Постанова № 26492731, 05.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 р. Справа № 2а-7508/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Голоднікова О.В.,

за участю представника позивача Кожушко Л.В., представника відповідача Коня А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-ІНВЕСТ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000131630/746 та податкової вимоги від 12.03.2012р. №473, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-ІНВЕСТ»(далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС (далі - ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000131630/746 та податкову вимогу від 12.03.2012р. №473. Позов обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення рішення прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 22.12.2011 р. №3459/315/15-2/30707097, яким встановлено, що 29.04.2011р. Товариству з ініціативи ДПІ анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Станом на 01.04.2011р. у Товариства наявні залишки ТМЦ, по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 71 416,00грн. та основні фонди по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 20 371,00грн., проте подана звітність свідчить про те, що платник в порушення п. 184.7 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України не визнав умовне постачання вищевказаних залишків ТМЦ та необоротних активів. Проте, податкову декларацію по ПДВ за квітень 2011 року подано органам податкової служби 18.05.2011р., а камеральну перевірку звітності проведено 22 грудня 2011 року - через 7 місяців після подання податкової декларації по ПДВ, що є порушенням 30-денного терміну проведення камеральної перевірки. Факт наявності чи відсутності на залишку ТМЦ чи основних засобів не відображається в податковій декларації по ПДВ з врахуванням і того факту, що в декларації по ПДВ за квітень 2011 року немає жодних показників, оскільки Товариство не здійснювало в квітні 2011 року операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а отже всупереч порядку проведення камеральної перевірки. Окрім цього згідно п.184.7 ст.184 Податковим кодексом України передбачено, зобов'язання визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у платника податків виникає за умови, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту та подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, якої Товариство не подавало.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав та пояснив, що при проведенні перевірки та визначенні податкового зобов'язання з ПДВ працівниками ДПІ було дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги від 12.03.2012р. №473. Просив відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що під час перевірки, результати якої викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 22.12.2011р. №3459/315/15-2/30707097 та якою перевірялось податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, подану до ДПІ 18.05.2011р. за вх. №9003377652 встановлено, що 29.04.2011р. Товариству анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а станом на 01.04.2011р. у Товариства були наявні залишки ТМЦ, по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 71 416,00грн. та основні фонди по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 20 371,00грн. Податковий орган прийшов до переконання, що подана звітність свідчить про те, що платник в порушення п. 184.7 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України не визнав умовне постачання вищевказаних залишків ТМЦ та необоротних активів.

За наслідком проведеної перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000131630/746 від 12.01.2012р., яким донараховано грошове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 18 357,00грн. та 1,00грн. штрафна (фінансова) санкція (штраф). 12 березня 2012 року ДПІ винесено податкову вимогу №473 на суму заборгованості 18 352,54 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 29 квітня 2011 року з ініціативи ДПІ було прийнято Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛІКО-ІНВЕСТ»з підстав, що обсяг постачання платником податку, зареєстрованим добровільно, ПДВ становить менше 50 %.

Працівником ДПІ 22.12.2011р. була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ якою перевірялось податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, що подана до ДПІ 18.05.2011р. за вх. №9003377652.

Як вбачається з акта перевірки від 22.12.2011р. №3459/315/15-2/30707097, станом на 01.04.2011р. у Товариства були наявні залишки ТМЦ, по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 71 416,00грн. та основні фонди по яких в попередніх періодах нараховувався податковий кредит в сумі 20 371,00грн., а відтак на думку посадової особи ДПІ подана звітність свідчить про те, що платник в порушення п.184.7 ст.184 розділу V Податкового кодексу України не визнав умовне постачання вищевказаних залишків ТМЦ та необоротних активів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що про факт анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ «ЛІКО-ІНВЕСТ»дізналось з офіційного веб-сайту ДПА України 16.05.2011р., де в базі даних «Анульовані свідоцтва»міститься запис про дату анулювання - 29.04.2011р. Товариство не оскаржувало рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки на момент анулювання 29.04.2011р. вищевказане рішення не створювало жодних правових наслідків щодо сплати чи іншого нарахування податків чи зборів до бюджету.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. (п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України).

Згідно п.200.10 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до листа ДПА України від 23.03.2011р. №8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість», камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку - юридичних осіб проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема: розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;- розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Оскільки податкову декларацію по ПДВ за квітень 2011 року подано органам податкової служби 18.05.2011р. за вх. №9003377652, а камеральну перевірку звітності проведено 22 грудня 2011 року - через сім місяців після подання податкової декларації по ПДВ, а відтак така перевірка проведене в порушення терміну проведення камеральної перевірки, передбачено п. 200.10 Податкового кодексу України.

З врахуванням того, що декларація по ПДВ за квітень 2011 року немає жодних показників, оскільки як пояснив представник позивача Товариство не здійснювало в квітні 2011 року операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, та враховуючи той факт, що в податковій декларації по ПДВ не відображається наявності чи відсутності на залишку ТМЦ чи основних засобів, а відтак досліджуючи під час камеральної перевірки декларацію з ПДВ з нульовими показниками ДПІ протиправно нарахувало податкові зобов'язання.

Окрім цього згідно п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України передбачено, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, яка була чинна на момент прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Аналогічне формулювання щодо нарахування умовного продажу містилось в п.8.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №978 від 22.12.2010р. що зареєстрований в Мінюсті 29.12.2010р. №1400/18695.

Обов'язковою умовою визнання умовного постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкових зобов'язань є подання платником податків заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ до органу ДПІ за власною ініціативою та наявність залишків та необоротних активів на день подання такої заяви.

Враховуючи ту обставину, що Товариство з власної ініціативи у квітні 2011 року до ДПІ заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ не подавало, а відтак на підставі чинної на той момент норми Податкового кодексу України підстави для визнання умовного постачання залишків ТМЦ та основних засобів та нарахування податкових зобов'язань в ТзОВ «Ліко-Інвест»були відсутні. Статусу платника ПДВ Товариство було позбавлено за ініціативою податкового органу згідно рішення від 29.04.2011р.

Слід зазначити, що при здійсненні камеральної перевірки не здійснюється перевірка первинних документів платника податків, на підставі яких можна встановити факт придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ чи без ПДВ, а перевіряється виключно дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а відтак не вбачається за можливе нарахування умовного продажу згідно акта камеральної перевірки.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу норм чинного законодавства що регулює спірні правовідносини та встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку, що ДПІ не було дотримано вимоги ПК України та передбачених ст. 2 КАС України принципів, що стало підставою для прийняття протиправного рішення яке слід скасувати. Окрім того встановлені порушення дають підстави суду скасувати і податкову вимогу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 184,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000131630/746 та податкову вимогу від 12.03.2012р. №473.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-ІНВЕСТ»184,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 10.10.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.