Рішення № 26494143, 15.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.12 Справа № 17/5014/2218/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 2 858 грн. 48 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Лавріненко В.С., довіреність № 587 від 01.10.2012;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у сумі 2022,73 грн., 3% річних у сумі 186,93 грн., інфляційні нарахування у сумі 337,63 грн., пеню у сумі 311,19 грн., за договором про постачання електричної енергії №1140 від 20.08.2007.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 13.09.2012, 02.10.2012 та 15.10.2012 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір №1140 від 20.08.2007 на постачання електричної енергії (далі -Договір), за яким Постачальник, зобов'язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику її вартість.

Додатковою угодою від 20.07.2008 до Договору сторони внесли зміни до нього та виклали у новій редакції.

Так, відповідно до п.п. 2.3.3 Договору, для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 20 числа згідно з Додатком «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії»знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку «Форма «Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії», та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Лисичанської філії (РЕМ) за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.. Гоголя, 24, для подання Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених Договором. Одночасно з рахунками Постачальник надає Споживачу під розпис два екземпляри підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у додатку «Форма «Акт про використану електричну енергію». Споживач повертає один екземпляр підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

Якщо Постачальник не отримав від Споживача у зазначений в цьому підпункті термін даних про покази розрахункових засобів обліку електричної енергії, обсяг спожитої електричної енергії визначається за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

Відновлення розрахунків за спожиту електричну енергію за розрахунковими засобами обліку з оформленням Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії та Акту про використану електричну енергію проводиться після складання та підписання Сторонами двостороннього акту про покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Як зазначено у п. 4.4.1 Договору, у разі порушення Споживачем строку розрахунку за активну елект роенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та строків оплати за перевищен ня договірних величин споживання електричної енергії, за не обліковану електричну енергію та на відшко дування збитків Споживачу нараховується пеня за кожен день прострочення платежу в розмірі подвій ної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня.

У відповідності з п. 9 додатку «Порядок розрахунків»до договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживан ня електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодуван ня збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступ ного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві електричну енергію за період з липня 2009 року по березень 2010 року належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по повній сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період з липня 2009 року по березень 2010 року в сумі 2022,73 грн., на сплату якої позивачем було виставлено рахунки та надіслано на адресу відповідача (а.с.14 - 46).

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 311,19 грн. за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, та інфляційні нарахування у сумі 337,63 грн., 3% річних в сумі 186,93 грн., за періоди, згідно наданих до матеріалів справи розрахунків.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу на виконання умов Договору за період з липня 2009 року по березень 2010 року в сумі 2022,73 грн. та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність боргу за спожиту активну електроенергію за період з липня 2009 року по березень 2010 року в сумі 2022,73 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 311,19 грн. за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 (366 днів), яка нарахована на борг, що виник з липня 2009 року по березень 2010 року (а.с.66).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Як встановлено у статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином з редакції пункту 4.2 Договору в контексті частини 6 статті 231 ГК України вбачається, що штрафна санкція, а саме, пеня нараховується за весь період користування чужими коштами, тобто за період прострочення.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, як зазначалось вище, обов'язок відповідача щодо оплати товару виникає через 5 операційних днів з дати отримання рахунку, то прострочення відбулось у 2009-2010 роках, коли були і вручені вказані рахунки, а тому період нарахування пені, визначений позивачем з 01.07.2011 по 30.06.2012 значно перевищує шість місяців з дати виникнення прострочення зобов'язання у 2009 та 2010 роках.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені за заявлений період, а тому у стягненні пені слід відмовити повністю.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 337,63 грн. та 3% річних в сумі 186,93 грн., за періоди згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 337,63 грн. та 3% річних -в сумі 186,93 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, до стягнення підлягає заборгованість за активну електроенергію в сумі 2022,73 грн., 3% річних у сумі 186,93 грн., інфляційні нарахування у сумі 337,63 грн., в частині стягнення пені в сумі 311,19 грн. слід відмовити, з віднесенням судових витрат на сторін, пропорційно задоволених позовних вимог, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937,

- на р/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260313279060 філія ЛОД ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 304665, заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 2022,73 грн., видати наказ.

- на п/рахунок № 2600518818 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, 3% річних у сумі 186,93 грн., інфляційні нарахування у сумі 337,63 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1434,28 грн., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 22.10.2012.

Суддя О.С. Фонова