Рішення № 26482557, 03.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/531/2012 Провадження № 22-ц/0290/2065/2012Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.Категорія: 27 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 травня 2012 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи на стороні позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору, -

встановила:

В січні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення солідарно з відповідачів на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № 1638-002/ фкв-08 від 11 серпня 2008 року в сумі 438 239, 34 грн. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 11 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1638-002/фкв-08 , згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 32 300 Євро з розрахунку 14% річних за весь час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном погашення 08 серпня 2023 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта банк». Згідно п. 4.2 договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Виконання позичальником зобов'язань за договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного Іпотечного договору №1638-002/ Zквіп-08 від 11 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином , в зв'язку з чим 15 квітня 2011 року на адресу відповідача була направлена досудова вимога, проте зобов'язання за кредитним договором залишаються невиконаними. Внаслідок чого станом на 19 грудня 2011 року наявна заборгованість на загальну суму 438 239, 34 грн. , з яких сума заборгованості за кредитом - 31 404, 65 Євро, сума заборгованості за відсотками 10 725, 47 Євро.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 6.2 кредитного договору просило достроково повернути частину кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом , в якому просив розірвати кредитний договір від 11 серпня 2008 року № 1638-002/фкв-08, посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору позичальник розраховував, що у разі необхідності буде погашати борг частинами протягом передбаченого строку кредитування, а саме до 08 серпня 2023 року, а тому негайне витребування в нього всієї суми кредиту є порушенням його прав та істотним порушенням умов кредитного договору. Крім того всупереч п.п. 6.1, 6.2., 6.3 кредитного договору та ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не направив позичальнику вимоги про дострокове погашення кредиту, також у вимогах позовної заяви Банку не передбачається розірвання кредитного договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 травня 2012 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1638-002/фкв -08 від 11 серпня 2008 року в сумі 438239, 34 грн.

Стягнуто в межах суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №1638-002/ фкв-08 від 11 серпня 2008 року в сумі 438 239, 34 грн. солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в межах вартості предмета застави - квартири АДРЕСА_1 на час звернення стягнення на квартиру.

Стягнуто солідарно відповідачів у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2823 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» , та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальника ОСОБА_2 та майнових поручителів було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, а також, що відповідно до ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. В частині вимог до майнових поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд першої інстанції дійшов висновку про солідарне стягнення заборгованості з майнових поручителів в межах вартості предмета іпотеки.

З такими висновками в повній мірі погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

11 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1638-002/фкв -08, згідно з умовами якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 32300 Євро з розрахунку 14% річних на строк кредитування з 11 серпня 2008 року по 08 серпня 2023 року.

В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №1638-002/ Zфквn-08 від 11 серпня 2008 року, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 64, 8 кв.м., в тому числі житлова 38, 7 кв.м., яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Банк надав відповідачу кредит шляхом видачі готівки, що підтверджується заявою на видачу готівки за №30000/13 від 11 серпня 2008 року (а.с. 22).

Згідно з п. 2.4. кредитного договору здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 179 Євро по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором виконувалося неналежним чином, внаслідок чого станом на 19 грудня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 92, 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанови Правління Національного банку України №369 «Про затвердження положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства» 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Українського промислового банку» на користь ПАТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , зареєстровано в реєстрі за № 2258 (а.с. 27-31).

Відповідно до норм ст. 516 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, неповідомлення у п'ятиденний строк боржника іпотекодержателем про відступлення прав за іпотечним договором має несприятливим наслідком для нового кредитора можливість виконання зобов'язання первісному кредитору, яке буде вважатися належним виконанням зобов'язання.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів про виконання ним зобов'язання за кредитним договором первісному кредитору ТОВ «Український промисловий банк», а тому неповідомлення ПАТ «Дельта Банк» боржника у строк, зазначений ч. 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» про заміну кредитора у зобов'язанні не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

15 квітня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» направило ОСОБА_2 лист -попередження за № 4917 про виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15 квітня 2011 року становить 12 419 , 86 Євро, з яких сума простроченого кредиту 4 636, 60 Євро, сума прострочених відсотків за користування кредитом 7 783, 26 Євро та надано строк для добровільного погашення суми простроченої заборгованості протягом 20 календарних днів від дати отримання даної досудової вимоги (а.с. 25). Отже, з цього часу боржник вважається повідомленим про заміну кредитора у зобов'язанні та права вимоги за основним зобов'язанням Проте, зобов'язання за кредитним договором відповідачем залишаються невиконаними.

Висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору сторони домовилися, що у разі порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/ або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

Між тим, докази направлення ПАТ «Дельта Банк» відповідної письмової вимоги ОСОБА_2 із зазначенням терміну дострокового повернення всієї наданої відповідачу суми кредиту в матеріалах справи відсутні, а тому такі позовні вимоги є передчасними і не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, за наявності в матеріалах справи лише повідомлення банку відповідача про погашення суми простроченої заборгованості, дійшов неправильного висновку про задоволення вимог про дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів станом на 19 грудня 2011 року в розмірі 438 239, 34 грн. Прострочена заборгованість за кредитним договором, згідно наданого розрахунку станом на 16 грудня 2011 року становить 6 064, 20 Євро простроченої заборгованості за кредитом, та 10 184, 42 Євро простроченої заборгованості по процентам (а.с. 23).

Виходячи із принципу диспозитивності, умов кредитного договору, та на підставі встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПАТ «Дельта Банк» підлягають задоволенню в частині стягнення простроченої заборгованості станом на 19 грудня 2011 року, яка згідно наданого розрахунку станом становить 6 064, 20 Євро простроченої заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 63 298 грн. та 10 184, 42 Євро простроченої заборгованості по процентам, що за офіційним курсом НБУ становить 106 305 грн., а всього 16248, 62 Євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 169 603 грн.

Задовольняючи позов в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з майнових поручителів в межах вартості предмета іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що до правових відносин майнових поручителів та кредитора не застосовуються положення про поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України), проте допустив неправильне тлумачення вказаних норм, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного догоовроу, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позичаеві (ч. 1 ст. 20 ЦК , ст.. 3 і 4 ЦПК України).

Згідно з ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Способи звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені ст. ст. 36-39 Закону України «Про іпотеку» (передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, реалізація предмета іпотеки за рішенням суду).

Згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону.

Проте, в порушення вищевказаних норм закону, судом першої інстанції в межах суми заборгованості ОСОБА_2 стягнуто солідарно з майнових поручителів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість в межах вартості предмета іпотеки, тобто застосовано спосіб захисту прав кредитора, який не передбачено законодавством.

Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не заявлялися, а тому в частині вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з майнових поручителів не підлягають до задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, то встановлені по справі обставини спростовують доводи відповідача-позивача щодо істотного порушення ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» умов кредитного договору №1638-002/фкв -08 від 11 серпня 2008 року, внаслідок якого ОСОБА_2 значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору та розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

А тому позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та недоведеними.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив спірні правові відносини, проте неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного ПАТ «Дельта Банк» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 травня 2012 року в частині часткового задоволення первісного позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, код ЄДРПОУ 340047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором №1638-002/фкв-08 від 11 серпня 2008 року в сумі 16248, 62 Євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 169 603 грн., з яких 6 064, 20 Євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 63 298 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 10 184, 42 Євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 106 305 грн. - прострочена заборгованість по процентам.

В частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: