Ухвала суду № 26482478, 17.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 209/1392/12

Провадження №11/0290/1052/2012 Категорія: 51

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В.Л.

Доповідач : Рупак А.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Рупака А.А.

суддів: Федчука В.В., Бурденюка С.І.

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок - прокурора Козятинського району Вінницької області Путрі О.В. зі змінами, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Кудлаї Немирівського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1, з середньою освітою, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше не судимого

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 309 ч.1, 317 ч.1 КК України та призначено покарання:

- за ст. 309 ч.1 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ст. 317 ч.1 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і відповідно до ст. 76 п.3 КК України буде повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Бишів, Макарівського району, Київської області, проживаючого по АДРЕСА_2, з середньою освітою, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 307 КК України і призначено покарання 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна належного на праві особистої власності засудженому.

Стягнуто з засуджених солідарно судові витрати за проведення судово-хімічних експертиз та досліджень в сумі 1296,04 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області код 24525055, банк УДК у Вінницькій області рах. 31250272210172 МФО 802015, в тому числі ПДВ.

Вирішено питання про речові докази.

Відповідно до вироку суду, восени 2011 року ОСОБА_4, в с. Широка Гребля Козятинського району Вінницької області на відстійниках Юзефо-Миколаївсбкого цукрового заводу знайшов дикоростучій кущ коноплі. З метою незаконного зберігання та метою збуту зірвав коноплю і переніс в складське не функціонуюче приміщення де висушив.

26.02.2012 року, приблизно о 12 год. в с. Михайлин Козятинського району Вінницької області ОСОБА_5 надав власну господарську будівлю по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 для вживання наркотичних засобів-канабісу. З пластикової пляшки виготовив пристрій для вживання наркотичного засобу, після чого, разом із ОСОБА_4, за допомогою виготовленого пристрою вжили наркотичні засоби, шляхом куріння. З метою подяки за надане приміщення для куріння ОСОБА_4 збув ОСОБА_5, а останній придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 6,63 г. у перерахунку на висушену речовину для власного вживання, без мети збуту.

28.02.2012 року працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_5, вилучили 6,63 г. особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу та саморобний пристрій для куріння наркотичної речовини з нашаруванням особливого небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - екстрату канабісу загальною масою 0,071 г. у перерахунку на суху речовину.

В апеляції прокурора зі змінами ставиться питання про зміну вироку суду у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Апеляція мотивована тим, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4 безпідставно застосував додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Крім того на думку прокурора суд невірно вирішив питання про стягнення судових витрат.

В апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про зміну вироку суду через невідповідність призначеного судом покарання, тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі, а також виключити з резолютивної частини вироку вказівку на призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації Ѕ частини належного йому майна, так як збут наркотичного засобу ОСОБА_4 не був пов'язаний із корисливого мотиву.

В апеляції засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про зміну вироку суду через невідповідність призначеного покарання особі засудженого та обставинам злочину внаслідок суворості. Апеляція мотивована тим, що при призначенні покарання суд не врахував пом'якшуючі вину обставини - визнання вини, щире каяття у вчиненому, сприяння слідству в розкритті злочину. Також суд не врахував позитивну характеристику та ту обставину, що він здійснював догляд за своєю матір'ю, яка внаслідок хвороби не може самостійно доглядати за собою.

Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука С.М., який підтримав апеляцію в межах внесених змін, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляції засудженого та його захисника слід задовольнити частково.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляціях не заперечуються.

Разом з тим колегія суддів вважає підставними доводи апеляцій всіх учасників процесу в частині неправильного застосування кримінального закону. Так, з вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України суд призначив додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Проте згідно ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 збув наркотичний засіб (канабіс) ОСОБА_5 шляхом дарування та таким чином в його діях відсутній корисливий мотив. З огляду на викладене суд не повинен був призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке визначено як обов'язкове санкцією статті.

Крім того, відповідно до ст.93 КПК України судові витрати покладаються на засуджених. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. В тому разі, якщо винним буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнуті витрати з кожного з них, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених. Як вбачається з матеріалів справи, ступінь вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однаковий, тому судові витрати повинні бути стягнуті з засуджених в рівних долях.

Також частково на думку колегії суддів підлягають до задоволення апеляції засудженого та його захисника в частині зміни вироку через суворість призначеного покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого і у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом не були дотримані в повному об'ємі, через що призначене покарання суперечить вимогам ст.65 КК України та є надто суворим.

Як вбачається з вироку, суд за відсутності обставин, які обтяжують покарання, встановив щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання, проте не врахував інші, а саме визнання вини та активне сприяння слідству в розкритті злочину. Неврахування зазначених обставин, що пом'якшують покарання та даних про особу засудженого (позитивну характеристику, перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність на утриманні хворої матері) призвело до призначення надто суворого покарання. На думку колегії суддів сукупність даних про особу засудженого ОСОБА_4 при наявності трьох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дають підстави для призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої секцією статті відповідно до ч.1 ст. ст.69 КК України.

Проте доводи апеляцій захисника та засудженого про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком не ґрунтуються на законі. Відповідно до роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»ч.2 ст.75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Проте з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та вчиненим злочином ставив під загрозу здоров'я іншої людини. З наведених підстав колегія суддів не вбачає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок -прокурора Козятинського району Вінницької області Путрі О.В. зі змінами задовольнити, апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого та засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10 травня 2012 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України в частині призначення покарання змінити в через неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення судових витрат змінити через істотне порушення кримінально-процесуального закону.

ОСОБА_4 вважати засудженим за ч.2 ст.307 КК України з застосуванням ч.1 ст.69 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Судові витрати з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1296,04 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області стягнути в рівних долях.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді:

З оригіналом вірно