Рішення № 26493971, 16.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 р. Справа № 5010/1190/2012-П-19/58

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші,9, м.Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 67564,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Максилевич В.М. , (довіреність № 2324/01-20/67-в від 05.01.12),

від позивача: представник Чекайло В.М., (довіреність № 9 від 19.07.12),

від відповідача: представник ОСОБА_4 , (довіреність № 01/12 від 05.10.12 ),

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, (паспорт НОМЕР_2 від 19.11.98),

учасник судового засідання: прокурор Гарасимак Т.О., (посвідчення № 105 від 08.10.12),

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 67564,43 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №76/3-118-12 від 11.09.12 (вх.№ 2219 від 14.09.12) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вх.№6360/2012-свх. від 28.09.12(а.с.18) та вважає, що укладений між сторонами договір є домовленістю про добровільну господарську допомогу.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

30.10.09 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - договір а. с. 10).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, не змінено, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У відповідності до п.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями оздоровчого комплексу та закладами торгівлі на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні "Каскад" на розі вулиць Василя Стуса-Івана Миколайчука, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франкіська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Розмір пайового внеску складає 219248,34 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 219248,34 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

20.11.09 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено розстрочення платежу за договором про пайову участь № 122 від 30.10.09 у запропонований замовником термін до 01.01.12. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.12.

02.12.11 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди.

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 21924,84 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 43849,67 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 65774,50 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 87699,33 грн.

Відповідач в порушення умов договору та додаткових угод, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни, а саме у І та ІІ кварталі 2012 р. не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становить 65774,51 грн .

З метою досудового врегулювання спору 11.06.12 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу здійснити оплату пайового внеску, що підтверджується Реєстром відправленої кореспонденції (а.с.15,16). Однак, дана вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь у І-ІІ кварталі 2012 р., тому вимоги позивача про стягнення 65774,51 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню. Аналогічної практики дотримується Львівський апеляційний господарський суд (постанови у справах №5010/239/2012-18/13, №5010/256/2012-9/14).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення платежу позивач просить стягнути пеню у розмірі 1491,61 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені, задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону та п.5.1. договору, позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 298,32 грн.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних за період прострочення обґрунтована, її розмір перевірено судом, а тому підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а саме: 65774,50 грн. - основного боргу, 1491,61 грн. - пені та 298,32 грн. - 3% річних.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 67564,43 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000 ( одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000 код:37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002 МФО:836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 65774,51(шістдесят п"ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні п"ятдесят одну копійку) - основного боргу, 1491,61 (одну тисячу чотириста дев"яносто одну гривню шістдесят одну копійку) - пені та 298,32 (двісті дев"яносто вісім гривень тридцять дві копійки) - 3 % річних.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1609,50 (одну тисячу шістсот дев"ять гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 22.10.12