Постанова № 26492935, 14.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3181/2012

14 вересня 2012 року 12год. 57хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Птіцин О.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальнеістю "САЄ-ЛТД" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САЄ-ЛТД» (далі - Позивач, ТОВ «САЄ-ЛТД») звернулось до суду з даним позовом до державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської област Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ в м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В поданій заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівному від 02.08.2012 за №0003342342 про збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 5 415,50 грн. та за №0003332342 про збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства в сумі 6 768,13грн

Зазначені рішення прийняті на підставі акта, складеного за результатом документальної позапланової виїзної документальної перевірки від 20.07.2012р. №281/22-200/22580179 (далі акт перевірки) в якому зроблено висновок про те, що ТОВ «САЄ-ЛТД» порушено вимоги абз. 4 п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР, а також порушення п.п.. 7.4.1 п.п. 7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.97 p. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що висновок відповідача про нікчемність операції між ТОВ «САЄ -ЛТД» та ТОВ «Ілтерес» - є безпідставним та необґрунтованим. Зроблений виключно на підставі припущень та не підтверджений жодним доказом.

Таким чином на думку позивача висновки перевіряючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству, а застосування вказаних санкцій є неправомірним.

Відповідач ДПІ у м. Рівному проти позову заперечила, про що його представником до початку судового розгляду було надано письмове заперечення.

В судовому засіданні, під час розгляду справи по суті представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі. На обґрунтування заявлених вимог навів обставини викладені у позовній заяві. Крім того зазначив, що на момент існування договірних відносин між ТОВ «САЄ -ЛТД» та ТОВ «Ілтерес», а саме у відповідних періодах 2010 року контрагент позивача був належним чином зареєстрований в Єдиному державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності та в податковому органі по місцю державної реєстрації. Вказане товариство не визнано судом фіктивним, а тому зроблені в акті висновки про нікчемність угод з даним контрагентом є безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень надав суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Зокрема, представник відповідача повідомив, що на підставі акту про результати документальної позапланової не виїзної перевірки ТОВ «Ілтеріс» (код СДРПОУ 37148736) щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ «Літіс Груп» за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 27/23-3/37148736 від 06.02.2012р. встановлено, що ТОВ «Літіс Груп», здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди».

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок про те, що операції щодо купівлі-продажу товару, здійснені між ТОВ «Літіс Групп» та ТОВ "ІЛТЕРІС" . які мали місце у лютому 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, до перевірки, позивачем не було надано будь-яких документів, які б свідчили про перевезення придбаного товару.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ТОВ «САЄ-ЛТД», зареєстроване як платник податків та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному.

З 09.07.2012 по 13.07.2012 в ТОВ «САЄ-ЛТД» проводилась позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках із контрагентом - ТОВ «Ілтеріс», за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.

Результат перевірки оформлено актом №281/22-200/22580179 від 20.07.2012 (а.с.8-20).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0003342342 від 02.08.2012, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в сумі 5415,50 грн., в тому числі за основним платежем - 4331,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1082,90 грн. (а.с.22).

- №0003332342 від 02.08.2012, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в сумі 6768,13 грн., в тому числі за основним платежем - 5414,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1353,63 грн. (а.с.23);

В основу вказаного акта перевірки, та відповідно винесених податкових повідомлень-рішень покладено висновок про те, що за результатом проведеної перевірки в діях позивача встановлено порушення вимог п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, у зв'язку із чим збільшено суми грошових зобов'язань ТОВ «САЄ-ЛТД» за платежем «податок на прибуток» та «податок на додану вартість».

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Ілтерес». Зокрема розрахунків, проведених на підставі договору №01/12 від 01.12.2010 на поставку поліграфічної продукції (а.с. 38-39).

Із змісту акта перевірки вбачається, що висновок про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента зроблено податковим органом на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ілтеріс», щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ «Літіс Груп» за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року проведеної Лівобережним МДПІ м.Дніпропетровськ від 06.02.2012.

У вказаному акті встановлено, що ТОВ «Літіс Груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди».

У зв'язку із чим прийнято рішення, що всі операції щодо купівлі-продажу товару, здійснені між ТОВ «Літіс Груп» та ТОВ «Ілтеріс» у лютому 2011 році - не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, надані позивачем, для підтвердження правильності формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Ілтерес»: договір №01/12 від 01.12.2010 на поставку поліграфічної продукції; податкова накладна №1424 від 07.12.2010 та видаткова накладна № РН-0001660 від 07.12.2010 - відповідачем не були взяті до уваги.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, судом враховано наступне:

В силу пп. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст..81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4. ст.. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях ТОВ «Ілтеріс» на підставі податкових та видаткових накладних, перелічених в акті перевірки (копії яких містяться в матеріалах даної справи).

Надані до перевірки первинні та платіжні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені зазначеним контрагентом, розрахунок між контрагентами проведено шляхом переказу коштів через банківські установи.

Обставини щодо фактичного здійснення (реальності та товарності) господарських операцій позивача з ТОВ «Ілтеріс» також підтверджені в ході розгляду справи, наданими суду видатковими та податковими накладними, довіреністю на отримання матеріальних цінностей, іншими документами первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, що наявні в матеріалах справи.

З наведеного переліку доказів слідує, що позивачем фактично було придбано у ТОВ «Ілтеріс» товарно-матеріальні цінності - поліграфічну продукцію, які фактично надійшли на підприємство - позивача та були використані в його господарській діяльності.

За таких обставин, позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями позивача з ТОВ «Ілтеріс» до складу податкового кредиту та мав право на їх віднесення до складу валових витрат.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності описаної господарської операції на підставі висновків про відсутність у контрагента позивача необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акт перевірки його контрагента не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Акти перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача на відсутність будь якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінанси-господарської - не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

Крім того, встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільного правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визнання контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним ( у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних остатніми у такому ланцюгу платником податків.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань податком податків та його контрагентом.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Ілтеріс», є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень -рішень та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, присуджуються на його користь.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 02.08.2012 року № 0003342342 про збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 5 415, 50 грн. та №0003332342 про збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємства в сумі 6 768, 13 грн.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальнеістю "САЄ-ЛТД" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 122,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.