Рішення № 26476541, 16.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.12 Справа №5015/3449/12

за позовом: Прокурора Франківського району м.Львова, в інтересах держави, в особі

позивача 1: Львівської міської ради, м.Львів

позивача 2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Централізована бібліотечна система для дорослих м.Львова, м.Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Прокурор: Подік Ю.О. -помічник прокурора (посв.№006907 від 23.09.2012р.; діє до 23.09.2017р.).

Представники:

від позивача 1: Гнатковська М.І.-представник (дов.№1.7вих-115 від 12.12.2011р., діє до 12.12.2012р.);

від позивача 2: Крикус В.В.-представник (дов.№2302-вих-4 від 03.01.2012р., діє до 31.12.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_5 -представник (дов.№832 від 03.09.2012р., діє до 03.09.2015р.);

від третьої особи: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Прокурором Франківського району м.Львова, в інтересах держави, в особі позивача 1 - Львівської міської ради, позивача 2 - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Централізована бібліотечна система для дорослих м.Львова про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 16.08.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 04.09.2012р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 16.10.2012р. прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просять суд позовні вимоги задоволити повністю. Свої вимоги аргументують наступним. 27.06.2008р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ЦБС для дорослих м.Львова укладено договір оренди нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 загальною площею 474,9 кв.м. Вказаний договір укладено на термін до 25.06.2011р. включно (п.4.1 договору оренди). Наказом управління комунальної власності від 07.11.2008р. №264-с управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надано дозвіл ЦБС для дорослих м.Львова передати в суборенду ФОП ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 19,1 кв.м. на АДРЕСА_2 на термін до 01.06.2011р. Пункт 4.3 договору оренди, ст.764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вказують, що у разі відсутності заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Управління комунальної власності, як орендодавець за договором, скерувало на адресу третьої особи повідомлення від 06.07.2011р. №2302-вих-2517 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору. Таким чином, враховуючи вчинені дії з боку однієї із сторін договору, а також з огляду на вищевказані норми законодавчих актів України, дію спірного договору оренди припинено з дати його закінчення, а саме -з 25.06.2011р. Оскільки питання чинності відносин суборенди перебуває в безпосередньому взаємозв'язку із існуванням відносин оренди, з огляду на норми ст.774 ЦК України та ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дію договору суборенди припинено з 25.06.2011р. Враховуючи зазначене, будь-яке перебування відповідача у займаних приміщеннях з 25.06.2011р. є незаконним та безпідставним. З огляду на це, просять витребувати з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 19,1 кв.м.

В судовому засіданні 16.10.2012р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Свої заперечення обгрунтовує наступним. Будь-яких заяв із сторони Централізованої бібліотечної системи для дорослих м.Львова у зазначений п.4.3 договору суборенди та ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»терміни, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не отримував, а, отже, відповідно до умов договору суборенди даний договір є продовженим до 20 листопада 2013 року. Крім того, прокурором та позивачем не подано доказів попередження Централізованої бібліотечної системи для дорослих м.Львова як орендаря в терміни передбачені ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»про намір використовувати орендоване майно для власних потреб та припинення договору оренди. Відповідно до наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.09.2011р. №302-0 термін дії договору оренди №Ф-6352-8 продовжено на 2 роки 364 дні, а, отже, необґрунтованими є посилання прокурора на припинення дії договору суборенди в зв'язку з припиненням договору оренди №Ф-6352-8. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 добросовісно виконував умови договору суборенди (покращував орендоване приміщення, вчасно та в повному обсязі вносить плату за суборенду), він має переважне право на укладення договору суборенди на новий термін. З огляду на зазначене, вважає, що прокурором та позивачами не надано доказів, що відповідають вимогам ст.34 ГПК України, які б підтверджували неправомірність перебування майна у відповідача та відсутності правових підстав володіння цим майном. Окрім наведеного стверджує, що в позовній заяві прокурором чітко не сформульовано та не умотивовано в чому полягає порушення інтересів держави та не правильно визначено позивача. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

В судове засідання 16.10.2012р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів явки повноважного представника не забезпечила, проте в судовому засіданні 04.09.2012р. просила позовні вимоги задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях та здійснювати розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1, позивача 2 та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

27.06.2008р. між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач 2 по справі) та Централізованою бібліотечною системою для дорослих м.Львова (орендар, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі), було укладено договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 05.02.2008р. №86-О, договору оренди від 31.08.2006р. №Ф-4655-6, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі -об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Навколо базару»(надалі -балансоутримувач). Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 474,9 кв.м.

Згідно з п.4.1 договору термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 27.06.2008р. по 25.06.2011р.

Відповідно до п.7.19 договору орендар має право здавати частину об'єкта оренди в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

07.11.2008р. управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради видано наказ №264-С про надання в суборенду частини орендованих площ по АДРЕСА_2, яким орендарю ЦБС для дорослих м.Львова, що орендує нежитлові приміщення 2-го поверху площею 162,2 кв.м., 3-го поверху - 165,9 кв.м. та підвал -146,8 кв.м. в АДРЕСА_2 згідно з договором оренди №Ф-6352-8, надано дозвіл передати в суборенду приватному підприємцю ОСОБА_1 частину нежитлових приміщень 3-го поверху площею 19,1 кв.м. для офісу на термін до 01.06.2011р.

20.01.2009р. між Централізованою бібліотечною системою для дорослих м.Львова (орендодавець, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (суборендар, відповідач по справі) було укладено договір суборенди нерухомого майна (надалі по тексту -договір суборенди).

Відповідно до п.1 договору суборенди орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності ДЕП ЛМР та на підставі рішення комісії від 07.11.2008р. за №264-С передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі -об'єкт суборенди) нежитлове приміщення 3-го поверху площею 19,1 кв.м., на АДРЕСА_2 згідно з договором оренди №Ф-6352-8 від 27.06.2008р. для надання під офіс на термін до 01.06.2011р.

Термін договору суборенди визначений з 20.01.2009р. до 01.06.2011р. включно (п.4.1 договору суборенди).

Відповідно до п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

06.07.2011р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було надіслано Централізованій бібліотечній системі для дорослих м.Львова повідомлення (№2302-вих-2517), в якому зазначалося, що договір №Ф-6352-8 від 27.06.2008р. на оренду нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 припинив свою дію з 25.06.2011р., що підтверджується долученим до матеріалів справи списком №473 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 07.07.2011р., де під номером №32 зазначено про відправлення листа ЦБС для дорослих м.Львова від 06.07.2011р. №2302-вих-2517, та квитанцією пошти від 07.07.2011р. №0479. З огляду на це, твердження відповідача про відсутність доказів попередження ЦБС для дорослих м.Львова про припинення дії договору оренди є безпідставним.

Згідно з п.4.8 договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем, загибелі об'єкта, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду, банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 припинив свою дію 25.06.2011р. Як наслідок, договір суборенди нерухомого майна, що був укладений на підставі наказу №264-С про надання в суборенду частини орендованих площ та договору оренди нерухомого майна №Ф-6352-8, також припинив свою дію 25.06.2012р.

У зв'язку з припиненням договору оренди нерухомого майна №Ф-6352-8, орендар повідомляв суборендаря про припинення договору суборенди нерухомого майна та виселення із приміщень, що підтверджується листом-претензією від 25.08.2011р. №182.

Відповідно до п.9.1 договору суборенди повернення орендодавцю об'єкта суборенди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта суборенди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну суборенди. Об'єкт суборенди повинен бути переданий орендарем та прийнятий суборендарем протягом 5-ти днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1 цього договору. При передачі об'єкта суборенди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт суборенди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п.9.2-9.5 договору суборенди).

Станом на день прийняття рішення докази складання акту здачі-приймання об'єкта суборенди та відповідно передання майна в матеріалах справи відсутні.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Незаконне володіння майном територіальної громади м.Львова завдає істотної шкоди інтересам громадян та держави, а подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння спрямоване на захист комунальної власності.

З огляду на це, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом, а посилання відповідача на те, що прокурором не умотивовано, в чому полягає порушення інтересів держави, є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012р. № 01-06/1259/2012 «Про деякі питання представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді»під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме майно і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Згідно з ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. З огляду на це, Львівська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно п.п.44, 45 Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006р. №219, до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить реалізація політики органів місцевого самоврядування Львова у сфері управління майном, що належить до власності територіальної громади міста (комунальної власності міста), здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста. З огляду на це, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що прокурором не правильно визначено позивачів є помилковим.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.291 Господарського кодексу України та ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Представник відповідача договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 вважає таким, що продовжив свою дію. Як на підставу свого твердження, посилається на подану разом з відзивом на позовну заяву копію наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.09.2011р. №302-0 «Про продовження договору оренди від 27.06.2008р. №Ф-6352-8»(надалі по тексту -наказ).

Пунктом 2 наказу було передбачено обов'язок заявника (Централізованої бібліотечної системи для дорослих м.Львова) протягом 15-ти календарних днів з дати реєстрації наказу звернутися у встановленому порядку з заявою про оформлення договору оренди нерухомого майна. Докази виконання даного обов'язку в матеріалах справи відсутні. Термін дії наказу становить 45 календарних днів з дати його реєстрації (п.4 наказу), а відповідно до п.5 наказу він вважається таким, що втратив чинність у випадку не вчинення необхідних дій у встановлені терміни зі сторони заявника згідно п.2 наказу та у зв'язку з закінченням терміну даного наказу згідно п.4.

Крім того, щодо даного наказу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Проте, відповідачем, в порушення зазначених вимог, доданий до матеріалів справи наказ не посвідчений належним чином. Оригіналу або належним чином засвідченої копії суду не надано.

Як уже зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди нерухомого майна комунальної чи державної форми власності протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а договірні стосунки не потребують додаткового волевиявлення сторін шляхом видачі листів чи наказів про продовження строку дії договору. Проте, позивачем 2 заяву про припинення дії договору оренди було направлено з дотриманням місячного строку, а тому договір припинив свою дію. У випадку подальшого волевиявлення орендодавця передати таке майно в оренду необхідним є укладення нового договору оренди, адже не може бути продовженим той договір, який уже припинений. Таким чином, твердження представника відповідача на те, що договір оренди нерухомого майна №Ф-6352-8 є продовженим безпідставні.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У Довідці про результати узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з орендною державного та комунального майна за 2010 рік -перше півріччя 2011 року зазначено, що частина третя статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює виключення з загального правила. Згідно з даною нормою після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. Переважне право на продовження оренди, у відповідності з положеннями вищенаведених норм матеріального права, позивач має лише за рівних умов, що визначено частиною третьою статті 17 Закону, а не на умовах попереднього договору. Продовження дії договору оренди є виключно правом орендодавця, а не його обов'язком, оскільки відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається майном на власний розсуд. Крім того, відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орган, уповноважений управляти майном, може прийняти рішення як про надання дозволу на укладення договору оренди, так і про відмову.

У постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2010р. у справі №5020-7/070-12/061 зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що положення статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»застосовуються лише при вирішенні питання щодо передачі майна в оренду, а при вирішенні питання щодо продовження дії договору оренди на новий термін вказані положення не застосовуються, отже, позивачу не може бути відмовлено у передачі об'єкта оренди у зв'язку з прийняттям рішення про укладення договору оренди з бюджетною установою, є необгрунтованим, оскільки статтею 9 вказаного Закону встановлений загальний порядок укладення договору оренди державного та комунального майна, у тому числі і порядок укладення договору оренди на новий термін.

Таким чином, на даний момент відсутні підстави для застосування до правовідносин, які склалися між сторонами, норми ч.3 ст.17 Закону про переважне право на укладення (переоформлення) договору, а тому, необгрунтованими є посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_6 добросовісно виконував умови договору суборенди (покращував орендоване приміщення, вчасно та в повному обсязі вносить плату за суборенду), і у зв'язку з цим має переважне право на укладення договору суборенди на новий строк.

25.08.2011р. орендарем було надіслано суборендарю лист-претензію №182 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням договору суборенди. Орендар просив в десятиденний термін звільнити приміщення та повідомив, що передача об'єкта суборенди згідно акту приймання-передачі відбудеться 05.09.2011р. Представник відповідача у запереченнях на позовну заяву стверджує, що договір суборенди є продовженим у зв'язку з відсутність будь-яких заяв зі сторони орендаря. З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.774 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Таким чином, законодавець не ставить в залежність припинення договору суборенди від наявності заяв з боку орендаря чи орендодавця про припинення договору суборенди.

Отже, договори оренди та суборенди припинили свою дію одночасно.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Такі умови не були дотримані суборендарем і подальше володіння майном останній здійснює без відповідної правової підстави.

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального»передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Згідно ч.3 ст.397 Цивільного кодексу України фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

У зв'язку з припиненням договору суборенди, наступне фактичне володіння об'єктом суборенди відповідачем є неправомірним.

Згідно ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт припинення дії договору суборенди нерухомого майна, безпідставного користування відповідачем об'єктом суборенди після закінчення строку дії договору та невиконання відповідачем, незважаючи на вимоги третьої особи у справі, обов'язку повернення об'єкта суборенди.

Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.10.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 18.10.2012р.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки прокуратура Франківського району м.Львова звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 17, 22, 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.387, ч.3 ст.397, ч.2 ст.774, ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.283, ч.2 ст.291 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 29, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, АДРЕСА_2 загальною площею 19,1 кв.м.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1'609,50 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.