Постанова № 26491728, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2012 р. Справа №2а-5469/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Решитов Е.М., довіреність від 27.12.2011 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000282202 від 07.05.2012 року та № 0000292202 від 07.05.2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 680,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані невірним застосуванням відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення положень п. 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Так, позивач вважає, що трактування відповідачем вищенаведеної норми закону в частині зобов'язання позивача застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахункової книжка під час продажу проїзних документів на автомобільному транспорті згідно ст. 1 вищезазначеного закону є противоправним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяви, та просив адміністративний позов задовольнити, у тому числі пояснив, що перевіркою встановлено факт реалізації послуги - оплати проїзду в маршрутному таксі без використання квитків, але штрафна санкція, яка застосована податковою інспекцією, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документа.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, клопотання про неможливість розгляду справи за його відсутності не надав. Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Крім того, згідно з частиною 6 статті 71 та частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття та ненадання витребуваних судом документів розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі заперечення відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 30691999, юридична адреса: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ак'яр, Мікрорайон Фонтани, буд.10) згідно з матеріалами справи, зареєстровано Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим як юридична особа.

Судом встановлено, що ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом. Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Судом встановлено, що 23 квітня 2012 року працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Сорокіним В.В. та Моніч О.П. за направленнями № 61 та № 62 від 12.04.2012 року на підставі Податкового кодексу України від 20.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Законів України від 04 грудня 1990 року № 509 - XII «Про державну податкову службу в Україні», від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 проведена фактична перевірка транспортного засобу ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія», а саме маршрутного таксі НОМЕР_1, за результатами якої складений акт № 000035 від 23.04.2012 року (а.с. 11-14).

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності водія ОСОБА_4, який з актом перевірки ознайомився, але від підпису акта перевірки відмовився, складений акт відмови від підпису, що позивачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Зазначеним актом зафіксовані факти порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування РК (квитків) та КОРО при наданні послуги провозу 1-го пасажира у маршрутному таксі.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 07.05.2012 року про застосування до ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 гривень (а.с.15).

Також, судом встановлено, що 26 квітня 2012 року працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Сорокіним В.В. та Моніч О.П. за направленнями № 61 та № 62 від 12.04.2012 року на підставі Податкового кодексу України від 20.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Законів України від 04 грудня 1990 року № 509 - XII «Про державну податкову службу в Україні», від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 проведена фактична перевірка транспортного засобу ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія», а саме маршрутного таксі НОМЕР_2, за результатами якої складений акт № 000042 від 26.04.2012 року (а.с. 7-10).

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності водія ОСОБА_5, який з актом перевірки ознайомився, але від підпису акта перевірки відмовився, складений акт відмови від підпису, що позивачем під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Зазначеним актом зафіксовані факти порушення позивачем п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування РК (квитків) та КОРО при наданні послуги провозу 1-го пасажира у маршрутному таксі.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292202 від 07.05.2012 року про застосування до ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 гривень (а.с.16).

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачеві та ним отримані 15.05.2012 року, що підтверджено представником позивача під час розгляду справи.

Також позивач повідомив суд, що рішення про застосування штрафних санкцій № 0000282202 та № 0000292202 від 07.05.2012 року ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правомірність нарахування відповідачем фінансових санкцій у загальному розмірі 680,00 гривень за порушення п. 5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", судом встановлено наступне:

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Суд, крім того, зазначає, що відповідно до п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, позивач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-касових листів серії ААА № 049775, ААБ 870278 (а.с. 28-29) та розрахункових документів (квитків).

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки представниками податкового органу встановлено надання позивачем послуги з перевезення пасажирів без видачі квитків на суму 2,75 гривні, що підтверджується актом перевірки.

Судом встановлено, що до позивача за вищевказане порушення податковими повідомленнями-рішеннями № 0000282202 та № 0000292202 від 07.05.2012 року застосовані штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 680,00 гривень на підставі п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видавати особі, яка отримує послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному таксі.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00 року №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01 року за №105/5296, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Суд зауважує, що позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квітка), що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а оспорює факт застосування до нього штрафної санкції за невикористання розрахункової книжки.

Суд зазначає, що відповідальність за невидачу розрахункового документу передбачена окремою нормою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, суд зауважує, що за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки, без видачі розрахункового документу відповідач мав право застосувати до позивача штрафні санкції тільки на підставі п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідальність за п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена виключно за невикористання розрахункової книжки у випадках, визначених п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - у разі незастосування суб'єктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, коли таке застосування РРО для них є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що застосування до позивача штрафних санкцій за проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неправомірним, суд вважає, необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000282202 від 07.05.2012 року та № 0000292202 від 07.05.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 680,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.07.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.07.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0000282202 від 07.05.2012 року, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія".

3. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0000292202 від 07.05.2012 року, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія".

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.