Постанова № 26491888, 15.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4221/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни,

Суддів: Альчука Максима Петровича

Загороднюка Андрія Григоровича

за участі секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

представників сторін:

позивача: Супруна М.І., Томенка Р.В.

відповідача 1: Шеремета В.В., Гайдай А.В., Мазур О.О., Пенської О.Ю.

відповідача 2: Іскри С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,-

ВСТАНОВИВ :

сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Барі" (надалі - позивач) звернулось з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - відповідач 1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2012 року №0003071500, від 15 червня 2012 року №0003081500.

18 вересня 2012 року позивач, до початку розгляду справи по суті, доповнив позовні вимоги вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 1 від 03 вересня 2012 року №0000031505, а також з вимогою про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року та за лютий 2012 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2012 року до справи залучено як другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (надалі - відповідач 2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем 1 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2011 року та лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2012 року №166/1505/30171114 (надалі - акт перевірки від 25 травня 2012 року). Також позивачем отримано від відповідача 1 доповнення до акту перевірки від 29 травня 2012 року №169/1505/30171114.

Позивачем подані заперечення на зазначений акт перевірки, проте згідно відповіді відповідача 1 від 15 червня 2012 року №1627/10/1505 заперечення не враховані, а положення акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки від 25 травня 2012 року відповідач 1 направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2012 року №0003071500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1154843 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на 215494 грн., за лютий 2012 року на 939349 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 577422 грн. та від 15 червня 2012 року №0003081500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 600333 грн., в т.ч. за основним платежем на 453905 грн., штрафною (фінансовою) санкцією 146428 грн.

Позивач подав скаргу до ДПС у Вінницькій області. Під час розгляду скарги відповідачем проведена повторна позапланова невиїзна перевірка з питань, що стали предметом оскарження при нарахуванні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2011 року та лютий 2012 року, результати якої оформлені актом від 02 серпня 2012 року №240/1505/30171114 (надалі - акт перевірки від 02 серпня 2012 року).

Рішенням ДПС у Вінницькій області від 17 серпня 2012 року №13543/10/10-02-11 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Також в зазначеному рішенні ДПС у Вінницькій області вказало відповідачу 1 направити позивачу податкове повідомлення-рішення на зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року в розмірі 134580 грн. Згодом таке податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2012 року №0000031505 направлено позивачу відповідачем 1.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, висновки актів перевірок необґрунтованими, оскільки для перевірки надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджували нарахування податкового кредиту. Також позивач зазначив, що відповідач 1 після закінчення перевірок не повернув передані йому оригінали первинних бухгалтерських документів, мотивуючи це їх вилученням працівниками податкової міліції.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали і просили його задовольнити повністю.

Представники відповідача 1 проти позову заперечили, просили в позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені в актах перевірок від 25 травня 2012 року та від 02 серпня 2012 року.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на те, що ним не отримано від відповідача 1 висновків про бюджетне відшкодування позивачу за вересень 2011 року та за лютий 2012 року, а тому з його боку відсутні протиправні рішення, дії чи бездіяльність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідачем 1 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2011 року та лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2012 року №166/1505/30171114. Також відповідачем 1 надіслано позивачу доповнення до акту перевірки від 29 травня 2012 року №169/1505/30171114.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, проте відповідач 1 листом від 15 червня 2012 року №1627/10/1505 залишив їх без задоволення, а положення акту перевірки - без змін.

На підставі даного акту перевірки відповідач 1 надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2012 року №0003071500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1154843 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на 215494 грн., за лютий 2012 року на 939349 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 577422 грн. та від 15 червня 2012 року №0003081500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 600333 грн., в т.ч. за основним платежем на 453905 грн., штрафною (фінансовою) санкцією 146428 грн.

Позивач звернувся зі скаргою до ДПС у Вінницькій області разом з копіями окремих документів, зазначених в акті перевірки як відсутні.

Під час розгляду даної скарги відповідачем 1 проведена позапланова невиїзна перевірка з питань, що стали предметом оскарження при нарахуванні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за вересень 2011 року та лютий 2012 року, результати якої оформлені актом від 02 серпня 2012 року №240/1505/30171114.

Як вбачається з даного акту перевірки, його висновки є ідентичними з висновками акту перевірки від 25 травня 2012 року.

Рішенням ДПС у Вінницькій області від 17 серпня 2012 року №13543/10/10-02-11 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Крім того, ДПС у Вінницькій області вказало відповідачу 1 направити позивачу податкове повідомлення-рішення на зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року в розмірі 134580 грн. Відповідач 1 направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2012 року №0000031505 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року в розмірі 134580 грн.

За наслідками зазначених перевірок відповідачем 1 встановлені наступні порушення податкового законодавства з боку позивача:

1. пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, абзацу 2 підпункту 192.2 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду за грудень 2010 року на 50000 грн., за серпень 2011 року на 215494 грн., за вересень 2011 року на 149287 грн., за листопад 2011 року на 45617 грн., за січень 2012 року на 762353 грн., за лютий 2012 року на 134580 грн.

2. пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, абзацу 2 підпункту 192.2 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду за квітень 2010 року на 2563 грн., за липень 2011 року на 19980 грн., за серпень 2011 року на 122931 грн., за вересень 2011 року на 106807 грн., за жовтень 2011 року на 22842 грн., за грудень 2011 року на 124760 грн., за січень 2012 року на 21685 грн., за лютий 2012 року на 23312 грн.

3. пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, абзацу 2 підпункту 192.2 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету за вересень 2011 року на 215494 грн., за лютий 2012 року на 939949 грн.

4. пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, абзацу 2 підпункту 192.2, статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за результатами звітного (податкового) періоду за серпень 2011 року на 91400 грн., за вересень 2011 року на 106807 грн., за жовтень 2011 року на 172129 грн., за грудень 2011 року на 170377 грн., за січень 2012 року на 21685 грн., за лютий 2012 року на 23312 грн.

5. пункту 185.1 статті 185, пункту 192.1 статті 192, абзацу 2 підпункту 192.2 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за результатами звітного (податкового) періоду за червень 2011 року на 46233 грн., за липень 2011 року на 85572 грн.

6. пункту 200.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого СТОВ "Барі" завищено значення рядка 24 податкового декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 12250 грн.

Як вбачається з актів перевірок від 25 травня 2012 року та від 02 серпня 2012 року, підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є відсутність первинних документів по експедиційних послугах ТОВ "Сібер"; заниження податкових зобов'язань внаслідок відсутності фактичного розрахунку при поверненні раніше проданого товару по операціях з ОСОБА_10 та ОСОБА_11; недоліки у заповненні податкових накладних та інших документів, в деяких випадках відсутність окремих первинних документів по операціях з МП ВКП "Шар", СТОВ "Ренет", ФГ "Подільський край", ПСП "Перемога", ПП "Агроніка", ВСК "Зоря", ТОВ "Агротехбаза", ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ТОВ "Транспортні потоки", ТОВ "Кублічське ХПП", СФГ "Промінь", ТОВ "Буський комбікормовий завод"; відсутність на день проведення перевірки оригіналів податкових накладних від 30 вересня 2011 року №36 ТОВ "Буський комбікормовий завод" та від 30 вересня 2011 року №62/2 ПП "Агроніка"; заниження податкового кредиту внаслідок відсутності факту поставки товару ПСП "Перемога" в лютому 2012 року; подвійного включення однієї і тієї ж суми до складу податкового кредиту по операції з ТОВ "Транспортні потоки"; відсутність товарно-транспортних накладних, інших первинних документів по операціях з надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_12, ПАТ "Вінницьке АТП-10556", СПД ОСОБА_13 та ТОВ "Транс-Сервіс-1", порушення при заповненні товарно-транспортних накладних ТОВ "Логістік солюшн"; відсутність підтвердження поставки товару від ПАФ "Вікторія".

Проаналізувавши докази, надані сторонами, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з пояснень представників сторін, для проведення перевірки позивачем були передані відповідачу1 оригінали первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, проте реєстр зазначених документів не складався.

Відповідач 1 надав суду акти від 05 квітня 2012 року, 20 квітня 2012 року, 23 квітня 2012 року, 26 квітня 2012 року, які свідчать про те, що директором СТОВ "Барі" Адамовичем О.М. передані для проведення перевірки оригінали документів, але зазначені акти містять лише загальний опис документів та кількість аркушів без зазначення індивідуальних ознак кожного документа. Крім того, зазначені акти не підписані уповноваженими представниками СТОВ "Барі", відповідачем не надано суду доказів їх вручення або ознайомлення з ними представників позивача (а.с.56-64, т.3).

Також судом встановлено, що згідно постанови слідчого СВ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Щетницької Н.В. в приміщенні Вінницької ОДПІ проведено виїмку усіх оригіналів документів, наданих для перевірки, про що складено протокол виїмки від 07 травня 2012 року. Але в зазначеному протоколі зазначено лише про вилучення томів №№ 1-5 із зазначенням кількості аркушів в кожному (а.с. 40, т.3). Також проведено виїмку документів в офісному приміщенні СТОВ "Барі", що оформлено протоколом від 07 червня 2012 року (а.с. 42, т.3).

Позивачем при поданні заперечень на акт перевірки від 25 травня 2012 року та скарги до ДПС у Вінницькій області надано ряд документів, зазначених в акті перевірки від 25 травня 2012 року як відсутні, зокрема, договори та акти про взаєморозрахунки з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, товарно-транспортні та залізничні накладні ФОП ОСОБА_12, СПД ОСОБА_13, ТОВ "Вінницьке АТП-10556", податкова накладна ПП "Агроніка" від 30 вересня 2011 року №63/2 з квитанцією про її прийняття, видаткова накладна ПАФ "Вікторія" тощо.

Проте, всупереч вимогам пунктів 44.6, 44.7 статті 44, пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України зазначені документи не враховані ні під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ні під час повторної перевірки (акт від 02 серпня 2012 року), ні під час розгляду скарги позивача ДПС у Вінницькій області.

Представником відповідача 1 Шереметою В.В., який проводив обидві перевірки, в суді надано пояснення про те, що обидві перевірки проводились по тих самих документах.

Так, в акті перевірки від 25 травня 2012 року (стор. 18-22 акту перевірки) причиною зменшення податкового кредиту позивача по операціях з такими контрагентами як МП ВКП "Шар", СТОВ "Ренет", ФГ "Подільський край", ПСП "Перемога", ПП "Агроніка", ВСК "Зоря", ТОВ "Агротехбаза", ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ТОВ "Транспортні потоки", ТОВ "Кублічське ХПП", СФГ "Промінь" зазначено лише недоліки в оформленні податкових накладних, і не зазначалось про відсутність документів, які свідчать про реальне здійснення господарських операцій.

В той же час, в акті перевірки від 02 серпня 2012 року (стор. 21-26 акту перевірки) зазначено про відсутність підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій документів по МП ВКП "Шар", СТОВ "Ренет", ФГ "Подільський край", ВСК "Зоря", ТОВ "Транспортні потоки", СФГ "Промінь".

А тому колегія суддів вважає, що всупереч частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем 1 не доведено того факту, що позивач не надав або надав не в повній мірі документи, необхідні для проведення перевірки.

Зі свого боку представники позивача в судових засідання пояснили, що в зв'язку із вилученням усіх оригіналів первинних документів, наданих для проведення перевірки, позивачем вживаються заходи щодо відновлення даної документації шляхом отримання від контрагентів дублікатів або завірених їх печатками копій. Зазначені документи надані суду з позовної заявою та під час розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем 1 необґрунтовано збільшено податкові зобов'язання та зменшено податковий кредит позивачу по наступних операціях.

Як зазначено в актах перевірок, позивач незаконно провів коригування в сторону зменшення податкових зобов'язань у січні 2012 року на суму 650000 грн. по операціях з повернення ячменю фізичним особам ОСОБА_10 та ОСОБА_16

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в грудні 2011 року продав зазначеним фізичним особам ячмінь на суму 3932593,68 грн., в т.ч. ПДВ 655432,28 грн.

Відповідно до статуту позивача зазначені фізичні особи є учасниками СТОВ "Барі". Протягом 2011 року зазначені особи надавали безвідсоткову фінансову допомогу позивачу: ОСОБА_10 - в розмірі 1200000 грн. та ОСОБА_16 - в розмірі 3440000 грн.

Для розрахунків за поставлений ячмінь та повернення фінансової допомоги сторони провели зарахування зустрічних грошових вимог і оформили акти взаєморозрахунків з ОСОБА_10 в розмірі 1200000 грн. та з ОСОБА_16 в розмірі 2700000 грн.

В січні 2012 року відбулось повернення товару від зазначених осіб на суму 3250000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 650000 грн. Як пояснили представники позивача, дане повернення товару відбулось через його зараження шкідниками.

В той же час позивач та зазначені особи уклали нові договори позики (від 03 січня 2012 року №01/2012 між позивачем і ОСОБА_16 та від 03 січня 2012 року №02/2012 між позивачем і ОСОБА_10), відповідно до яких останні зобов'язались надати позивачу безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 5200000 грн. (а.с.171, 173 т.1) .

31 січня 2012 року позивачем та зазначеними особами були укладені акти взаєморозрахунків, відповідно до яких обов'язок позивача по розрахунку за повернутий ячмінь в загальному розмірі 3900000 грн. вважався погашеним за рахунок коштів, які мали надійти як безвідсоткова фінансова допомога (а.с.172, 174 т.1).

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як вбачається із зазначених вище договорів позики, строк надання позики з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_16 позивачу не встановлений, а отже на ці відносини поширюються положення частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, зобов'язання позивача по розрахунках за повернутий товар були припинені, в зв'язку з чим виникло право у відповідності із частиною 2 пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України проводити зменшення податкових зобов'язань.

Посилання відповідача 1 у своїх запереченнях на те, що фактично договір позики є неукладеним згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, оскільки кошти фактично не передані, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

А тому договори позики від 03 січня 2012 року №01/2012 між позивачем і ОСОБА_16 та від 03 січня 2012 року №01/2012 між позивачем і ОСОБА_10 є підставою для виникнення обов'язку зазначених осіб надати Товариству поворотну фінансову допомогу.

Цивільний кодекс України, інші акти законодавства не вимагають передання коштів в натурі, готівкою. Кошти можуть бути передані безготівковим способом, зарахуванням, цінними паперами, векселем, облігаціями, переуступкою права вимоги боргу, будь-яким іншим способом, не забороненим законом.

Згідно з пунктом 3 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Спосіб зарахування коштів, які позивач був зобов'язаний повернути ОСОБА_10 та ОСОБА_16, в рахунок отримання позики від зазначених громадян, не суперечить вимогам законодавства, оформлений належним чином, а тому існують достатні правові підстави вважати дані кошти повернутими, а позику отриманою.

Відповідачем 1 зменшено податковий кредит на суму 764200,67 грн. по податкових накладних, виданих постачальниками позивачу та складених з порушеннями вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Проте, як вбачається з таблиці на стор.18-22 акту перевірки від 25 травня 2012 року та на стор. 21-26 акту перевірки від 02 серпня 2012 року, зазначені недоліки або є незначними, що не впливають на зміст проведеної операції та її відображення в податковому обліку, або взагалі не є порушеннями вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, по податкових накладних, виданих позивачу МП ВКП "Шар" та СТОВ "Ренет" зазначено, що замість назви покупця СТОВ "Барі" зазначено Барі СТОВ. По податкових накладних, виданих позивачу ФГ "Подільський край", ПСП "Перемога" та ПП "Агроніка", ТОВ "Вінницяагропроектбуд" зазначено, що невірно вказана податкова адреса постачальника. В податковій накладній СФГ "Промінь" відсутній запис про місцезнаходження (податкову адресу). В податкових накладних ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ПСП "Перемога" зазначено, що в податковій накладній зазначено вид цивільно-правового договору - договір купівлі-продажу, а фактично надано для перевірки договір поставки. В податковій накладній ВСК "Зоря" зазначено, що в податковій накладній не вказано виду цивільно-правового договору, а по податковій накладній ТОВ "Агротехбаза" - вказано вид цивільно-правового договору - договір. В податкових накладних ТОВ "Транспортні потоки" та ТОВ "Кублічське ХПП", які виписані в період з 20 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, зазначено, що ці податкові накладні складені за формою, затвердженою наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року, який діяв до 16 грудня 2011 року. В податкових накладних ПСП "Перемога" зазначено, що податкова накладна виписана до договору купівлі-продажу від 25 січня 2012 року №25/01, фактично надано для перевірки договір поставки від 24 січня 2012 року №24/01, при цьому в податковій накладній в графі 4 вказано код товару згідно УКТ ЗЕД, що означає, що товар імпортний, хоча згідно договору постачальник є виробником даного товару.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 цієї статті Кодексу визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Частиною 1 пункту 201.6 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем встановлений чіткий зв'язок між правом покупця на податковий кредит та обов'язком продавця включити дану суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

А тому за наявності податкової накладної, зміст якої дозволяє ідентифікувати особи продавця і покупця, характеризує належним чином зміст проведеної господарської операції з описом (номенклатурою) товарів/послуг та їх кількістю, обсягом, ціною постачання з відповідною сумою податку, загальною сумою коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, та за умови наявності підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення даної господарської операції покупець має право на віднесення даної суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому окремі недоліки податкової накладної, які не впливають на суть проведеної операції, не позбавляють можливості ідентифікувати особи продавця і покупця та охарактеризувати зміст господарської операції, не можуть мати наслідком позбавлення покупця права на податковий кредит та визнання недійсною даної податкової накладної.

Податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього за умови здійснення самої господарської операції. Податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту лише при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 21 січня 2011 року, Постановах Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року по справі № К-20185/07, від 23 лютого 2012 року по справі № К-16637/09, від 23 лютого 2012 року по справі № К-18043/09.

Представником відповідача 1 Шереметою В.В., який проводив перевірки позивача, на питання суду зазначено, що податковий кредит зменшено на суму 764200,67 грн. саме в зв'язку з порушеннями вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо заповнення податкових накладних, а не в зв'язку з сумнівами щодо реальності здійснення операцій.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є саме превалювання сутності над формою, коли операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача 1 щодо наявності порушення при складенні податкових накладних, виписаних ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ПСП "Перемога", в яких зазначено вид цивільно-правового договору - договір купівлі-продажу, а фактично надано для перевірки договір поставки.

Відносини договору поставки регулюються §3 "Поставка" Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж". Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

А тому договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу, і зазначення в податковій накладній договору купівлі-продажу за наявності підписаного сторонами договору поставки не є порушенням вимог пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу.

Також колегія суддів вважає помилковим висновки відповідача 1 про те, що помилка в зазначенні номера і дати договору в податковій накладній є підставою вважати недійсною дану податкову накладну та підставою вважати відсутнім об'єкт оподаткування податком на додану вартість за даною податковою накладною, виписаною на підставі такого договору.

Такі висновки зроблені відповідачем 1 по податкових накладних, виписаних ПСП "Перемога" та ФГ "Подільський край".

По-перше, згідно пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України зазначення дати і номеру договору в податковій накладній не є обов'язковим, а тому помилка в цьому не є порушенням даної норми Кодексу.

По-друге, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, об'єктом оподаткування є сам факт проведення операції з постачання товарів та послуг, а не поставка по якомусь конкретному договору. А тому помилка у зазначенні номеру і дати договору за наявності самого факту проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування, не є підставою вважати відсутнім сам об'єкт оподаткування.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про недійсність податкових накладних, виписаних ТОВ "Транспортні потоки" та ТОВ "Кублічське ХПП", в період з 20 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, які складені за формою, затвердженою наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року, яка діяла до 16 грудня 2011 року.

Суд зазначає, що обидві форми податкових накладних є ідентичними, за виключенням графи 4 "Код товару згідно з УКТ ЗЕД", введеній в діючій формі. Проте, відповідно до підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України код товару згідно з УКТ ЗЕД вказується виключно у разі поставки підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України. Враховуючи, що з наданих документів не вбачається поставки таких товарів, то у постачальника був відсутній обов'язок зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД та заповнювати графу 4.

А тому застосування в даному випадку постачальниками позивача старої форми податкової накладної, яке до того ж не призвело до жодного викривлення господарської операції, не є порушенням вимог даного Кодексу.

Крім того, позивачем надані суду документи, які підтверджують реальний характер господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Так, поряд із податковими накладними позивачем надані підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками дублікати актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з переробки зерна МП ВКП "Шар". Надані дублікати договорів поставок, податкових і видаткових накладних, рахунків-фактур, а також копії складських квитанцій ТОВ "Кублічське ХПП", ТОВ "Вапнярський елеватор", ТОВ "Каролінський елеватор", ПАТ "Хмільницький елеватор", завірені їх печатками, на отримання зерна від ТОВ "Ренет", ФГ "Подільський край", ВСК "Зоря", ТОВ "Вінницяагропроектбуд", СФГ "Промінь". Надані дублікати податкових і видаткових накладних, договорів поставок по операціях з ПСП "Перемога", ПП "Агроніка", ТОВ "Агротехбаза". Надані дублікати договору надання транспортно-експедиційних послуг, додаткової угоди до нього, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових та залізничних накладних по операціях з ТОВ "Транспортні потоки". Надані завірена печаткою контрагента копія договору складського зберігання та дублікати податкової накладної та акту надання послуг по операціях з ТОВ "Кублічське ХПП". Також позивачем надані докази проведення оплати за отримані товари та послуги.

Також слід зазначити, що в акті перевірки від 25 травня 2012 року (стор.13 акту перевірки) міститься запис про те, що за результатами опрацювання податкових періодів встановлено розбіжність у податковій звітності позивача з податковою звітністю контрагентів, а саме не включення до податкових зобов'язань контрагентів сум податку на додану вартість по виписаних ними податковими накладними, на суму 13287 грн., а саме за вересень 2011 року в сумі 3782,80 грн. по ТОВ "Буський комбікормовий завод" та за грудень 2011 року в сумі 9504,01 грн. по ТОВ "Транспортні потоки". В актах перевірок відсутні посилання на наявність подібних фактів по інших постачальників позивача.

А тому колегія суддів вважає встановленими обставини включення МП ВКП "Шар", ТОВ "Ренет", ФГ "Подільський край", ВСК "Зоря", ТОВ "Вінницяагропроектбуд", СФГ "Промінь", ПСП "Перемога", ПП "Агроніка", ТОВ "Агротехбаза", ТОВ "Транспортні потоки", ТОВ "Кублічське ХПП" зазначених сум податку на додану вартість до своїх податкових зобов'язань, що також спростовує твердження відповідача 1 про протиправність дій позивача по включенню сум податку на додану вартість по цих операціях до складу податкового кредиту.

Крім того, ухвалою від 03 жовтня 2012 року судом у відповідача 1 витребувані акти (довідки) позапланових перевірок (зустрічних звірок), а також відповіді на запити, іншу наявну інформацію, щодо взаємовідносин зі СТОВ "Барі" зазначених вище юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач 1 надав суду матеріали зустрічних перевірок ФГ "Подільський край", СТОВ "Ренет", ПСП "Перемога", ПП "Агроніка", ВСК "Зоря", ТОВ "Агротехбаза", ТОВ "Кублічське ХПП", ПАФ "Вікторія", ТОВ "Вапнярський елеватор", ПАТ "Хмільницький елеватор" та матеріали, отримані на запит від ФОП ОСОБА_12. Наданими довідками підтверджено взаємовідносини зазначених контрагентів з позивачем, не встановлено будь-яких розбіжностей, та встановлено відображення контрагентами даних операцій в своєму податковому обліку (а.с.88-143, т.3).

Як пояснили представники відповідача 1, по інших контрагентах позивача інформація на запити або не надійшла, або запити не направлялись.

До суду надано копію відповіді ФОП ОСОБА_12 від 04 травня 2012 року з копіями договору транспортного експедирування від 01 липня 2011 року №1, актів виконаних робіт від 14 липня 2011 року та 19 липня 2011 року, податкових накладних від 14 липня 2011 року та 19 липня 2011 року (а.с.144-151, т.3).

Таким чином, твердження відповідача 1 в актах перевірок щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та зазначеними особами не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду справи. Зазначене випливає і з пояснень представника відповідача 1 Шеремети В.В., який проводив перевірки позивача, яким на питання суду зазначено, що податковий кредит зменшено на суму 764200,67 грн. саме в зв'язку з порушеннями вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо заповнення податкових накладних, а не в зв'язку з сумнівами щодо реальності здійснення операцій.

Також не знайшов свого підтвердження факт завищення податкового кредиту на суму 141667 грн. за рахунок занесення до реєстру отриманих податкових накладних податкової накладної ПП "Агроніка" від 30 вересня 2011 року №63/2 на суму 850000 грн., в т.ч. 141667 грн. податку на додану вартість, яка зазначена в актах перевірок як відсутня.

В запереченнях на акт перевірки від 25 травня 2012 року та у скарзі до ДПС у Вінницькій області позивач звертав увагу на наявність у нього зазначеної податкової накладної та надав її копію разом з квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, всупереч вимогам пунктів 44.6, 44.7 статті 44, пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України зазначена податкова накладна не була врахована ні під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ні під час повторної перевірки (акт від 02 серпня 2012 року), ні під час розгляду скарги позивача ДПС у Вінницькій області.

В судовому засідання оглянуті оригінал податкової накладної ПП "Агроніка" від 30 вересня 2011 року №63/2 на суму 850000 грн., в т.ч. 141667 грн. податку на додану вартість, та квитанція №1 про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.180-181, т.1).

Також, як зазначено вище, згідно довідки Теплицького відділення Гайсинської МДПІ від 01 червня 2012 року №24/2200/30002541 підтверджено взаємовідносини ПП "Агроніка" з позивачем, не встановлено будь-яких розбіжностей, та встановлено відображення ПП "Агроніка" даних операцій в своєму податковому обліку.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України включив дану суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту вересня 2011 року.

Також колегія суддів не погоджується з висновком відповідача 1 в актах перевірок та у запереченнях на позовну заяву про те, що позивачем в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суми податку по послугах, які неможливо фактично було здійснити, а саме по ТОВ "Буський комбікормовий завод" в податкових накладних зазначені послуги по зберіганню зерна ріпаку, а в актах наданих послуг зазначено - зберігання ячменю.

Також в акті перевірки від 02 серпня 2012 року зазначено про відсутність у складі податкових зобов'язань контрагента за вересень 2011 року суми податку на додану вартість по СТОВ "Барі" в розмірі 3782 грн., в зв'язку з чим в акті перевірки був зроблений висновок про те, що ТОВ "Буський комбікормовий завод" не надавав позивачу даних послуг.

Позивач в своїй позовній заяві та його представники в судовому засіданні визнали той факт, що в даному випадку мала місце помилка з боку контрагента позивача при зазначенні назви товару, що зберігався.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні не заперечували реальності надання послуг зберігання ТОВ "Буський комбікормовий завод", але зазначили що на підприємстві зберігався ячмінь.

Проте, колегія суддів вважає, що і в даному випадку зазначений недолік не впливає на зміст проведеної операції та її відображення в податковому обліку, оскільки окремі недоліки податкової накладної, які не впливають на суть проведеної операції, не позбавлять можливості ідентифікувати особи продавця і покупця та охарактеризувати зміст господарської операції, не можуть мати наслідком позбавлення покупця права на податковий кредит та визнання недійсною даної податкової накладної.

Дана помилка жодним чином не вплинула на загальний обсяг постачання послуг по даних операціях, в т.ч. суму податку на додану вартість.

Також суд зауважує, що наявність у позивача оригінала податкової накладної ТОВ "Буський комбікормовий завод" за наявності факту не включення суми податку на додану вартість по ній до складу податкових зобов'язань постачальника, жодним чином не свідчить про порушення законодавства з боку позивача чи про відсутність факту проведення господарської операції.

Так, згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно частини 1 пункту 201.6 статті 201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пунктів 201.7 та 201.8 цієї статті Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим законодавством не надано право платникам податків перевіряти правильність заповнення і подання податкової звітності своїми контрагентами, повноту і вчасність сплати ними податків і зборів. Також Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від включення постачальниками товарів, послуг даних сум податку до своїх податкових зобов'язань.

В даному випадку колегія суддів дійшла висновку про те, що саме з боку контрагента позивача мало місце порушення вимог податкового законодавства у вигляді заниження податкових зобов'язань за вересень 2011 року, а позивач належним чином скористався своїм правом на податковий кредит.

Відповідачем 1 в актах перевірок зазначено, що позивачем в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит в сумі 32979,30 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми податку по операціях з придбання транспортних послуг від ФОП ОСОБА_12, ПАТ "Вінницьке АТП-10556", СПД ОСОБА_13, ТОВ "Логістік солюшн", ТОВ "Транс-Сервіс-1", отримання яких не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме товарно-транспортних накладних, залізничних накладних та ін.

Зокрема, по операціях з ФОП ОСОБА_12, ПАТ "Вінницьке АТП-10556", СПД ОСОБА_13, ТОВ "Транс-Сервіс-1" відсутні товарно-транспортні чи залізничні накладні, а по операціях з ТОВ "Логістік солюшн" надано товарно-транспортні накладні, згідно яких неможливо ідентифікувати перевізника, крім включеного в документ при роздрукуванні, а саме відсутній штамп підприємства при прийнятті товару до перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, по операціях з ФОП ОСОБА_12 наявна залізнична накладна Південно-західної залізниці про перевезення жита у кількості 311,6 тон зі ст. Жмеринка до ВАТ "Хмільницький елеватор" 7-8 липня 2011 року, а також лист позивача від 06 червня 2011 року на адресу ПАТ "Хмільницький елеватор", лист ФОП ОСОБА_12 на адресу ПАТ "Хмільницький елеватор", відомість вагонів, акт від 09.07.2011 року про відсутність пошкоджень вагонів, складений представниками ПАТ "Хмільницький елеватор" та станції Хмільник Південно-західної залізниці (а.с.175-179, т.1).

Крім того, як зазначено вище, відповідач 1 звертався із запитом до ФОП ОСОБА_12 щодо підтвердження відносин з позивачем, і згідно відповіді ФОП ОСОБА_12 від 04 травня 2012 року підтверджено дані відносини та надано копії договору транспортного експедирування від 01 липня 2011 року №1, актів виконаних робіт від 14 липня 2011 року та 19 липня 2011 року, податкових накладних від 14 липня 2011 року та 19 липня 2011 року (а.с.144-151, т.3).

Суду також надано товарно-транспортні накладні по операціях з ПАТ "Вінницьке АТП-10556" та СПД ОСОБА_13 (а.с.182-186), договір №ТР1001 від 12 жовтня 2011 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ПрАТ "Вінницьке АТП-10556", платіжне доручення (а.с.154-156, т.2), договір на перевезення вантажу від 12 жовтня 2012 року з ФОП ОСОБА_13, акт здачі-приймання робіт, податкова накладна від 20 жовтня 2011 року, платіжне доручення (а.с. 157-161, т.2).

Суд не погоджується із запереченнями відповідача 1 щодо неправильного оформлення товарно-транспортних накладних ТОВ "Логістік солюшн". В усіх товарно-транспортних накладних ТОВ "Логістік солюшн", які надані суду позивачем, зазначено, що саме ця юридична особа є перевізником товару, і стоять підписи водіїв при отриманні товару для перевезення (а.с.185-189, т.2).

Жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, Типовою формою №1-ТН, затвердженою наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 року №488/346, не передбачено обов'язку автопідприємства ідентифікувати себе печаткою та/або штампом при прийнятті товару до перевезення.

Крім того, як встановлено судом, відповідачем не направлялися запити щодо проведення зустрічних звірок до зазначеного контрагента позивача, а тому не знаходять свого підтвердження не відображення даної суми податку на додану вартість в своїх податкових зобов'язаннях ТОВ "Логістік солюшн".

Також як встановлено колегією суддів, відповідачем 1 зменшено податковий кредит позивача на суму 36807 грн. по операціях з придбання товарів, які, як зазначено в актах перевірок, фактично не надходили на підприємство. Зокрема, вказано, що позивач зависив податковий кредит в сумі 36807 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми податку по операціях з придбання у ПАФ "Вікторія" ячменю 3 класу 2011 року урожаю, який згодом був проданий ПАТ "Славутський солодовий завод" як ячмінь пивоварний ОСОБА_17 З цього відповідач 1 зробив висновок, що позивач отримав від ПАФ "Вікторія" не ячмінь 3 класу, а ячмінь пивоварний класу С.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком податкового органу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАФ "Вікторія" реалізувало позивачу ячмінь 3 класу за ціною 1500 грн. за тону з доставкою на умовах СРТ "Каролінський елеватор". Зазначене підтверджується договором поставки №0809 від 08 вересня 2011 року (а.с.26-27, т.3), видатковою накладною №392 від 08 вересня 2011 року ( а.с. 187, т.1) та податковою накладної від 08 вересня 2011 року №56/2 (а.с.28, т.3).

Пунктами 3, 4 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено, що свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є одними із загальних засад цивільного законодавства.

З частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено загальні принципи господарювання в Україні, якими, зокрема, є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

В даному випадку ПАФ "Вікторія", як товаровиробник, визначив свій товар як ячмінь 3 класу і реалізував його позивачу. При цьому сторони були вільні в укладенні договору поставки і визначенні його умов, в т.ч. щодо асортименту товару, що є предметом договору.

Згодом даний ячмінь проданий позивачем ПАТ "Славутський солодовий завод", що підтверджується податковими і видатковими накладними, а також відображено в актах перевірок від 25 травня 2012 року та від 02 серпня 2012 року, як ячмінь пивоварний класу С.

Як зазначив позивач в позовній заяві та його представники в судовому засіданні, він придбав даний ячмінь за назвою, зазначеною продавцем у відповідності з його обліком, наперед не знаючи, чи підійде даний ячмінь для виробництва пива. І лише після проведення спеціальних досліджень в лабораторії з'ясовано, що даний ячмінь підходить по параметрах для виробництва пива і його можна вважати ячменем пивоварним класу С.

Зазначене підтверджується довідкою ТОВ "Каролінський елеватор" від 24 вересня 2012 року №24/09 про те, що ячмінь, який належав СТОВ "Барі", доставлений для зберігання та придбаний в інших поклажодавців на ТОВ "Каролінський елеватор" згідно договору зберігання в період липень-грудень 2011 року і в подальшому реалізований на ПАТ "Славутський солодовий завод" по якості відповідав всім вимогам ячменю пивоварного класу С. Якість продукції засвідчена акредитованою лабораторією "Зернового складу" (а.с.22, т.3).

Таким чином, з наданих суду документів вбачається, що позивач придбав у ПАФ "Вікторія" та згодом реалізував на ПАТ "Славутський солодовий завод" один і той самий ячмінь. Зміна його назви з ячменю 3 класу на ячмінь пивоварний класу С відбулась в результаті лабораторних досліджень, проведених акредитованою лабораторією ТОВ "Каролінський елеватор".

Фактична поставка даного товару від ПАФ "Вікторія" до позивача і від позивача до ПАТ "Славутський солодовий завод" підтверджується наданими суду договорами, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями ТОВ "Каролінський елеватор".

Також суд зауважує, що відповідачем 1 не спростований факт того, що ПАФ "Вікторія" належним чином відобразила дану суму податку на додану вартість в своїх податкових зобов'язаннях.

Більш того, як вже зазначено вище, згідно довідки Барської МДПІ від 20 червня 2012 року №3520/22/30870291 підтверджено взаємовідносини ПАФ "Вікторія" з позивачем та встановлено відображення ПАФ "Вікторія" даних операцій в своєму податковому обліку.

А тому твердження відповідача 1 про завищення позивачем податкового кредиту на дану суму податку є безпідставним.

Крім того, з дослідженим судом документів вбачається, що позивач придбав даний ячмінь у ПАФ "Вікторія" за ціною 1500 грн. з ПДВ за тону, а продав ПАТ "Славутський солодовий завод" за ціною 2200 грн. з ПДВ за тону, що навіть з урахуванням транспортних та складських витрат є економічно вигідним. Тобто, позивач досяг економічного ефекту від здійснення господарської діяльності, в нього виникло позитивне значення як податку на прибуток підприємств, так і податку на додану вартість.

Щодо завищення податкового кредиту позивачем по операції з повторної закупівлі кукурудзи у ПСП "Перемога" в лютому 2012 року, висновки актів перевірок від 25 травня 2012 року та від 02 серпня 2012 року знайшли своє часткове підтвердження.

Так, відповідно до накладної від 17 січня 2012 року №6 та податкової накладної від 16 січня 2012 року №6/2 позивач придбав у ПСП "Перемога" 416,8 тон кукурудзи за ціною 1083,42 грн. без ПДВ за тону на загальну суму 637704 грн., в т.ч. ПДВ 106284 грн. (а.с.51, т.2).

Відповідно до накладної від 27 січня 2012 року №15 та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.01.2012 року №16/1 даний товару був повернутий позивачем ПСП "Перемога" (а.с.48-49, т.2).

Згодом, відповідно до накладної від 29 лютого 2012 року №50 та податкової накладної від 29 лютого 2012 року №13/2 позивач повторно придбав даний товар у ПСП "Перемога" та включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 106284 грн. (а.с.47, т.2).

Проте, як зазначено в акті перевірки від 02 серпня 2012 року (стор.29 акту перевірки), що визнали і представники позивача в судовому засіданні, в січні 2012 року позивач продав частину даної партії кукурудзи в кількості 116,8 тон за видатковою накладною від 17 січня 2012 року №1 ТОВ "ОСОБА_18Топфер Інтернешенал (Україна)", а тому повернення даної партії до ПСП "Перемога" та її повторний продаж позивачу були неможливі.

Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, оскільки повернення товару та його повторний продаж відбувались на одному і тому ж елеваторі, без його переміщення, відповідно не відбувалось і його зважування, в зв'язку з чим позивачем і ПСП "Перемога" була допущена помилка і замість повернення 300 тон кукурудзи було документально оформлено повернення 416,8 тон.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що в січні 2012 року позивач повернув ПСП "Перемога", а в лютому 2012 року ПСП "Перемога" реалізувала позивачу не 416,8 тон, а 300 тон кукурудзи.

Отже, відповідачем 1 доведено факт завищення об'єму продажу кукурудзи в кількості 116,8 тон на загальну вартість в розмірі 178704 грн., в т.ч. ПДВ 29784 грн., та відповідно завищення податкового кредиту лютого 2012 року на 29784 грн., що в свою чергу потягнуло завищення розміру бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на цю суму.

Проте, відповідачем 1 не спростований факт повернення позивачем ПСП "Перемога" в січні 2012 року та факт повторного продажу ПСП "Перемога" позивачу в лютому 2012 року 300 тон кукурудзи на загальну вартість 459000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 76500 грн. А тому суд вважає, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту лютого 2012 року 76500 грн. по цій операції.

Також в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження позовні вимоги, які стосуються наступних операцій позивача.

Так, позивачем в грудні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 25000 грн. по податкових накладних, виписаним ТОВ "Сібер".

Як вбачається з актів перевірок від 25 травня 2012 року та 02 серпня 2012 року, ТОВ "Сібер" надав позивачу податкову накладну від 31 грудня 2010 року №600 на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ 25000 грн., по послугах по відвантаженню сої, жита. Зазначений факт зафіксовано в акті здачі-прийняття робіт від 31 грудня 2012 року №0258, який свідчить про те, що виконавцем були надані експедиційні послуги по відвантаженню сої, жита. На підставі рахунку-фактури №3012 від 30 грудня 2010 року платіжним доручення від 11 січня 2011 року №197 позивач провів оплату у зазначеному розмірі.

Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували факт здійснення даної господарської операції, відсутня інформація про те, де саме, яким чином, якими силами та засобами надавались зазначені послуги.

Представники позивача в судовому засіданні не змоги повідомити зазначену інформацію, а також не надали до суду первинних бухгалтерських та інших документів, які б відображали зміст господарської операції. ТОВ "Логістік солюшн".

В даному випадку суд погоджується з висновком відповідача 1 про те, що сам факт наявності податкової накладної за відсутності доказів реальності проведення господарської операції не дає права платнику податку права на податковий кредит.

Таким чином, судом встановлено завищення позивачем податкового кредиту грудня 2010 року на суму 25000 грн., що в свою чергу потягнуло завищення розміру бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на цю суму.

Також позивач не надав суду оригінал податкової накладної від 30 вересня 2011 року №36, виданої ТОВ "Буський комбікормовий завод" на суму податку на додану вартість 4314,69 грн., зазначеної в актах перевірок від 25 липня 2012 року та 02 серпня 2012 року як відсутньої.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено завищення позивачем податкового кредиту вересня 2011 року на суму 4315 грн., що в свою чергу потягнуло завищення розміру бюджетного відшкодування на цю суму за цей період.

Також позивач надав суду договір транспортного експедирування від 26 вересня 2011 року №2609/1 з ТОВ "Транс-Сервіс-1", відповідно до якого останній зобов'язався надати позивачу послуги із перевезень автомобільним транспортом. Також суду наданий акт виконання робіт (надання послуг) від 03 жовтня 2011 року №5822 та податкова накладна від 03 жовтня 2011 року №38127 про те, що ТОВ "Транс-Сервіс-1" здійснено перевезення ячменю в кількості 111,08 тон, вартість перевезень - 21105,20 грн., в т.ч. ПДВ 3517,53 грн.

Проте, з наданих суду документів не вбачається інформації про те, в якому пункті відбулось завантаження товару, в який пункт його доставлено, яким саме автотранспортом тощо. Також суду не надано товарно-транспортних накладних чи інших документів, з яких вбачалась би інформація про зміст даної господарської операції.

В даному випадку суд погоджується з висновком відповідача 1 про те, що сам факт наявності податкової накладної за відсутності доказів реальності проведення господарської операції не дає права платнику податку права на податковий кредит.

Таким чином, судом встановлено завищення позивачем податкового кредиту жовтня 2011 року на суму 3518 грн., що в свою чергу потягнуло завищення розміру бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на цю суму.

Також позивачем не оспорюється в позовній заяві та його представниками в судовому засіданні факт, відображений в актах перевірок від 25 травня 2012 року та 02 серпня 2012 року, про те, що позивачем двічі включена до складу податкового кредиту грудня 2011 року сума податку на додану вартість в розмірі 9500 грн. згідно податкової накладної ТОВ "Транспортні потоки" від 20 грудня 2011 року №71.

Враховуючи зазначене, дана сума не підтверджена податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позивач необґрунтовано завищив податковий кредит грудня 2011 року на 9500 грн., що в свою чергу потягнуло завищення розміру бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на цю суму.

Таким чином, в процесі судового розгляду встановлена часткова протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача 1 від 15 червня 2012 року №0003071500, від 15 червня 2012 року №0003081500, від 03 вересня 2012 року №0000031505.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Незважаючи на те, що грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями відповідача 1 від 15 червня 2012 року №0003071500, від 15 червня 2012 року №0003081500, від 03 вересня 2012 року №0000031505, знайшли своє часткове підтвердження, проте в цих рішеннях відповідача 1 не зазначено сум збільшення грошових зобов'язань, зменшення сум бюджетного відшкодування та від'ємного значення по кожному порушенню окремо, а тому суд в даному випадку не може прийняти постанову про визнання протиправними та скасування окремих положень даних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовних вимог про стягнення сум бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї статті Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.11 статті 200 Кодексу передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 цієї статті Кодексу орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10, зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Правова позиція Верховного Суду України з цього питання викладена, зокрема, у постанові від 24 лютого 2009 року.

Представниками відповідача 1 не доведено у судовому засіданні правомірність своїх дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу та не направлення відповідачу 2 висновку про відшкодування цих сум з Державного бюджету.

У судовому засіданні встановлено, що єдиною підставою відмови у відшкодуванні податку на додану вартість позивачу були порушення, зазначені в актах перевірки.

У зв'язку з тим, що наведені порушення частково спростовані в судовому засіданні, що позивачем доведено обґрунтованість заявленого бюджетного відшкодування за винятком сум податку на додану вартість по операціях з ПСП "Перемога" в розмірі 29784 грн., ТОВ "Сібер" в розмірі 25000 грн., ТОВ "Буський комбікормовий завод" в розмірі 4315 грн., ТОВ "Транс-Сервіс-1" в розмірі 3518 грн. та ТОВ "Транспортні потоки" в розмірі 9500 грн., його право на бюджетне відшкодування слід захистити шляхом постановлення судового рішення про стягнення сум бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

В позовних вимогах про стягнення сум бюджетного відшкодування по зазначених операціях, які виявились непідтвердженими, слід відмовити.

Таким чином, стягненню з Державного бюджету України підлягають суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в розмірі 186179 грн. та за лютий 2012 року в розмірі 897147 грн..

В позовних вимогах про стягнення сум бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в розмірі 29315 грн. та за лютий 2012 року в розмірі 42802 грн. слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України - Державна казначейська служба здійснює безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 2012 грн. 95 коп. пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 15 червня 2012 року №0003071500, від 15 червня 2012 року №0003081500, від 03 вересня 2012 року №0000031505.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 186179 (сто вісімдесят шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. та за лютий 2012 року в розмірі 897147 (вісімсот дев'яносто сім тисяч сто сорок сім) грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" судовий збір в розмірі 2012 (дві тисячі дванадцять) грн. 95 коп. шляхом безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна Суддів Альчука Максима Петровича Загороднюка Андрія Григоровича