Постанова № 26476878, 16.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 № 50/309-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

за участю представників сторін:

від боржника: Білий В.П.- представник за дорученням № 336 від 07.06.2009 року;

від ТОВ «Лисичанський пивоварний завод»: Дзеба Т.С. - представник за дорученням № 0702К/13 від 30.08.2012 року;

від ПАТ «Кредитпромбанк»: Шуліка Ю.І - представник за довіреністю № 111 від 03.04.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод»

та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус систем менеджмент»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, м. Кривий Ріг

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент», м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року Південна міжрайонна Державна податкова інспекція у місті Кривому Розі звернулася до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент», оскільки, останнє неспроможне сплатити податковий борг у сумі 820006,04 грн., виникнення якого підтверджується судовим рішенням та виконавчими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року порушено провадження у справі №50/309-б за вказаною заявою.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 01.12.2011 року визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі у розмірі 820 006,04 грн., якого зобов'язано з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника, за власний рахунок у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника та надати суду докази подання такого оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування (оригінал примірника газети). Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Марченко Яну Василівну, яку зобов'язано з метою виявлення всіх інших можливих кредиторів направити запити до державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), а також не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, в якому повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Внести в реєстр окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та призначено попереднє засідання суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2012 продовжено строк процедури розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент» та повноваження розпорядника майна - Марченко Яни Василівни на три місяці - до 01.09.2012; задоволено клопотання ініціюючого кредитора та змінено його найменування з Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Кривому Розі на Криворізьку південну міжрайонну Державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Ухвалою попереднього засідання від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б (суддя Головатюк Л.Д.) визнано конкурсними кредиторами по відношенню до боржника 13 осіб, зокрема, товариство з додатковою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» на суму 926646,71 грн. - четверта черга, Державну податкову інспекцію Солом'янського району міста Києва на суму 36730,23 грн., з яких 35 270,85 грн. - шоста черга, 1459,38 грн. - третя черга, публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на суму 62598831,25 грн. - перша черга та судові витрати в розмірі 40,00 грн. - перша черга, фізичну особу-підприємця Котвицьку Наталію Сергіївну на суму 22244,60 грн., з яких 17151,60 грн. - четверта черга, 5093,00 грн. - шоста черга, товариство з обмеженою відповідальністю «Дарл» на суму 2881081,59 грн., з яких 2147374,99 грн. -четверта черга, 733706,60 грн. - шоста черга та відмовлено у включенні кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів боржника товариству з обмеженою відповідальністю «Автосаміт Лтд» на суму 13288,96 грн. та Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві на суму 220,90 грн.

Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 68674058,85 грн.

Зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Марченко Я.В. протягом десяти днів з дня винесення даної ухвали повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів та зобов'язано розпорядника майна надати суду у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, протокол зборів кредиторів боржника стосовно обрання комітету кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів щодо вирішення питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 12, 14, 15, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б, прийняти нове рішення яким затвердити вимоги ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» на суму 1272411,40 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням обставин справи судом першої інстанції та порушенням норм матеріального права. ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» вважає неправомірним висновок місцевого суду щодо не включення до кредиторських вимог суми штрафних санкцій в сумі 36589,54 грн., а саме інфляційних витрат за весь період прострочення та 3 % річних від простроченої суми, з тих підстав, що вони не зазначені в акті звірки від 21.12.2010 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б, прийняти нове рішення яким визнати кредиторські вимоги кредиторів тільки в сумах визнаних боржником.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням обставин справи судом першої інстанції та невідповідністю висновків, викладеним в ухвалі суду, обставинам справи. Так, боржник заперечує визнання місцевим господарським судом вимог кредиторів ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС в сумі 36730,23 грн., заперечуючи борг за податок на додану вартість; ФОП Ковтицька Н.С. в сумі 22244,60 грн., заперечуючи вимоги в частині штрафних санкцій; ПАТ «Кредитпромбанк» в сумі 62598831,25, оскільки, судом не було досліджено інформації стосовно погашення боргу перед банком за рахунок продажу заставного майна; ТОВ «Дарл» на суму 2881081,59 грн., заперечуючи вимоги в частині штрафних санкцій.

16.10.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Кредитпромбанк» було подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» та апеляційну скаргу ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент», в якому просить залишити їх без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Представник боржника в судовому засіданні 16.10.2012 підтримав вимоги власної апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та заперечив вимоги апеляційної скарги ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» в повному обсязі.

Представник ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» підтримав вимоги власної апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених в ній, та підтримала вимоги апеляційної скарги боржника.

Представник публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги боржника та вимоги апеляційної скарги ТОВ «Лисичанський пивоварний завод», з підстав, викладених в відзиві на апеляційні скарги.

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 N 2343-XII (надалі - Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Стаття 1 Закону визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 7 ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

При цьому, безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника ( абз. 8 ст. 1 Закону).

Відповідно до матеріалів справи 23.01.2012 тобто в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулось, зокрема, товариство з додатковою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» на суму 1 272 411,40 грн.

Заява про визнання кредиторських вимог мотивована тим що боржником не було виконано умов договору про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу від 17.12.2007 року, що укладений між ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» та боржником, а саме не повернуло 900000,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги. Дана заборгованість визнана боржником в повному обсязі, відповідно до акту взаєморозрахунків від 31.12.2010 року. Кредитор зазначає, що заборгованість за вказаним договором станом на 16.01.2012 року становить 1235821,86 грн., з яких 101821,86 грн. - проценти за користування чужими коштами, 1134000,00 грн. - сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції.

Також, вимоги мотивовані неповним виконанням боржником зобов'язань за договором від 01.04.2008 року про поставку товару (преформи ПЕТФ, кришки для закупорювання ПЕТФ, ручки для перенесення ПЕТФ пляшок), що укладений між ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» та боржником, зокрема, з грудня 2008 року по день подання заяви про визнання кредитором залишкова заборгованість по вказаному договору становить 26646,71 грн. Дана заборгованість визнана боржником в повному обсязі, відповідно до акту взаєморозрахунків від 30.06.2010 року. Кредитор зазначає, що заборгованість за вказаним договором станом на 16.01.2012 року становить 36589,54 грн., з яких 3014,69 грн. - проценти за користування чужими коштами, 33574,85 грн. - сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції.

Таким чином, кредитор зазначає, що загальна заборгованість станом на 16.01.2012 року становить 1 272 411,40 грн.

На підтвердження заявлених вимог до заяви про визнання кредиторських вимог ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» додано акт звірки взаєморозрахунків на 31.12.2010 року, відповідно до якого борг боржника станом на 31.12.2010 року складає 926646,71 грн.

Боржник та розпорядник майна заявлені вимоги визнали частково в сумі 36589,54 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, місцевий господарський суд посилаючись на відсутність в акті звірки розрахунків від 31.12.2010 штрафних санкцій, дійшов висновку, що станом на 31.12.2010 кредитор не вимагав, а боржник не був зобов'язаний сплачувати штрафні санкції, тому за умови ненадання кредитором розрахунку штрафних санкцій за інший період, останній встановив, що визнанню та включенню до реєстру кредиторів боржника підлягають вимоги ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» на суму 926 646,71 грн. - четверта черга.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки, останні не є законними та обґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За визначенням термінів, вживаних у Законі про банкрутство, грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1 Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, чинне законодавство України не встановлює обмежень щодо розміру нарахованих штрафних санкцій, а встановлює відповідальність боржника за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань перед кредитором.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону .

Указана правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155, у подальшому знайшла відображення в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», у пункті 14 якої визначено, що до складу грошових вимог кредитора зараховується також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд перевіривши розрахунки штрафних санкцій ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» за договором про безвідсоткову допомогу від 17.12.2007 року та договором від 01.04.2008 року вважає, що вимоги про визнання кредиторських вимог з врахуванням інфляційного збільшення та 3 % річних за період прострочення зобов'язання з 01.01.2009 по 31.12.2011 року є обґрунтованими, доведеними, в зв'язку з чим, визнаються судом та які згідно ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів на загальну суму 1272411,40 грн., з яких: 1235821,86 грн. заборгованість за договором про безвідсоткову допомогу від 17.12.2007 року (1134000,00 - сума боргу з врахуванням індексу інфляції + 101821,86 - 3% річних); 36589,00 грн. заборгованість за договором від 01.04.2008 року (33574,85 - сума боргу з врахуванням індексу інфляції + 3014,69 - 3% річних).

Таким чином, апеляційний суд частково задовольняє вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод», зазначені в апеляційній скарзі.

Відповідно до матеріалів справи 24.01.2012 тобто в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулась державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва на суму 36 748,53 грн.

Як вбачається з заяви про визнання кредитором за результатами фінансово - господарської діяльності станом на 16.01.2012 року у боржника обліковувалась заборгованість перед бюджетом в сумі 36748,53 грн., що складається з сум:

- по сплаті комунального податку для всіх підприємств, що виникла на підставі самостійно доданої податкової розрахунку №300017 від 20.10.2009 року на суму 69,70 грн. та Розрахунку № 9620 від 20.07.2009 на суму 79,90 грн. що зменшилась у зв'язку з переплатою у сумі 24,88 грн.

Загальна сума заборгованості становить 157,56 грн., з яких заборгованості - 124,72 грн., пеня 32,84 грн.

- по сплаті пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, що виникла на підставі акту перевірки №8893/22-2/33144669 від 11.08.2008 та винесеного на підставі нього податкового повідомлення-рішення №00007322025/0 від 12.08.2008 на суму 35079, 39 грн. Сума заборгованості становить 35079,39 грн.;

- по податку на додану вартість, що виникла на підставі акту про результати перевірки дотримання своєчасності подання податкової звітності № 2821/15-2-331444669 від 27.02.2010 та винесеного на підставі нього податкового повідомлення-рішення № 0013931504/0 від 27.02.2010р. на суму 170,00 грн., податкового повідомлення-рішення № 0013681504/0 від 27.02.2010 на суму 170,00 грн., акту про результати перевірки дотримання своєчасності подання податкової звітності № 2151/15-2-33144669 від 27.08.2010 та винесеного на підставі нього податкового повідомлення-рішення № 0040091504/0 від 23.08.2010 на суму 510,00 грн. та акту про результати перевірки дотримання своєчасності подання податкової звітності № 20636/15-2-33144669 від 17.12.2010 та винесеного на підставі нього податкового повідомлення - рішення № 00062731504/0 від 17.12.2010 на суму 340,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 1332,33 грн., з яких заборгованість - 1189,00 грн., пеня - 143,33 грн.;

- по податку на прибуток, що виникла на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності № 14032/15-1-33144669 від 17.09.2010р. та винесеного на підставі нього податкового повідомлення-рішення № 0034741501/0 на суму 170,00 грн., що зменшилась у зв'язку з переплатою у сумі 24,34 грн. Загальна сума заборгованості становить 160,95 грн., з яких заборгованості - 145,66 грн., пеня 15,29 грн.

Розпорядником майна визнано вимоги податкового органу частково, на суму 1 669,14 грн.

В той же час, місцевим судом в оскаржуваній ухвалі за результати перерахування визнано кредиторські вимоги державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на суму 36 730,23 грн., оскільки заборгованість на вказану суму підтверджується поданими даним кредитором належними та допустимими доказами, а сума 36 748,53 грн. є арифметичною помилкою, допущеною кредитором під час здійснення загального розрахунку вимог.

Так, в апеляційній скарзі боржник зазначає, що не погоджується з даною сумою кредиторських вимог ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, оскільки, вважає неправомірним включення до даної суми вимоги, що виникли по податку на додану вартість в сумі 1332,33 грн., мотивуючи це тим, що представником боржника не отримувались та не підписувались податкові повідомлення-рішення, та за умови що останні направлялись на адресу, яка не була юридичною адресою боржника на момент подання заяви.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 530121 місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент» (ЄДРПОУ - 33144669) 03186, місто Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19. Підставою для видачі даного свідоцтва стала зміна місцезнаходження юридичної особи, при цьому дата зміни свідоцтва - 14.07.2008 року.

Також, в матеріалах справи міститься акти № 6377/15-2 від 28.10.2010 року, № 545/15-2 від 26.01.2011 року про невручення податкового повідомлення - рішення платнику податків - суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» (ЄДРПОУ - 33144669). Відповідно до яких податкове повідомлення-рішення № 00040091504/0 від 23.08.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 00062731504/0 від 17.12.2010 року повернулись у зв'язку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою: 03186, місто Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19.

В той же час, боржником не надано суду доказів до справи, що останнім було змінено юридичну адресу місцезнаходження на момент прийняття та направлення податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 1.11. ст. 1, п. 4.1.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань, податковою декларацією, є документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Строки подання податкової декларації передбачені п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону. Відповідно до п.п. 17.1.1. зазначеного Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 5 п. 17 Постанови № 15, вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої ст. 31 Закону.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те що місцевим судом правомірно встановлено, що вимоги ДПІ у Солом'янському районі міста Києва є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі, з яких відповідно ст. 31 Закону про банкрутство, вимоги в сумі 36730,23 грн. з яких 35270,85 грн., підлягають задоволенню у шосту чергу та 1459,38 грн. у третю чергу задоволення вимог кредиторів банкрута.

Таким чином, апеляційний суд вважає вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент», зазначені в апеляційній скарзі, про скасування оскаржуваної ухвали в частині визнання вимог державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до банкрута у розмірі 36730,23 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи 23.01.2012 тобто в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулась фізична особа-підприємець Котвицька Наталія Сергіївна на суму 22245,00 грн.

Як вбачається з заяви про визнання кредитором вимоги ФОП Котвицької Н.С. мотивовані невиконанням банкрутом умов договору поставки продукції № б/н від 04.08.2008 року, що укладений між ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» та фізичною особою - підприємцем Котвицькою Наталею Сергіївною, відповідно до якого кредитор зобов'язався поставити та передати у власність боржника продукцію продовольчої групи товарів (ароматизатор «Квас» та фермент житнього солоду, а боржник зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору. На підставі накладної № 3 від 14.08.2008 року кредитором було поставлено боржнику продукцію на загальну суму 30875,00 грн. боржником було сплачено дану суму частково в розмірі 19680,25 грн., таким чином несплаченою залишилась сума у розмірі 11194,75 грн.

Боржником визнано вимоги фізичної особи - підприємця Котвицької Наталеї Сергіївни частково, на суму 11194,75 грн.

В той же час, місцевим судом в оскаржуваній ухвалі визнано кредиторські вимоги фізичної особи - підприємця Котвицької Н.С. на суму 22 244,60 грн., з яких 17 151,60 грн. - четверта черга, 5093,00 грн. - шоста черга.

Так, в апеляційній скарзі боржник зазначає, що не погоджується з даною сумою кредиторських вимог ФОП Котвицької Н.С., оскільки, вважає неправомірним включення до даної суми штрафних санкцій, вважаючи їх нарахування незаконним та необґрунтованим, пояснюючи тим що між сторонами до порушення провадження у справі існували домовленості, щодо розстрочки та перерахування заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи боржник дійсно звертався до кредитора листом з проханням відстрочити заборгованість за договором поставки від 04.08.2008 у сумі 11 194, 75 на 180 днів до 01.12.2009 року.

Відповідно до п. 5.2. договору від 04.08.2008 № б/н датою оплати товару вважається зарахування грошових коштів, на рахунок кредитора.

Однак, зі спливом наданої відстрочки боржником не було перераховано заборговану суму в розмірі 11 194,75 грн.

Факт несплати відповідної суми заборгованості боржником не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 2. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частини 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 9.5. зазначеного вище договору, у разі порушення терміну оплати, зазначеного у пункті 5.2. цього договору, боржник сплачує пеню, яка обраховується із суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки платежу.

Відповідно до п 9.6. зазначеного вище договору, у разі порушення терміну оплати, зазначеного у пункті 5.2. цього договору, боржник сплачує штраф в розмірі 30 % від вартості партії товару, оплата якої прострочена.

Відповідно до п. 9.7. вищезгаданого договору, якщо боржник не здійснить вчасно повернення коштів, відповідно до п. 5.2 цього договору, боржник сплачує кредитору 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За визначенням термінів, вживаних у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1 Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного фізична особа-підприємець Котвицька Наталія Сергіївна просила місцевий господарський суд визнати кредиторські в сумі вимоги 22 245,00 грн., з яких станом на 31.12.2011 року, 1 735,00 грн. - пеня за договором поставки продукції № б/н від 04.08.2008 року, 3 358,00 грн. - штраф, 1 559,6 грн. - процентів за користування чужими коштами, 15 592,00 грн. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, чинне законодавство України не встановлює обмежень щодо розміру нарахованих штрафних санкцій, а встановлює відповідальність боржника за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань перед кредитором.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не приймає до уваги твердження ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент», щодо неправомірності включення судом першої інстанції вимог фізичної особи - підприємця Котвицької Наталії Сергіївни в розмірі 22245,00 грн. та вважає їх необґрунтованими і в той же час зазначає, що вважає правомірним рішення суду щодо визнання вимог даного кредитора в повному обсязі, а саме в сумі 22 245,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи 25.01.2012 (дата відправки по пошті 20.01.2012) тобто в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дарл» на суму 2 881 081,59 грн.

Як вбачається з заяви про визнання кредитором вимоги товариства мотивовані невиконанням банкрутом умов договорів, а саме: договору оренди транспортного засобу № 20-11/1 від 20.11.2006 року, а саме не сплачено суму орендної плати за користування автомобілем з жовтня 2007 року по серпень 2009 року в розмірі 107549,38 грн., заборгованість за даним договором з урахування штрафних санкцій станом на 31.12.2011 року становить 332213,34 грн.; договору поставки № б/н від 03.01.2008 року, а саме не сплачено поставлений товар з травня 2009 року в розмірі 330362,00 грн., заборгованість за даним договором з урахування штрафних санкцій станом на 31.12.2011 року становить 796002,28 грн.; договору № 15-01-08/1 від 15.01.2008 року, а саме не повернуто в повному розмірі передплату, здійснену кредитором за майбутні поставки товару від яких останній відмовився, з квітня 2009 року по день звернення з заявою в сумі 444 110,00 грн., заборгованість за даним договором з урахування штрафних санкцій станом на 31.12.2011 року становить 1752865,97 грн., а загальна сума заборгованості - 2881081,59 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 19.02.2010 року боржником було визнано вимоги кредитора в сумах основного боргу за всіма договорами.

Боржником визнано вимоги ТОВ«Дарл» частково, на суму 791 142,15 грн.

В той же час, місцевим судом в оскаржуваній ухвалі визнано кредиторські вимоги ТОВ «Дарл» на суму 2881081,59 грн., з яких 2147374,99 грн. - четверта черга, 733 706,60 грн. - шоста черга.

Так, в апеляційній скарзі боржник зазначає, що не погоджується з даною сумою кредиторських вимог ТОВ «Дарл», оскільки, вважає неправомірним включення до даної суми штрафних санкцій, вважаючи їх нарахування незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 5.5. договору оренди транспортного засобу № 20-11/1 від 20.11.2006 року, в разі прострочення орендного платежу боржник повинен сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми. Крім того, відповідно до п. 5.6. договору, якщо затримка становить більш ніж 20 днів, боржник повинен сплатити кредитору штраф в розмірі 50 % від несплаченої суми. Також, відповідно до п. 5.7. договору, в разі порушення строків платежів, боржник, відповідно до ст. 625 ЦК України, повинен сплатити проценти за користування чужими коштами в розмірі 50% річних, а також сплатити кошти з урахуванням індексу інфляції.

Заборгованість в частині основної суми боргу за даним договором боржником не заперечується.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій станом на 31.12.2011 року, розмір пені за Договором оренди транспортного засобу № 20-11/1 від 20.11.2006 року становить 16670,15 грн. штрафу 53774,69 грн., процентів за користування чужими коштами становить 136365,92 грн., а сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції дорівнює 125402,58 грн.

Відповідно до пункту 9.3. договору поставки № б/н від 03.01.2008 року, а саме, в разі порушення термінів оплати боржник сплачує пеню, в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла протягом терміну дії затримки платежу за кожний день затримки від суми заборгованості. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій розмір пені за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 становить 51206,11 грн.

Згідно п. 9.4 та п. 9.5 договору поставки № б/н від 03.01.2008 року боржник повинен сплатити штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості, в разі прострочення платежу понад 30 днів та проценти за користування чужими коштами в розмірі 25 % річних від простроченої суми, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до розрахунку, штрафних санкцій за договором № б/н поставки від 03.01.2008 року станом на 31.12.2011 року розмір штрафу дорівнює 99108,60 грн., проценти за користування чужими коштами становлять 253 547,87 грн. Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 01.05.2009 року по 31.12.2011 року дорівнює 392139,70 грн.

Всього заборгованість за договором № б/н поставки від 03.01.2008 року з урахуванням штрафних санкцій станом на 31.12.2011 року дорівнює 796002,28 грн.

Згідно з п. 9.1., п. 9.2 і п. 9.3. договору № 15-01-08/1 від 15.01.2008 року, у випадку прострочення терміну поставки, боржник повинен сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості недопоставленої продукції, штраф в розмірі 100% від вартості партії сировини, поставка якої прострочена та проценти за користування чужими коштами в розмірі 50 % річних.

Розмір пені становить 68837,05 грн., а штрафу дорівнює 444110,00 грн.

Проценти за користування чужими коштами відповідно до розрахунку штрафних санкцій, станом на 31.12.2011 року дорівнюють 708763,36 грн.

Розмір інфляційних втрат за період заборгованості становить 531155,56 грн.

Всього заборгованість боржника за договором № 15-01-08/1 від 15.01.2008 року, з урахуванням штрафних санкцій станом на 11.06.2010 становить 1752865,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч. 2. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частини 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 9.5. зазначеного вище договору, у разі порушення терміну оплати, зазначеного у пункті 5.2. цього договору, боржник сплачує пеню, яка обраховується із суми заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки платежу.

Відповідно до п 9.6. зазначеного вище договору, у разі порушення терміну оплати, зазначеного у пункті 5.2. нього договору, боржник сплачує штраф в розмірі 30 % від вартості партії Товару, оплата якої прострочена.

Відповідно до п. 9.7. вищезгаданого договору, якщо боржник не здійснить вчасно повернення коштів, відповідно до п. 5.2 цього договору, боржник сплачує кредитору 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За визначенням термінів, вживаних у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1 Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного ТОВ «Дарл» просило місцевий господарський суд визнати кредиторські в сумі вимоги, що станом на 13.01.2012 року з урахування штрафних санкцій за вищезазначеними договорами становить 2881081,59 грн. (332 213,34 грн. + 796 002,28 грн. + 1 752 865, 97 грн.).

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, чинне законодавство України не встановлює обмежень щодо розміру нарахованих штрафних санкцій, а встановлює відповідальність боржника за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань перед кредитором.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не приймає до уваги твердження ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент», щодо неправомірності включення судом першої інстанції вимог ТОВ «Дарл» в розмірі 2089939,44 грн. та вважає їх необґрунтованими і в той же час зазначає, що вважає правомірним рішення суду щодо визнання вимог даного кредитора в повному обсязі, а саме в сумі 2881081,59 грн.

Відповідно до матеріалів справи 23.01.2012, тобто в місячний термін з моменту виходу оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» до господарського суду міста Києва з кредиторськими вимогами до боржника звернулось публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на суму 62 862 765,25 грн.

Як вбачається з заяви про визнання кредитором вимоги товариства мотивовані невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, сума яких з врахуванням заборгованості по процентам та пенею складає 7867877,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.01.2012 року складає 62862756,25 грн.

Боржник заперечував вимоги публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в повному обсязі.

В той же час, місцевим судом в оскаржуваній ухвалі визнано кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на суму 62598831,25 грн. - перша черга та судові витрати в розмірі 40,00 грн. - перша черга.

Так, в апеляційній скарзі боржник зазначає, що не погоджується з місцевим судом щодо визнання кредиторських вимог ПАТ «Кредитпромбанк», оскільки, вважає, що судом не досліджено в оскаржуваній ухвалі обставини справи стосовно погашення банком вимог, шляхом звернення стягнення на заставне рухоме майно.

Однак, апеляційний суд не приймає дані твердження скаржника до уваги, вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності та враховуючи наступне.

Як вбачається з заяви банку про визнання кредитором 28.12.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк») та боржником було укладено кредитний договір № 05/80/2006-КЛТ. Згідно п.1.2 кредитного договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання боржника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені кредитним договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом у межах загальної суми, еквівалентної 6 500000 доларів США, визначається додатковими угодами, але не пізніше 27.12.2011 року (п.3.4.4 кредитного договору).

На підставі додаткової угоди № 05/80/2006-КЛТ_ДУ1 від 28.12.2006 до кредитного договору, що укладена між банком та боржником, банк надав боржнику кредит в сумі 850000 доларів США з частковою конвертацією у гривню.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачає, що процентна ставка за кредитами (траншами) встановлюється у розмірі LIBOR+7% річних з округленням в бік збільшення, за необхідністю до найближчої 1/16%. Згідно п. 7 додаткової угоди боржник зобов'язується повернути отриманий кредит на рахунок, згідно з зазначеним у додатковій угоді графіком, але не пізніше 26.09.2008. Згідно п. 9 додаткової угоди проценти за кредитом сплачуються з поточного рахунку боржника на рахунок банку.

На підставі додаткової угоди № 05/80/2006-КЛТ_ДУ2 від 04.01.2007 до кредитного договору, що укладена між банком та боржником, банк надав боржнику кредит в сумі 1150000 доларів США з повною конвертацією у гривню.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачає, що процентна ставка за кредитами (траншами) встановлюється у розмірі LIBOR +7% річних з округленням в бік збільшення, за необхідністю до найближчої 1/16%. Згідно п.6 додаткової угоди боржник зобов'язується повернути отриманий кредит на рахунок, згідно з зазначеним у додатковій угоді графіком, але не пізніше 25.09.2009 року. Згідно п. 9 додаткової угоди проценти за кредитом сплачуються з поточного рахунку боржника на рахунок банку.

На підставі додаткової угоди № 05/80/2006-КЛТ_ДУЗ від 04.01.2007 до кредитного договору, що укладена між банком та боржником, банк надав боржнику кредит в сумі 2500000 доларів США з повною конвертацією у гривню.

Пунктом 5 додаткової угоди передбачає, що процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 12,5 % річних. Згідно п. 2 додаткової угоди боржник зобов'язується повернути отриманий кредит на рахунок, згідно з зазначеним у додатковій угоді графіком, але не пізніше 25.11.2011 року. Згідно п. 6 додаткової угоди проценти за кредитом сплачуються з поточного рахунку боржника на рахунок банку.

На підставі додаткової угоди № 05/80/2Ш-КЛТ_ДУ4 від 08.10.2007 до кредитного договору, що укладена між банком та боржником, банк надав боржнику кредит в сумі 1800000 доларів США з повною конвертацією у гривню.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачає, що процентна ставка за кредитами (грантами) встановлюється у розмірі LIBOR+7% річних з округленням в бік збільшення, за необхідністю до найближчої 1/16%. Згідно п. 6 додаткової угоди боржник зобов'язується повернути отриманий кредит на рахунок, згідно з зазначеним у додатковій угоді графіком, але не пізніше 25.11.2011 року. Згідно п. 6 додаткової угоди проценти за кредитом сплачуються з поточного рахунку боржника на рахунок банку. Договором про внесення змін від 12.11.2007 до кредитного договору змінено п. 3.1.6 кредитного договору.

Договором про внесення змін від 28.02.2007 до кредитного договору змінено п. 3.4.3 та п. 3.4.4 кредитного договору.

Договором про внесення змін від 23.05.2008 року до кредитного договору змінено п. 3.4.3 кредитного договору.

Відповідно до п.3.4.3 кредитного договору:

в редакції кредитного договору - боржник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, до 25 числа кожного місяця;

в редакції договору про внесення змін від 28.02.2007 до кредитного договору - до 25 травня боржник зобов'язаний був сплачувати відсотки, нараховані з 20 лютого по 19 травня, до 25 серпня сплачувати відсотки, нараховані з 20 травня по 19 серпня, а до 25 листопада - відсотки, нараховані з 20 серпня по 19 листопада;

в редакції договору про внесення змін від 23.05.2008 року до кредитного договору - до 30 червня боржник зобов'язаний був сплачувати відсотки, нараховані з 20 лютого по 19 травня, до 25 серпня сплачувати відсотки, нараховані з 20 травня по 19 серпня, до 25 листопада - відсотки, нараховані з 20 серпня по 19 листопада, а до 25 лютого - відсотки, нараховані з 20 листопада по 19 лютого. Відповідно до п. 3.4.8 кредитного договору у разі несвоєчасної сплати процентів боржник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за процентами.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором боржником передано в заставу банку:

- на підставі іпотечного договору № 05/80/ІП/2006-КЛТ від 28.12.2006 комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 8.

- на підставі договору застави № 05/80/31/2006-КЛТ від 28.12.2006 виробничо-технічне обладнання в кількості 305 одиниць, балансова вартість якого станом на 05.12.2006 складала 589166,67 грн., що належить боржнику на праві власності, яке було оцінено сторонами в сумі 820599,71 дол. США (надалі - майно);

- на підставі договору застави № 05/80/33/2006-КЛТ від 08.10.2007 технологічне обладнання в кількості 52 одиниці, балансова вартість якого станом на 17.09.2007 складала 13611894,98 грн., що належить боржнику на праві власності, яке було оцінено сторонами в сумі 2695424,74 дол. США (надалі - майно).

Таким, чином банк зазначав, що станом на 19.01.2012 заборгованість за кредитним договором складає 7 867 877,20 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 18.01.2012 складає 62 862 765,25 гривень (із розрахунку 7,9898 грн. за 1 дол. США), а саме:

- заборгованість по кредиту - 6 018 975,00 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 18.01.2012 складає 48 090 406,46 гривень (із розрахунку 7, 9898 грн. за 1 дол. США);

- заборгованість по процентам - 1 183 026,31 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 18.01.2012 складає 9 452 143,61 гривень (із розрахунку 7, 9898 грн. за 1 дол. США);

- пеня по простроченій заборгованості по кредиту - 570 060,48 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 18.01.2012 складає 4 554 669,22 гривень (із розрахунку 7, 9898 грн. за 1 дол. США);

- пеня по простроченій заборгованості по процентах - 95 815,41 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 18.01.2012 складає 765 545,96 гривень (із розрахунку 7, 9898 грн. за 1 дол. США).

Заборгованість підтверджується, наданими до матеріалів справи розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 18.01.2012 та випискою з особових рахунків ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» за період з 01.01.2006 по 18.01.2012.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва в справі № 17/15 від 25.05.2009 задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» про звернення стягнення на заставлене рухоме майно за договором застави № 05/80/33/2006-КЛТ від 08.10.2007 та договором застави № 05/80/31/2006-КЛТ від 28.12.2006 від 09.07.2010. На виконання рішення господарським судом міста Києва 05.06.2009 видано наказ про його примусове виконання.

Постанову про відкриття виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено 18.09.2009.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження в/п №20180770 Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, було звернено стягнення на вказане в рішенні господарського суду міста Києва в справі № 17/15 від 25.05.2009 рухоме майно, та реалізовано його на прилюдних торгах.

12.02.2012 ГУЮ у Дніпропетровській області перерахувало на рахунок ПАТ «Кредитпромбанк» кошти в розмірі 263 934,00 грн. з призначенням платежу згідно наказу ГС № 17/15 від 05.06.2009 (копія платіжного доручення в матеріалах справи).

Таким чином, на підставі вищенаведеного місцевим господарським судом було встановлено, що заборгованість ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» за договором застави № 05/80/31/2006-КЛТ від 08.10.2007, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань боржником за кредитним договором № 05/80/2006-КЛТ від 28.12.2006, який в свою чергу став підставою для звернення ПАТ «Кредитпромбанк» до суду з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 62 862 765,25 грн., була частково погашена перед банком, а саме на суму 263 934,00 грн.

Частиною 3 п. 14 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.2 п.6 ст.14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до пп. "а" п.п. 1 п. 1 ст. 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.

Судом встановлено, що будь-які інші докази погашення боргу ТОВ «Акваріус Сістем Менеджмент» перед ПАТ «Кредитпромбанк» сторонами до суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги банку за кредитним договором № 05/80/2006-КЛТ є обґрунтованими матеріалами справи та підлягають визнанню в сумі 62 598 831,25 грн. з віднесенням до першої черги реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника та судові витрати в розмірі 40,00 грн. -перша черга.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент», викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріус Сістем Менеджмент» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» - частковому задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б зміні .

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ««Акваріус Сістем Менеджмент» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» задовольнити частково.

Змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б, виклавши п. 10 ч. 1 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: «Товариство з додатковою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» (код ЄДРПОУ 00382987) на суму 1272411,40 грн. - четверта черга».

Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2012 року у справі № 50/309-б в частині визнання вимог Державної податкової інспекції Солом'янського району міста Києва Державної податкової служби, публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», фізичної особи-підприємця Котвицької Наталії Сергіївни, товариства з обмеженою відповідальністю «Дарл» залишити без змін.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Доманська М.Л.