Ухвала суду № 26480940, 05.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-5131/10/1770

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" березня 2011 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5, в жовтні 2010 року звернувся з позовом до Дубенської ОДПІ про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 03.08.2010 року № 0019031750/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 294 350,00 грн.,

від 03.08.2010 року № 0019041750/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 1 254 502,92 грн.,

від 03.08.2010 року № 0019051750/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 311 979,34 грн.

Також, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 02 грудня 2010 року звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської ОДПІ про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 21.04.2010 року № 0006671750/0, від 25.06.2010 року № 0006671750/1, від 07.09.2010 року № 0006671750/2, від 15.11.2010 року № 0006671750/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 415,17 грн.;

від 21.04.2010 року № 0006661750/0, від 25.06.2010 року № 0006661750/1, від 07.09.2010 року № 0006661750/2, від 15.11.2010 року № 0006661750/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 389 034,87 грн.;

від 21.04.2010 року № 0006681750/0, від 25.06.2010 року № 0006681750/1, від 07.09.2010 року № 0006681750/2, від 15.11.2010 року № 0006681750/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 37 495,17 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 09.04.2010 року № 61/17-38/НОМЕР_1.

02 січня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (повіреним) та ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" (довірителем) було укладено договір доручення № 117/2, згідно п.1.1 якого довіритель уповноважує повіреного на здійснення від його імені заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників підсобних господарств (населення). Згідно п.2.4 договору, довіритель зобов'язується видавати готівкою повіреному узгоджену суму коштів для здійснення ним своїх обов'язків; виплачувати повіреному за надані послуги винагороду, вказану в акті виконаних робіт (в т.ч. транспортні послуги) від суми зданої худоби з дотацією. Згідно п.3.1 договору, повірений закупляє худобу у товаровиробників усіх форм власності і передає її довірителю в межах цього договору доручення, не набуваючи права власності на худобу. Згідно п.4.1 договору, за виконання доручення повірений отримує винагороду з каси довірителя .

Відповідно до довідки № 1/12 від 17.12.2010 року, виданої ТзОВ "Дубноагротрейд", облік по контрагенту ФОП ОСОБА_5 ведеться підприємством на рахунку 377, 685. Відповідно до договору доручення, ТзОВ "Дубноагротрейд" як довіритель уповноважував ФОП ОСОБА_5 (повіреного) на здійснення від імені підприємства заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності. Для цього довіритель видавав в необхідній кількості готівку згідно договору-доручення, а повірений закупляв худобу і передавав її довірителю без права власності на неї.

Вказані показники в частині коштів, виплачених СПД ОСОБА_5 контрагентом ТзОВ "Дубноагротрейд" за виконання договору доручення, підтверджені актом планової документальної перевірки названого контрагента № 74/23/35732882 від 06.05.2010 року, витяг з якого долучено до справи відповідачем .

Крім цього, 01.01.2009 року СПД ОСОБА_5 (повірений) укладено з ПП "Фірма-Волошко" (довіритель) договір доручення № 12 на заготівлю ВРХ від сільськогосподарського товаровиробника, істотні умови договору аналогічні умовам вищевказаних договорів доручення .

Судом встановлено, що на формування висновку відповідача про перевищення позивачем граничного розміру виручки, встановленого Указом Президента України № 727/98, мали вплив відомості по контрагенту позивача ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД" в I кварталі 2008 року.

Згідно книги обліку доходів і витрат № 3286 СПД ОСОБА_5, підприємцем в 1 кварталі 2008 року отримано виручки - 19441,00 грн.

Статтею 305 ГК України встановлено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватись відповідні положення Цивільного Кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Відповідно до статті 1000 Цивільного Кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Вказана стаття імперативно визначає правові наслідки вчинення правочину повіреним: правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно статті 1011 Цивільного Кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 03.07.1998 року № 727/98, із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Кошти, отримані повіреним під звіт від довірителя для виконання договірних зобов'язань щодо закупівлі для довірителя сільськогосподарської продукції, об'єктивно не є коштами, отриманими за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а відтак не є виручкою повіреного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні Указу Президента України № 727/98 .

Судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти, які фізична особа-підприємець ОСОБА_5 отримував для виконання виданого йому доручення та віддавав продавцям м"яса, не є його виручкою. Тому перевищення позивачем граничного обсягу виручки, встановленого Указом Президента для платників єдиного податку, у період, що перевірявся, не відбулося.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.198,200,205,206,212,254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 с.Майдан,Дубенський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600