Постанова № 26476813, 16.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5019/815/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Данилевський О.М.;

від відповідача - Михайлов В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»на рішення господарського суду Рівненської області від 02.08.2012р. у справі №5019/815/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

про стягнення 3 322 964 грн. 70 коп. заборгованості по розрахунках, штрафних

санкцій, інфляційних втрат та річних

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-

теплоенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

про визнання недійсним пункту 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу

№14/2375/11 від 30 вересня 2009р., -

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.08.2012р. у справі №5019/815/12 (суддя Павленко Є.В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі в тексті - НАК «Нафтогаз України») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(надалі в тексті - ТзОВ «Рівнетеплоенерго») про стягнення 3 322 964 грн. 70 коп. заборгованості по розрахунках, штрафних санкцій, інфляцій-них втрат та річних. Відповідно до рішення з ТзОВ «Рівнетеплоенерго»стягнуто на користь НАК «Нафтогаз України» 2 838 462 грн. 70 коп. заборгованості, 215 762 грн. 03 коп. пені, 198 692 грн. 39 коп. штрафу згідно укладеного договору, а також 28 384 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 41 662 грн. 96 коп. і 64 380 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Рівнетеплоенерго»до НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсним пункту 7.2 укладеного сторонами договору №14/2375/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2009р. - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, а саме: сума основного боргу за договором від 30 вересня 2009р. №14/2375/11 складає 2 838 462 грн. 70 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи і не заперечується Відповідачем. Разом з тим, відмову в задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Рівнетеплоенерго»про визнання недійсним пункту 7.2 укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2009р. №14/2375/11, суд першої інстанції обґрунтував тим, що Товариство не довело суду належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність оспорюваного пункту договору.(т.1 арк.справи 153-155).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 02.08.2012р., Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволення зустрічного позову та прийняти нове, яким позовні вимоги ТзОВ «Рівнетеплоенерго»за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що оспорюваний пункт договору №14/2375/11 суперечить Цивільному кодексу та іншим законодавчим та нормативно-правовим актам. Крім того, Скаржник вважає, що зазначений договір не відповідає вимогам Типового договору на купівлю-продаж природного газу, який затверджений Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики Украї-ни №212 від 10 лютого 2011р.(т.2, арк.справи 4-7).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.08.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 2).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.10.2012р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Позивач в судовому засіданні - заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 02.08. 2012р. у справі №5019/815/12, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»-продавець та ТзОВ «Рівнетеплоенерго»-покупець 30.09.2011р. уклали договір № 14/2375/11 на купівлю-продаж природного газу (надалі в тексті - Договір), за умовами якого та з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11.10. 2011р. до цього договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений НАК «Нафтогаз України»на митну територію України) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець, у свою чергу, -прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.(п.6.1 Договору).

Сторони погодили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.(п.6.3 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12. 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 Договору). Вказаний Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.(т.1 арк.справи 9-15).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних зобов'язань, НАК «Нафтогаз України»передало, а ТзОВ «Рівнетеплоенерго» - прийняло природний газ в обсязі 2 336,131 тис. м3 на загальну суму 3 058 462 грн. 70 коп., що стверджується підписаними представниками сторін актами прийому-передачі від 31 жовтня 2011 року.(т.1, арк.справи 16-17).

Матеріали справи свідчать, що всупереч умовам Договору ТзОВ «Рівнетеплоенерго» оплатило вартість отриманого газу сплатило лише частково, що стверджується наданими Позивачем виписками з його банківського рахунку, якими підтверджено сплату Відповідачем 11.10.2011р. згідно Договору на рахунок Позивача 130 000 грн., 13.10.2011р. - 30 000 грн., 14.10.2011р. - 30 000 грн., 17.10.2011р. - 20 000 грн. та 27.10.2011р. - 10 000 грн. Всього сплачено 220 000 грн.(т.1, арк. справи 81-96).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення сторонами Договору 30.09.2011р. між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом його отримання і відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тому, факт отримання Відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом п.6.1 Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи - поставлений Позивачем природний газ на загальну суму 3 058 462 грн. 70 коп. -оплачено Відповідачем частково в сумі 220 000 грн.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась за боргованість ТзОВ «Рівнетеплоенерго»перед НАК «Нафтогаз України»в сумі 2 838 462 грн. 70 коп.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пунктом 7.2 Договору сорони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 До говору, продавець вправі не здійснювати поставку газу покупцеві або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. В такому випадку, покупець крім пені зобов'язується додатково сплатити продавцеві 7% штрафу від суми простроченого платежу за прострочення понад 30 днів.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річні від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 534, 549, 550, 552, 625 ЦК України розрахунок пені та 7% штрафу, суми яких складають 215 762 грн. 03 коп. та 198 692 грн. 39 коп., а також на підставі ст.625 ЦК України, - 28 384 грн. 63 коп. втрат від інфляції та 41 662 грн. 96 коп. -3% річних, - колегія суддів дійшла висновку, що заявлені додаткові вимоги є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з сервісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зустрічного позову, звертаючи увагу на таке:

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.cт. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 статті 232 ГК України.

Вбачається, що право встановити в договорі розмір та узгодити порядок нарахування неустойки у вигляді штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.

В свою чергу, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст.231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 7.2 Договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а отже, в разі несвоєчасного проведення оплати вартості природного газу, до відповідальності покупець притягується лише один раз.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 9 квітня 2012 року у справі № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року у справі 3-24гс12.

Також безпідставним є посилання ТзОВ «Рівнетеплоенерго»на положення Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10 лютого 2011р. №212, оскільки зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що даним Типовим договором врегульовано правовідносини, що виникають між власниками природного газу та суб'єктами господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом. Водночас зі змісту пункту 1.2 Договору №14/2375/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. вбачається, що газ, який продається за цією угодою, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними громадами.

З огляду на викладене та враховуючи факт прострочення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого природного газу, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, щодо безпідставності зустрічного позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.10.2012р. представник ТзОВ «Рівнетеплоенерго»подав клопотання, в якому просив суд апеляційної інстанції, на підставі п.3 ст.83 ГПК України, при винесенні постанови зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.(т.2, арк..справи 16-18).

В апеляційній інстанції, згідно ч.3 ст.101 ГПК України, - не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що у відзиві на позов від 19.07.2012р. (т.1, арк.справи 122-125) Відповідач просив відмовити в задоволенні пені, інфляційних втрат та 3% річних і до винесення рішення у справі клопотання про зменшення пені суду першої інстанції не подавав, - колегія суддів відхиляє зазначене клопотання Відповідача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»на рішення господарського суду Рівненської області від 02.08.2012р. у справі №5019/815/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/815/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.