Постанова № 26478645, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. справа № 2а-8679/10/0870 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень -рішень, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2010 року позивач звернулося з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення від 22.10.2010 № 0003882302/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., у т.ч. основний платіж - 236 329,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118 164 ,50 грн.; № 003892302/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., у т.ч. основний платіж - 3 451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 725,50 грн.; № 0003902302/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58 362,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року в позовні вимоги задоволенні. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжі №0003882302/0, № 0003892302/0, №0003902302/0 від 06 серпня 2010 р.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

В період з 27.07.2011 року по 01.08.2011 року посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі в приміщенні податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB «Раміта-2008»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 01.08.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 01.08.2011 року. Перевірка проводилася на підставі даних інформаційних баз АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків», «Система автоматизованого співставлення податкових забов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». За результатами проведеної перевірки складений акт № 260/23-509/35842509 від 01.08.2011 року.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення від 06.08.2010 № 0003882302/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., у т.ч. основний платіж - 236 329,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118 164 ,50 грн.; № 003892302/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., у т.ч. основний платіж - 3 451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 725,50 грн.; № 0003902302/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58 362,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача була залишена без задоволення, а податковим органом прийняті 22.10.2010 року податкові повідомлення -рішення № 0003882302/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., № 003892302/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., № 0003902302/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, скасувавши податкові повідомлення, щодо яких позивач вимоги не заявляв. Висновок суду першої інстанції щодо вирішення вимог, які позивачем не заявлялися для повного захисту прав позивача не ґрунтується на положеннях ст. 11 КАС України у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Згідно Статуту ЗАТ «Торгівельний Будинок «Електроснаб»та довідки Головного управління статистики у Запорізькій області основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля машинами та устаткуванням (електродвигунами), їх ремонт та технічне обслуговування, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Так, податковим органом встановлені порушення п. 1.32, ст. 1, п. 5.1, ст. 3, п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищення валових витрат на 375870 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Д.М.М.».

Даний висновок ґрунтується на неможливості зробити висновок про спрямованість здійснених витрат на отримання товару для виконання власної господарської діяльності ЗАТ ТБ «Електроснаб»у зв'язку з визнанням ТОВ «ТД Д.М.М.»банкрутом.

Проте, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Д.М.М.»(поставщиком) та ЗАТ «ТБ «Електроснаб»товару (покупцем) було укладено договір поставки товару №19/05-08 від 19.05.2008, за яким продавець зобов'язується поставити та передати у власність продукцію, відповідно до специфікації. Згідно із специфікацією №1, що є додатком до договору №19/05-08 від 19.05.2008 предметом поставки є: електродвигун ПБ-42 1.5/1500 220В (незав. возб. лапи); електродвигун МТН 211-6 7.5/940; електродвигун А4-400У4 60/1500 6кВ; електродвигун МТН 311-6 11/950, лапи 1к.в.

Товарність вказаної операції підтверджується видатковими та податковими накладними, а також реалізацію даного товару у тому ж податковому періоді.

Визнання ТОВ «ТД Д.М.М.»банкрутом та ліквідація даної юридичної особи була проведена на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009 року, тобто після виконання угоди ЗАТ ТБ «Електроснаб»та ТОВ «ТД Д.М.М.».

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, включення до складу валових витрат вартості товарів (придбаних електричних двигунів та іншого обладнання), отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Д.М.М.»за видатковими накладним № 3576 від 01.10.2008 р. та № 3912 від 24.10.2008 р. на загальну суму 375 870,00 грн., крім того ПДВ 75174,00 грн., та подальша їх реалізація, відповідає діючому законодавству та не містить порушень п. 5.1. та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Встановлені в акті перевірки порушення ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 75174 грн. також пов'язані із взаємовідносинами ЗАТ ТБ «Електроснаб»та «ТД Д.М.М.»за договором поставки товару №19/05-08 від 19.05.2008 року.

Підпункт 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на внесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В ході проведення перевірки ЗАТ «ТБ «Електроснаб»було надані всі податкові накладні щодо придбання у ТОВ «Торговий Дім «Д.М.М.»електродвигунів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства: податкова накладна № 3576 від 01.10.2008 р. на загальну суму 41 148,00 грн., у т.ч. ПДВ 68 580,00 грн.; податкова накладна № 3912 від 24.12.2008 р. на загальну суму 39 564,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 594,00 грн.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність право на податковий кредит від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте не свідчить про недійсність усіх укладених ним правочинів.

Подальше, після поставки банкрутство постачальника ТОВ «ТД «Д.М.М.»ніяким чином не впливає його цивільну правоздатність та не тягне за собою недійсність вчиненої угоди та не позбавляє права ЗАТ «ТБ «Електроснаб»на податковий кредит.

Встановлені податковим органом порушення п. 1.32, ст. 1, п. 5.1, ст. 3, п. 5.3.1, п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств», завищення валових витрат на 78726 грн., стосується неправомірності віднесення до валових витрат, витрат з винагороди по лізингу у ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

За матеріалами справи встановлено, що 29 жовтня 2007 року між ЗАТ «ТБ «Електроснаб»та ВАТ «НАК «Украгролізинг»було укладено договір фінансового лізингу, за яким лізингодавець, ВАТ «НАК «Украгролізинг», передає лізингоодержувачу, ЗАТ «ТБ «Електроснаб», 5 автомобілів КрАЗ -65055, які набуваються ним у власність у постачальника, ХК «АвтоКрАЗ»у формі ВАТ, а ЗАТ «ТБ «Електроснаб»сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. Отримані автомобілі позивачем було віднесено у бухгалтерському обліку до складу основних засобів.

Згідно з п.5.1 ст. 5 зазначеного закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5,до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну),

Пп.5.3.1, п. 5.3, ст.. 5 того ж закону встановлює, що потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Однак виплати за договором фінансового лізингу не можна віднести до жодної із зазначених категорій.

Стаття 16 Закону України «Про фінансових лізинг» передбачає, що складовою частиною лізингових платежів є винагорода лізингодавцю від лізингоотримувача за отримане у лізинг майно.

Відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:

передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень;

передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

Висновок податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань в порушення пп.8.2.1, пп.8.2.2, п. 8.2, пп. 8.3.1, п. 8.3, п. 8.6, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на загальну суму 490 718,00 грн. є безпідставним.

Так, амортизаційні відрахування на загальну суму 490 718,00 грн. були здійснені на основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 %, а саме: автомобілі КРАЗ у кількості 5 одиниць, що були придбані на умовах лізингу у ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Відповідно до п. 4.5 договору фінансового лізингу від 29.10.2007р. №8-07-723 фл, укладеного між ЗАТ «ТБ «Електроснаб»(Лізингоодержувач) та ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(Лізингодавець), амортизація предмету лізингу нараховується Лізингоодержувачем прямолінійним методом протягом періоду його очікуваного використання, що дорівнює строку лізингу, згідно з нормами амортизації, у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно із пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Автомобілі КРАЗ відповідають цим вимогам і відносяться до другої групи основних засобів - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього (пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону), підприємством згідно з п. 8.6 Закону було застосовано норми амортизації у розмірі 10 відсотків від його балансової вартості після вводу до експлуатації основних засобів, що підтверджується наказом № 021-Ф від 30.10.2008 р. та Актами 1-5 від 31.10.2008 р.

Доказом правомірності нарахування амортизаційних відрахувань є висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (розд. 3.5.2, стор. 53-54) про відсутність порушень щодо розрахунку та сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. При цьому ДПІ встановлено, що за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. ЗАТ «ТБ «Електроснаб»сплачено 44 923,00 грн. податку за наявні на балансі автомобілі КРАЗ в кількості 5 од.

Таким чином, ЗАТ ТБ «Електроснаб»на виконання умов договору фінансового лізингу та вимог діючого законодавства здійснювало амортизацію введених в експлуатацію основних засобів.

Зменшення суми бюджетного відшкодування, визначене в податковому повідомленні - рішенні від 22.10.2010 р. № 0003902302/1 в розмірі 116 724,00 грн. за грудень 2008 року є безпідставним.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 р. було підтверджено позаплановою виїзною перевіркою ЗАТ «ТБ «Електроснаб», яку було проведено ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя у період з 19.12.2008 р. по 26.12.2008 р. За результатами цієї позапланової виїзної перевірки було складено Довідку від 26 грудня 2008 р. за № 268/23-2/31831117, якою не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 10-17 Декларації, при цьому «перевірено правомірність віднесення до податкового кредиту жовтень 2008 року сум податків, сплачених у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації'»(п. 3.2.1 Довідки).

Правомірність щодо визначення податкового кредиту за листопад 2008 р. встановлено в Довідці ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29 січня 2009 р. № 7/23- 2/3183117, складеної за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «ТБ «Електроснаб»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2008 року.

Відповідно до Акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, декларувалася в період жовтень 2008 р., листопад 2008 р. від 10.03.2009 р. № 26/23-2/31831117 було встановлено завищення бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. на суму 194 229,23 грн. На підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 березня 2009 р. № 0000992302/0, згідно якого суму бюджетного відшкодування було зменшено у картці особового рахунку.

Таким чином, висновки щодо безпідставного відшкодування ПДВ, встановлені в податковому повідомлені - рішенні від 22.10.2010 р., є необгрунтованими, не відповідають матеріалам попередніх податкових перевірок, в яких було встановлено правомірність декларування сум податку за вказані періоди.

Оскільки прийняті 22.10.2010 року податкові повідомлення -рішення № 0003882302/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., № 003892302/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., № 0003902302/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. є похідними від податкових повідомлень -рішень №0003882302/0, № 0003892302/0, №0003902302/0 від 06 серпня 2010 року та не змінювали податкових зобов'язань та штрафних санкцій, визначених податковим органом, то скасування похідних податкових повідомлень -рішень в повному обсязі захищає права позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя -задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року -скасувати.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб»задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжі №0003882302/1, № 0003892302/1, №0003902302/1 від 22 жовтня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 20.07.2012 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко