Постанова № 26492927, 12.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3101/2012

12 вересня 2012 року 17год. 46хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гіліс В.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "МОНРО" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2012 року позивач, ТзОВ «Монро», звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Рівному).

В поданій заяві вказав, що 9 липня 2012 року ТОВ «Монро» було отримано наказ ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №469 від 09.07.2012 року «Про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Монро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з СПД ОСОБА_3 за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року», тривалістю 5 робочих днів з 09.07.2012 року.

16.07.2012 року позивачем отримано Акт №210/22-200/35899210 в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Монро» п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником - СПД ОСОБА_3 в сумі 55714 грн.

25.07.2012 року ТОВ «Монро» на підставі висновків Акта було вручено податкове повідомлення-рішення №0003222342, яким йому збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 69642,5 грн., у т.ч. штрафна санкція 13928,5 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що Акт №210/22-200/35899210 від 16.07.2012 «Про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Монро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з СПД ОСОБА_3.» не відповідає вимогам «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого 22.12.10 року Наказом Державної податкової адміністрації України 984 (надалі Порядок). Зокрема, в зазначеному Акті відсутня описова частина. В супереч вимог п.6 Порядку - відсутні будь-які посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують факти виявлених при перевірці порушень, а саме п.198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) щодо здійснення ним господарських відносин з ФОП ОСОБА_3, без наміру створення правових наслідків чи з метою отримання податкової вигоди шляхом формування «штучного» податкового кредиту. На обґрунтування своїх вимог вказує, що господарські операції з названим контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались, в підтвердження чого відповідачу були надані відповідні первинні документи, на підставі яких було здійснено формування сум податкового кредиту та товаросупровідні документи на переміщення придбаних у контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003222342 від 25.07.2012 року, яким збільшено ТОВ «Монро» грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 69642,5 грн, у т.ч. штрафна анкція 13928,5 грн.

В свою чергу, відповідачем надано суду заперечення щодо заявлених позивачем вимог. У поданому запереченні ДПІ у м.Рівному Рівненської області зазначено, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів ТОВ «Монро» за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. мало взаєморозрахунки з СПД ОСОБА_3

Актом позапланової невиїзної перевірки Про проведення документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 09.07. 2012р. за № 00142/1745/НОМЕР_1 встановлено, що по взаєморозрахунках з ТОВ «Монро» директором якого є ОСОБА_3, за квітень 2012 року ФОП ОСОБА_3 по податковій декларації з податку на додану вартість, задекларовано обсяг оподатковуваних операцій в сумі 278572 грн., податкове зобов'язання в сумі 55714 грн.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_3 не надано до перевірки жодних підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг та первинних документів до них, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, документи які засвідчують оплату товару, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця передачу товарів.

Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача - ФОП ОСОБА_3 безпідставно сформовано податковий кредит на суму 55 714 грн.

Крім того, операції СПД ОСОБА_3 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим СПД ОСОБА_3 не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Монро» також завищено податковий кредит по взаємовідносинах з постачальником СПД ОСОБА_3 всього в сумі 55714 грн. в т.ч. за квітень 2012р. в. сумі 55714 грн.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд у задоволенні позову ТОВ «Монро» відмовити.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав в повному обсязі, на обґрунтування вимог ТОВ «Монро» надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень навів обставини викладені ним у письмових запереченнях .

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у зв'язку із наступним:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 09.07.2012 року №469, ДПІ у м.Рівному проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Монро» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

Вказаний наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Монро» позивачем не оспорювався.

За результатами проведення позапланової документальної перевірки позивача, з питань дотримання податкового законодавства - податковим органом складено акт перевірки №210/22-200/35899210 від 16.07.2012 року ( а.с.11-22) (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки ).

Згідно висновків викладених у вказаному акті вбачається, що за наслідком проведеної перевірки податковим органом встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача. Зокрема, виявлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-V, у зв'язку із завищенням податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником СПД ОСОБА_3 всього в сумі 55 714 грн. в тому числі за квітень 2012 року - 55 714 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення №0003222342 від 25.07.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 640,50 грн., в тому числі 55 714 грн. основного платежу і 13 928,5грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного:

З акту перевірки ТОВ «Монро» №210/22-200/35899210 від 16.07.2012 року вбачається, що у період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року за результатом взаєморозрахунків позивача з СПД ОСОБА_3 - ТОВ «Монро» задекларовано 55 714 грн. податкового кредиту.

При цьому, на думку податкового органу - позивач безпідставно зараховував у податковий кредит вартість товару, який було придбано у постачальника СПД ОСОБА_3, у зв'язку із тим, що вказані правочини, нібито укладені між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Монро» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

ДПІ у м.Рівнему обґрунтовує правомірність свого рішення тим, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року - ФОП ОСОБА_3 не було надано до перевірки жодних підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг та первинних документів до них, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, документи які засвідчують оплату товару, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

За таких обставин ДПІ у м.Рівному зроблено висновок про те, що операції по придбанню вищевказаних товарів мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Виходячи з наведеного податковим органом прийнято рішення про безпідставність формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, відповідачем зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_3 здійснювала безтоварні операції по придбанню та продажу цих товарів у квітні 2012 року.

Проте, такі висновки ДПІ у м. Рівному не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судом встановлено, що 04.01.2011 року між ТОВ «Монро» в особі Якимчук О.М. (покупець) та СПД ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір на постачання товарів, найменування та кількість яких вказується в рахунках-фактури та видаткових накладних.

Загалом в квітні 2012 року ТОВ «Монро» придбало від СПД ОСОБА_3 товарів та послуг на суму 334286,65 грн. (у т.ч. ПДВ 55714,47 грн.), яку включило до податкового кредиту.

Згідно додатку №2 до договору від 04.01.2011 року - «Покупець оплачує відпущений у 2012 році Постачальником товар 30.06.2013 року», тому оплата за отриманий товар не здійснювалась.

Разом з тим, несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Реальність даних господарських операцій повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними та іншими характерними для даного виду правочинів документами, зокрема: податкові накладні за квітень 2012 року; видаткові накладні за квітень 2012 року; наказ про призначення матеріально-відповідальної особи від 01.02.2012 року; сертифікати відповідності товарів; прибуткові накладні на отримані в накладних товари.

Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та їх реальність та не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Натомість, відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Пред'явлені позивачем під час перевірки документи (договори, видаткові накладні) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та засвідчені печатками.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності вказаних господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагента позивача необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акт перевірки ФОП ОСОБА_3 не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Вказаний акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з вищевказаним контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Крім того, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільного правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визнання контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останніми у такому ланцюгу платником податків.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань податком податків та його контрагентом.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та названого вище контрагента порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення -рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003222342 від 25.07.2012 року, яким збільшено ТОВ "МОНРО" грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 69 642, 50 грн.

Присудити на користь позивача ТОВ "МОНРО" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 696,43 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.