Рішення № 26482470, 18.07.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 204/563/2012 Провадження № 22-ц/0290/2045/2012Головуючий в суді першої інстанції:Ковчежнюк В.М.Категорія: 20 Доповідач: Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Камзалова В.В., Панасюка О.С.

При секретарі: Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу квартири частково недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4,, ОСОБА_2, в якому просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою за АДРЕСА_1, усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном - квартирою за АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з даної квартири.

28 березня 2012 року позивачем подано змінену позовну заяву про усунення перешкод ОСОБА_3 у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном квартирою за АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з даної квартири, зобов'язання відповідачів протягом 10 днів з дня набрання рішенням чинності здійснити зняття їх з реєстраційного обліку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, позивач просила при невиконанні покладеного обов'язку, на підставі даного рішення здійснити зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1 у їх відсутність через уповноважені органи Державного департаменту у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 25 грудня 2010 року придбала у відповідачів квартиру АДРЕСА_1, у квітні 2011 року зареєструвала в КП «Гайсинське МТІ» право власності на зазначену вище квартиру, однак відповідачі відмовляються знятись з реєстрації та продовжують проживати у цій квартирі.

ОСОБА_2 09 квітня 2012 року подала до суду першої інстанції зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсним договір купівлі продажу від в частині продажу ОСОБА_2 ОСОБА_3 ? частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного 25 грудня 2010 року, засвідченого приватним нотаріусом Гайсинського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за №7429. А також просила визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Зустрічний позов мотивований тим, що укладаючи договір купівлі-продажу мала на меті укласти договір застави для придбання автомобіля сину ОСОБА_4, однак була введена в оману відповідачами по зустрічному позову.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання цим рішенням чинності знятися з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1.

В разі невиконання покладеного цим рішенням обов'язку здійснити зняття ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1 у їх відсутність через уповноважені органи Держдепартаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним відмовлено через безпідставність.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року та постановити нове рішення по справі, яким відмовити у первісному позові та задовольнити вимоги заявлені у зустрічному позові.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали позовної заяви, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст. 213 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 25 грудня 2010 року укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, на момент укладення договору відповідачам по первісному позову надавався нотаріусом для прочитання текст договору, встановлювалася їх дієздатність та волевиявлення.

Судом встановлено, що 25 грудня 2010 р. ОСОБА_3 за 136000 грн. купила у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належну їм в рівних частках квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

28 березня 2011 р. позивач за первісним позовом отримала технічний паспорт, а 13 квітня 2011 р. здійснила державну реєстрацію права власності.

Згідно із п. 4.3 договору купівлі-продажу від 25 грудня 2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зобов'язалися знятись з реєстрації та звільнити квартиру від своїх речей до 25 червня 2011 р., однак проживають і тримають всі свої речі в належній ОСОБА_3 квартирі до теперішнього часу, з реєстраційного обліку не знімаються, володіють і користуються квартирою.

В силу частини 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу;

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник може вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном;

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право встановленим договором способом, в тому числі припиненням бездіяльності, спонуканням до вчинення певних дій, примусовим виконанням обов'язку в натурі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого без будь-яких порушень закону договору купівлі-продажу від 25 грудня 2010 р. придбала у відповідачів за первісним позовом квартиру АДРЕСА_1 та здійснила державну реєстрацію права власності, останні умови договору про зняття з реєстрації і звільнення квартири від належних їм речей до 25 червня 2011 року добровільно не виконують і порушують право ОСОБА_3 користуватися нею, то це право підлягає захисту усуненням перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та зняття їх з реєстрації.

Окрім цього, судом першої інстанції взято до уваги пояснення свідка - приватного нотаріуса ОСОБА_5 та її помічника ОСОБА_6, - про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до підписання договору купівлі-продажу квартири від 25 грудня 2010 року надавався текст його проекту, роз'яснювався юридичний зміст і наслідки укладення, вони повністю усвідомлювали свої дії та розуміли суть договору, його наслідки і бажали їх настання, підтвердили дійсність намірів і відсутність обману чи помилки, про заставу квартири не йшлося, - інакше б перевірка на наявність заборон відчужувати об'єкт та посвідчення договору його купівлі-продажу не здійснювалися; перешкод до укладення договору застави нерухомості на забезпечення позики грошей між фізичними особами немає.

За таких обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було відомо про зміст укладеного правочину.

З укладеного договору купівлі продажу від 25 грудня 2010 року вбачається, що всі сторони повністю усвідомлювали значення своїх дій, ознайомлені зі змістом договору, однаково розуміли його значення, умови і наслідки, підтвердили нотаріусу дійсність своїх намірів та його укладення без впливу обману чи помилки; продавці зобов'язалися знятися з реєстрації та забрати свої речі до 25 червня 2011 року (а.с.37-38);

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 25 грудня 2010 року недійсним в частині продажу ОСОБА_3 половини квартири та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири задоволенню не підлягають через їх недоведеність допустимими доказами.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про те, що квартира вартістю 28000 дол. США за 17000 чи 14000 дол. США продана бути не може і оголошення про її продаж не робились, оскільки оцінка квартири 28226 дол. США (а.с.а.с.62-81) зроблена 04 квітня 2012 р., а спірний договір учинено 25 грудня 2010 р., в ньому зазначено (п.4.16) про ознайомлення сторін з наслідками укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваної квартири, факт же відсутності оголошення про її продаж не може бути беззаперечним доказом відсутності наміру (внутрішньої волі) продавати квартиру.

Слід звернути увагу, що купівля-продаж є договором двостороннім (ст. 655 ЦК України), одна його сторона продавець (продавці), друга - покупець (покупці), для визнання правочину недійсним на підставі ст. 230 ЦК України необхідно, щоб одна із сторін правочину навмисно ввела в оману другу сторону, а наявність обману в межах лише однієї зі сторін в разі доведення цього факту не тягне визнання правочину недійсним.

Суд першої інстанції дослідив обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив коло суспільних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку, про те, що відповідачі підлягають виселенню зі спірної квартири та зобов'язані знятися з реєстрації.

Разом з тим, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в резолютивній частині помилково зазначив, що разі невиконання покладеного цим рішенням обов'язку здійснити зняття ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1 у їх відсутність через уповноважені органи Держдепартаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі.

Як зазначається у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 13 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України.

У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

Суд першої інстанції не врахував вимог визначених Верховним Судом України до судового рішення, оскільки третя позовна вимога пов'язана безпосередньо з виконанням судового рішення.

Враховуючи викладене судова колегія апеляційного суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну резолютивної частини судового рішення, шляхом виключення висновків суду про задоволення позовних вимог в частині : «В разі не виконання покладеного обов'язку, на підставі даного рішення здійснити зняття ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1 у їх відсутність через уповноважені органи Державного департаменту у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі».

Частиною першою 1 ст. 309 ЦПК України визначено підстави для зміни судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року змінити, виключивши з резолютивної частини абзац 4 де зазначено, що вразі не виконання покладеного обов'язку, на підставі даного рішення здійснити зняття ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за місцем проживання АДРЕСА_1 у їх відсутність через уповноважені органи Державного департаменту у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Гайсинському районі.

В решті рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: