Ухвала суду № 26481892, 18.09.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 205/1363/2012 Провадження № 22-ц/0290/2233/2012Головуючий в суді першої інстанції:Шепель К.А.Категорія: 30 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Військової частини А 0822 на заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року в цивільній справі за позовом

Військової частини А 0822 (м. Ужгород) до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої державі, -

встановила:

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом командира військової частини А1556 від 07 серпня 2006 р. за №469 «Про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб речової служби з'єднання»було встановлено, що у 2004 році в порушення вимог «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань у мирний час»та «Забезпечення спорядженням, постільними речами та предметами індивідуального захисту військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань (інвентарне майно)», затвердженого постановою КМУ №1444 від 28 жовтня 2004р., колишнім військовослужбовцем військової частини А0822 старшим лейтенантом ОСОБА_2 було видано понад встановлені строки використання раніше на 1 рік 164 шт. ковдр байкових на загальну суму 683,88 грн., що призвело до незаконного витрачання майна військової частини А0822. Крім цього, як видно з наказу командира військової частини А0822 «Про втрату майна та покарання винних»від 17 квітня 2006р. №105, відповідачем було виписано накладні на видачу речового майна на суму 259,67 грн., чим було завдано матеріальну шкоду державі.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 943 грн. 55 коп., як шкоду завдану державі неправомірними діями. У зв'язку з тим, що з часу настання та виявлення шкоди пройшло більше трьох років, представник позивача також просив поновити строки позовної давності, посилаючись на направлення у 2008 році запиту до Вінницького обласного військового комісаріату з приводу відповідача; направлення відповідачу у 2009 році вимоги про необхідність сплати зазначеної суми та залишення аналогічного позову Жмеринським міськрайонним судом без розгляду.

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням військова частина А0822 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права.

При цьому скаржник посилається на ті самі підстави, що і в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях на скаргу її не визнав, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини А0822 «Про втрату майна та покарання винних»від 17 квітня 2006 р. №105 з метою відшкодування державі нанесеного збитку начальнику фінансової служби військової частини А0822 наказано утримати з грошового забезпечення відповідача, яким безпосередньо виписувались накладні на видачу речового майна та складались довідки розрахунки, внаслідок чого нанесено збиток державі в сумі 259,67 грн. (а.с.6).

Згідно копії витягу з наказу командира військової частини А1556 від 07 серпня 2006 р. за №469 «Про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб речової служби з'єднання», наказано притягнути до матеріальної відповідальності начальника речової служби військової частини А0822, старшого лейтенанта ОСОБА_2 на суму 683,88 грн. (а.с.7-8).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини А0822 від 18 травня 2006 р. №129, відповідача було виключено з особового складу частини (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності та не надав доказів поважності пропуску цього строку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги не приймає до уваги виходячи з наступного.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, завдану державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст.257 ЦК).

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності, що у повній мірі підтверджено зібраними доказами у справі.

Колегія суддів не знаходить поважних причин пропущення позовної давності з боку позивача, оскільки серед зазначених причин пропуску строку позовної давності жодна не є поважною. Слід зазначити, що строк позовної давності в даному випадку не переривався, не зупинявся з причин, передбачених ст.ст. 263, 264 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду також не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Військової частини А 0822 відхилити.

Заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.