Ухвала суду № 26481171, 02.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2815/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"02" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Капустинського М.М.

Хаюка С.М.,

при секретарі Феськовій М.Ю. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційні скарги Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції та Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" серпня 2011 р. у справі за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 09 червня 2011 року №003611750. Позовні вимоги мотивував тим , що на підставі акту перевірки від 19 травня 2011 року №15/23/05425046 відповідачем прийняте оспорюване рішення, яким збільшено зобов'язання ВП РАЕС НАЕК «Енергоатом» по податку з доходів фізичних осіб на суму 447116,63 грн. Таке рішення позивач вважає протиправним .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року позов задоволено частково . Скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 червня 2011 року №0003611750 в частині збільшення Відокремленому підрозділу "Рівненська атомна елктрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом" суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 418020,95 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 330580,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 87440,59 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Позивач не погоджуючись з рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачу як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з"ясуванням обставин справи й ухвалити нове рішення про задовлення позовних вимог в повному обсязі..

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15 лютого по 12 травня 2011 року Кузнецовською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку відокремленого підрозділу «Рівненської атомної електричної станції» державного підприємства НАЕК «Енергоатом»з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

09 червня 2011 року відповідачем на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №0003611750, яким ВП РАЕС ДП НАЕК «Енергоатом»збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 447116,63 грн., з яких 352140,21 грн. основного платежу та 94976,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач зазначив , що позивач не оподаткував додаткові блага фізичним особам у вигляді: наданого безоплатного харчування учасникам спортивних змагань; надану фінансову допомогу у вигляді списання безнадійної заборгованості за житло та комунальні послуги фізичній особі ОСОБА_4; оплати на користь закладів освіти за навчання фізичних осіб, що не є працівниками підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ні по відношенню до учасників спортивних змагань, ні по відношенню до ОСОБА_4, ні по відношенню до студентів Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості позивач не виступав як роботодавець. Отримані зазначеними особами додаткові блага повинні оподатковуватись за правилами оподаткування подарунків. їх оподаткування регулювалось статтею 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка встановлювала, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини. Питання оподаткування спадщини регулювалось статтею 13 цього ж Закону, якою передбачалось, що дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). За таких обставини особи, що отримали додаткові блага, повинні самостійно задекларувати їх у складі загального річного доходу. Позивач же в цих випадках не є податковим агентом стосовно таких платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи в зазначеній частині, і тому оспорюванне рішення в частині збільшення податкового зобов'язання позивачу на суму основного платежу відповідно 1112,78 гри., 210,43 грн.,323615,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму відповідно 278, 19 грн., 52,61 грн., 80903,81 грн. підлягає скасуванню.

Відповідач вказав, що позивач неправомірно не утримав податку з доходів фізичних осіб у випадку, коли суми коштів, отриманих підзвітною особою на відрядження, перевищили суму фактичних витрат на відрядження. При цьому відповідач прийшов до висновку про те, що у разі отримання на відрядження коштів у готівці підтвердження витрат повинно здійснюватись документами, що підтверджують оплату саме готівкою, а не у інший спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач в підтвердження підзвітними особами відповідних витрат надав відповідачу докази . Тому в даному випадку з боку позивача відсутні порушення вимог п. 3.4. ст. З, п.п 4.2.15 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 і 8.1.2 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п.п «а»п.19.2 ст. 19, пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому збільшення йому оспореним рішенням зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб в сумі 5641,90 грн. основного платежу, 1410,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 4795,50 грн. штрафу є безпідставним.

Як встановлено судом першої інстанції , позивач безпідставно відновив податкову соціальну пільгу працівникам підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Дані працівники у 2009 році безпідставно отримали податкову соціальну пільгу, оскільки були зареєстровані підприємцями. Після припинення підприємницької діяльності позивач не утримав з них штрафні санкції за недоплату податку з доходів фізичних осіб, а на підставі заяв платників податку відновив застосування податкової соціальної пільги.

Суд зазначив , що працівникам позивача ОСОБА_5 у жовтні 2008 року, січні, лютому, травні, червні 2009 року та ОСОБА_6 у серпні, жовтні, листопаді 2008 року, лютому, травні, червні 2009 року надавалась податкова соціальна пільга на підставі абзацу «в»підпункту 6.1.2. статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" як особам, що мають троє і більше дітей віком до 18 років. У цей же період ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані як фізичні особи-підприємці і відповідно до пункту 6.3.3. статті 6 даного Закону не мали права на застосування податкової соціальної пільги. Після проведеної перевірки органами ДПС вони подали заяви про припинення застосування податкової соціальної пільги та заяви про утримання з них нарахованих податкових зобов'язань і штрафних санкції за неправомірне застосування податкової соціальної пільги. Позивачем як податковим агентом було утримано з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і перераховано до бюджету донараховану суму податку з доходів фізичних осіб. Штрафні санкції не були утримані і перераховані до бюджету. У січні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинили підприємницьку діяльність та відповідно 03 лютого і 14 січня 2010 року подали позивачу заяви про застосування податкової соціальної пільги на підставі абзацу «є» підпункту 6.1.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». З лютого 2010 року ОСОБА_5 та з січня 2010 року ОСОБА_6 позивачем відновлено застосування податкової соціальної пільги та по 30.09.2010 року надано таку пільгу в сумі 10173,17 грн.. Станом на час проведення перевірки позивачем не утримано з вказаних працівників і не перераховано до бюджету штраф в розмірі 100% суми недоплати податку з доходів фізичних осіб внаслідок неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 2064,57 грн..

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремо кожний працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штрафу у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат (абз. другий пп. 6.3.4 п. 6.3 ст. 6 Закону).

Працедавець при отриманні від працівника заяви про відмову від пільги внаслідок втрати права на неї відповідно до п. 6.5.2 "б" розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штрафу за наслідками податкового місяця, у якому така заява отримана (пп. 6.5.2 "б" ст. 6 Закону). Враховуючи вимоги п. 6.5 ст. 6 Закону щодо здійснення працедавцем (податковим агентом) перерахунку сум доходів та сум наданих податкових соціальних пільг такий розрахунок недоплати та штрафу повинен бути здійснений не пізніше строку проведення річного перерахунку податку (до строку подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. N 1-ДФ) за IV квартал звітного податкового року).

При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються. Після погашення недоплати з податку та штрафу вибір місця отримання податкової соціальної пільги у подальшому здійснюється платником відповідно до вимог п. 6.3 ст. 6 Закону.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб внаслідок безпідставного застосування податкової соціальної пільги працівникам підприємства в сумі 10173,17 грн. та не утримано і не перераховано до бюджету штраф в розмірі 100% суми недоплати податку від неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 2064,57 грн., і тому висновок податкового органу в цій частині є правомірним.

Судом першої інстанції встановлено , що відповідач вказує на порушення позивачем вимог чинного законодавства про оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих у випадку, коли працедавцем не оподатковано доходи у вигляді сум, сплачених працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підвищення кваліфікації працівників за профілем діяльності та загальними виробничими потребами, отриманих ними в розмірі перевищення над сумою обмеження, передбаченою підпунктом 6.5.1. статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки таких працівників.

Згідно пп. 3.5 Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженого наказом Мінпраці та Міносвіти від 26.03.2001 р. № 127/151, встановлено, що підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців, яке здійснюється за формами спеціалізації або довгострокового підвищення кваліфікації, провадиться у відповідних навчальних закладах або у закладах післядипломної освіти.

Підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами працедавця здійснюється в навчальних закладах, то згідно із підпунктом 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена таким працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості такого навчання, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи, тобто не вище суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Витрати підприємства не є доходом (додатковим благом) найманої особи і не включаються до складу оподатковуваного доходу тільки у разі укладення підприємством угод, предметом яких є підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників, із господарюючими суб'єктами, що не належать до закладів освіти. Судом встановлено, що відповідно до договорів про підвищення кваліфікації працівників, укладеними між ВП «РАЕС»ДП НАЕК «Енергоатом» та навчальними закладами, позивачем було сплачено за навчання працівників, при цьому плата за підвищення їх кваліфікації перевищує розмір суми, визначеної у пп..6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону № 889.

Підпунктами 8.1.1. та 8.1.2. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Пунктом 19.2. статі 19 цього Закону встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. Згідно підпунктів 20.3.1. та 20.3.2. статті 20 даного Закону встановлено, що особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку -отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Таким чином , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 11386,68 грн. внаслідок не оподаткування доходів працівників у вигляді сум, сплачених працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підвищення кваліфікації працівників за профілем діяльності та загальними виробничими потребами ВП РАЕС ДП НАЕК «Енергоатом», отриманих ними в розмірі перевищення над сумою обмеження, визначеною підпункті 6.5.1. статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки таких працівників є правомірним.

Судом першої інстанції встановлено , що після проведення перевірки 26 травня 2010 року позивач добровільно сплатив 81,3 грн . штрафу до бюджету.

Податковим кодексом України не передбачено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання платнику податків до такого рішення не включаються суми коштів, зазначених в акті перевірки і сплачені до прийняття такого рішення. Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 року №985 (підпункт «г» пункту 2.1) встановлено, що орган ДПС визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання та складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким платником податків.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного рішення , що включення у суму штрафу 81.3 грн. в оспоренюване податкове повідомлення- рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДП від 09 червня 2011 року №0003611750 в частині збільшення ВП РАЕС НАЕК «Енергоатом»податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 21559,85 грн. основного платежу та 7535,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняте уповноваженим органом на підставі встановлених порушень вимог законодавства про оподаткування податком з доходів фізичних осіб і підстав для його скасування судом не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції та Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: М.М. Капустинський С.М.Хаюк

Повний текст ухвали складено 05.12.2011 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" м.Кузнєцовськ,34400

3- відповідачу Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція м-н.Будівельників 1,м.Кузнецовськ,Рівненська область,34400