Рішення № 26493865, 18.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Справа № 16/5026/1269/2012

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: Іванов П.О. - за довіреністю;

від відповідача: Бурлуцький В.М. - директор, Пономаренко Л.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Жашківського підприємства теплових мереж про стягнення 248 471,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 248 471,70 грн., з яких: 181 208,43 грн. основного боргу, 13 595,34 грн. пені, 35 442,10 грн. інфляційних та 18 225,83 грн. 3% річних на підставі договору № 04/09-10 БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач визнав існування 181 208,43 грн. основного боргу, не заперечив проти розрахунків інфляційних та 3% відсотків річних, але поданим суду клопотанням просить зменшити розмір нарахованої пені на 100% в зв'язку із тим, що борг перед позивачем виник внаслідок невідшкодування підприємству різниці в тарифах на теплопостачання і Жашківське підприємство теплових мереж саме має збитки за результатами господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав:

23 вересня 2009 року між сторонами по справі було укладено договір № 04/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у відповідності до якого а позивач (Постачальник) зобов'язався у жовтні-грудні 2009 року передати у власність відповідачу (Покупцю) природний газ в кількості 330 тис. куб.м, за наявності його обсягів, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти від позивача (Постачальника) та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору по ціні 2 619,19 грн. за 1 000 кубів газу.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 04/09-10 БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року з жовтня по грудень 2009 року та з січня по травень 2010 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2 395 030,84 грн., що підтверджується актами

прийому - передачі природного газу ( а.с. 20-26) за підписами обох сторін.

Споживання газу у вказаному обсязі відповідач підтверджує.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 2 020,25 грн. без урахування податку на додану вартість збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того включає:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 2 182,66 грн., крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ 2 619,19 ( дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 19 коп. ) гривень.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата 34 (тридцять чотири ) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 ( тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місцем поставки газу.

За доводами позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ в сумі 2 213 822,41 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 181 208,43 грн. за спожитий газ в період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року включно.

Станом на час розгляду справи строки проведення розрахунків за спожитий газ для відповідача вже є такими, що настали.

Доказів проведення розрахунків за газ у сумі 181 208,43 грн. відповідачем не подано, а тому цей борг слід стягнути з відповідача примусово.

Правомірність нарахування позивачем основного боргу за спожитий газ у розмірі 181 208,43 грн. підтверджується також і підписаним обома сторонами актом звіряння розрахунків від 31.07.2012 року (а.с. 59).

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2. договору між сторонами, згідно з яким у разі невиконання відповідачем (Покупцем) умов п. 6.1 договору відповідач ( Покупець) зобов'язався ( крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом і строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у три роки (п. 7.10 та 9.3. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином позивач має право проводити нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 13 595,34 грн. за період з 23.02.2012 року по 23.08.2012 року. Розрахунок пені проведено вірно. Доказів сплати пені в сумі 13 595,34 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 100% з мотивів, що заборгованість за спожитий природний газ, на яку було нараховано пеню, утворилася не з вини відповідача, а внаслідок невідшкодування йому органами місцевого самоврядування різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, на яке за договором між сторонами постачався природний газ. Крім того відповідач просить суд врахувати і матеріальний стан підприємства, яке через несвоєчасні платежі з боку бюджетних установ за спожиті послуги терпить збитки.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені з мотивів необхідності врахування також і матеріального стану ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка за результатами І півріччя 2012 року має 303 005 грн. збитків, а за попередній період - більше 3 млн. грн.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони. що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1623/2011, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за можливе з урахуванням інтересів обох сторін та їх матеріального становища зменшити нараховану позивачем суму пені на 50% і стягнути з відповідача лише 6 797,67 грн. пені, враховуючи те, що у виникненні заборгованості перед позивачем дійсно немає вини відповідача, який не отримав відшкодування фінансування різниці у тарифах на теплопостачання, а пеня є лише санкцією за порушення виконання зобов'язання і не є платежем, на очікуванні якого позивач будує свої фінансові розрахунки і, крім того, позивач крім нарахування пені за порушення зобов'язання нараховує відповідачу також і 3% річних та інфляційні, які покриватимуть його втрати від недоотримання платежів з боку відповідача. При обґрунтуванні позовних вимог позивач не вказав про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач поніс збитки (неотриманий платіж за договором такими збитками не є), а тому з урахуванням всіх обставин сума пені підлягає до зменшення.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 18 225,83 грн. за період з 11.12.2009 року по 11.05.2010 року та інфляційні в сумі 35 442,10 грн. за період з грудня 2009 року по квітень 2012 року.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 18 225,83 грн. та інфляційних в сумі 35 442,10 грн. за відповідні періоди, встановив, що за належним розрахунком, з урахуванням відсутності боргу відповідача станом на 26.02.2010 року і помилки позивача при підрахунку загального розміру цього платежу, розмір 3% річних становить лише 18 120,16 грн. (решту нараховано безпідставно), а розмір інфляційних в сумі 35 442,10 грн. розраховано правильно.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем за всіма платежами не спростував.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 181 208,43 грн. основного боргу, 6 797,67 грн. пені, 35 442,10 грн. інфляційних та 18 120,16 грн. 3% річних.

В решті вимог слід відмовити повністю через безпідставність нарахування решти 3% річних (105,67 грн.) та зменшення на 50% розміру нарахованої пені.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 4 970,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Жашківського підприємства теплових мереж (ідентифікаційний код 21370764, Черкаська область, м. Жашків, вул. Миру, 2) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) - 181 208,43 грн. основного боргу за спожитий газ, 6 797,67 грн. пені, 35 442,10 грн. інфляційних, 18 120,16 грн. 3% річних та 4 970,00 грн. на відшкодування судового збору.

3. Відмовити у стягненні 6 797,67 грн. решти пені через її зменшення за рішенням суду на 50 відсотків та у стягненні 105,67 грн. як 3% річних через безпідставність їх нарахування.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських