Ухвала суду № 26491500, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2602/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Адатекс»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Адатекс»до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Адатекс»(далі по тексту -ТОВ з іноземними інвестиціями «Адатекс») звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту -Бершадська МДПІ), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Бершадської МДПІ від 13.02.2008 року № 0000192301/1-1125, яким ТОВ з іноземними інвестиціями «Адатекс»було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11 000,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5 500,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Адатекс»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення № 115 від 15.11.2007 року, виданого Бершадською МДПІ, та згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, працівниками відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.12.2004 року по 01.10.2007 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість за червень 2006 року на 11 000,00 гривень.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт від 17.12.2007 року № 348/23/33199221, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 року № 0001492301/0-9049 про сплату суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 000,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5 500,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, Бершадською МДПІ було прийнято рішення від 13.02.2008 року №1128, яким скаргу позивача залишено без задоволення, втім скасовано податкове повідомлення-рішення Бершадської МДПІ від 24.12.2007 року № 0001492301/0-9049 про сплату суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 000,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5 500,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В-1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 000,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 5 500,00 грн.

Рішеннями ДПА у Вінницькій області від 10.04.2008 року № 3975/10/009 та ДПА України від 12.06.2008 року № 5914/6/25-0115 послідуючі скарги позивача були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення рішення - без змін.

Не отримавши бажаного результату, позивач скористався правом на оскарження податкового повідомлення-рішення Бершадської МДПІ від 13.02.2008 року №0000192301/1-1125 до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

Разом з тим, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З наявних в справі доказів вбачається, що між ТОВ з іноземними інвестиціями "Адатекс" та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі -ПП ОСОБА_2) було укладено договір суборенди обладнання №3/05 від 05.05.2006 року, за умовами якого ПП ОСОБА_2 зобов'язувалася передати а ТОВ з іноземними інвестиціями "Адатекс" прийняти у суборенду строком на 4 місяці майно: полуавтомат для виготовлення рамок кармана 745-28 фірми "Дюркопп" та стіл гладильний з парогенераторами фірми "НАОМОТО" (Японія).

На підставі вказаного договору сторонами було складено акт завдання-прийняття в оренду майна, згідно якого ПП ОСОБА_2 передала, а ТОВ з іноземними інвестиціями "Адатекс" прийняло в суборенду строком на 4 місяці майно: полуавтомат для виготовлення рамок кармана 745-28 фірми "Дюркопп" - орендна плата (без ПДВ) складає 36 800,00 грн. та стіл гладильний з парогенераторами фірми „НАОМОТО" (Японія) - орендна плата (без ПДВ) складає 18 200,00 грн. Загальна сума орендної плати без податку на додану вартість складає 55 000,00 грн., податок на додану вартість становить -11 000,00 грн.

ПП ОСОБА_2 на адресу ТОВ з іноземними інвестиціями "Адатекс" було виписано накладну №3/05 від 05.05.2006 року на оренду вищевказаного майна на суму 66 000,00 грн., у тому, чисті податок на додану вартість -11000,00 грн. та податкову накладну №01/5 від 05.05.2006 року на суму 66 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -11 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення №142 від 15.06.2006 року TOB з іноземними інвестиціями „Адатекс" на адресу ПП ОСОБА_2 перерахувало грошові кошти в сумі 66 000,00 грн. за призначенням платежу - оплата суборенди обладнання згідно договору 3/05 від 05.05.2006 року, (у тому числі ПДВ -11 000,00 грн.).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року було затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №01/5 від 05.05.2006 року, яка була виписана ПП ОСОБА_2 на підтвердження передачі в оренду майна в сумі 66 000,00 грн., не була скріплена печаткою, що відповідно призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року на суму 11 000,00 грн.

За повідомленням начальника Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 19.02.2008 року № 1044, в період з 2001 року по 19 лютого 2008 року ПП ОСОБА_2 , ідентифікайний номер НОМЕР_1, дозвіл на виготовлення та знищення печаток і штампів не отримувала (а.с. 36).

Також, колегія суддів зважає на наявність в матеріалах справи копії пояснення ПП ОСОБА_2 від 23.11.2007 року, відібраного о/у ВПМ Тростянецької ОДПІ Вінницької області, в якому остання повідомила про те, що зазначеного в договорі суборенди обладнання насправді не існувало, оскільки дана операція за її твердженням була безтоварною.

Крім цього, заперечуючи проти вимог даного позову відповідач зокрема вказує на відсутність будь-яких інших документів, які б свідчили про отримання, оприбуткування, перевезення та використання TOB з іноземними інвестиціями „Адатекс" у своєму виробничому процесі полуавтомата для виготовлення рамок кармана 745-28 фірми «Дюркопп»та стола гладильного з парогенераторами фірми „НАОМОТО" (Японія).

Таким чином, наявність вищезазначених обставин, що підтверджуються належними в справі доказами, свідчить про правомірність дій відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення від 13.02.2008 року № 0000192301/1-1125, яке узгоджується з нормами діючого законодавства, а відтак є таким, що не підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Адатекс»-залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.