Постанова № 26492189, 09.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10596/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю представника позивача Луб О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна в частині застави, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна в частині застави.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23 липня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції заявою про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 26 липня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» отримало лист від Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції за № С-22\357 від 26.07.2012 p., в якому було відмовлено у знятті арешту з зазначеного майна та рекомендовано звернутися до суду.

ПАТ «Альфа-Банк» вважає, що Орджонікідзевський ВДВС Маріупольського МУЮ наклавши арешт на все майно боржника - ОСОБА_2, порушило права ПАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя, що призводить до того, що іпотекодержатель не може реалізувати предмет іпотеки для щоб задовольнити своє право вимоги до боржника -ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, що були надані йому у кредит, враховуючи, що 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 перебуває під обтяженням у ПАТ «Альфа-Банк», який є іпотекодержателем на підставі іпотечного договору № 800003343-и від 13.03.2008 р.

Позивач вважає, що з укладанням зазначеного іпотечного договору у ПАТ «Альфа-Банк» виникло законне право па володіння предметом іпотеки - 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 до повного виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань по поверненню кредитних коштів.

З наведених підстав просив зобов'язати відповідача звільнити з під арешту 1\3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надіслав до суду клопотання (а.с.45), в якому просив розглянути справу за його відсутністю, рішення прийняти на розсуд суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконанні Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ перебував виконавчий лист № 6-2670 від 30.11.2011р., виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Альфа-Банк" боргу у розмірі 483435,95 грн.

14.06.2011 року державним виконавцем в порядку ст. ст. 17, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання постанови, копії постанови направлено сторонам до відома. 14.06.2011 року державним виконавцем, згідно заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, відповідно до ст. 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. (а.с.46-49).

У відповіді начальника Орджонікідзевського ВДВС на адресу позивача зазначено, що 13.12.2011 р. - державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2. 27.12.2011 року державним виконавцем, відповідно до ст. 41, 42, 58, 63 Закону України "Про виконавче провадження", було запропоновано стягувачу надати письмову заяву до Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського МУЮ про узгодження авансування витрат на проведення виконавчих дій з експертної оцінки описаного майна та виготовлення технічної документації. Відповідь стягувача до відділу ДВС не надходила.

10.02.2012 року державним виконавцем на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, копії постанови направлено сторонам, виконавчий документ направлено на адресу ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.50-51).

Також, Орджонікідзевський ВДВС Маріупольського МУЮ повідомив позивача, що боржником виконавчий збір було сплачено частково у сумі 290,91 грн. Залишок несплаченої суми виконавчого збору становить 48052,69 грн. Витрати на проведення виконавчих дій боржником не сплачувалися. Тому арешт з майна боржника може бути знятий за заявою боржника, при наданні повідомлення банку про сплату залишку боргу, який на 10.02.2012 року становив 480526,86 грн., квитанцій про сплату у повному обсязі виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, діючий на час розгляду справи (надалі - Закон № 606).

Предметом заявленого позову є скасування арешту, накладеного на майно боржника, який триває у часі. Пред'явлення вказаного позову передбачено нормою ч. 5 ст. 60 Закону № 606 за відсутністю посилання на строк звернення до суду з таким позовом. Отже, оскільки позивачем не оскаржується певне рішення відповідача, а заявлені вимоги спрямовані на зміну правового режиму майна боржника, судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 52 Закону № 606, в тому числі, містить наступні приписи.

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Сторонами не заперечується, що протягом здійснення виконавчого провадження постановою державного виконавця від 14.06.2011 р. на майно боржника ОСОБА_2 був накладений арешт.

Пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону № 606 передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Керуючись вказаною нормою відповідач повернув виконавчий документ стягувачеві - позивачу по цій справі. Судом встановлено, що на час розгляду справи, незважаючи на прийняття відповідачем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, арешт з майна боржника не знятий. Отже, в розумінні частини 1 статті 50 Закону № 606 виконавче провадження відносно позивача не є завершеним.

Згідно ст. 54 Закону № 606 звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Водночас, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З огляду на вказані обставини суд враховує, що питання зняття арешту з майна врегульовано статтею 60 Закону № 606, яка містить наступні приписи:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на наведене суд враховує, що залишення накладеного арешту на майно, на яке за законом має право звернути стягнення позивач в якості стягувача-заставодержателя для задоволення своїх вимог, порушує вказані права позивача, через що заявлений позов підлягає задоволенню шляхом прийняття судового рішення про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2.

За змістом ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна в частині застави - задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 15 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.