Рішення № 26476490, 11.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.12 Справа№ 5015/2573/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ до відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю „Кварталбуд", м. Львівпро:повернення предмету лізингу та стягнення 193034,75 грн. за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс плюс», м. Трускавець Львівської областіпро:визнання права користування майном та зобов'язання передати майно у найм Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Кітаєва С.Б., Цікало А.І.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: Зубкова Н.І. -представник;

від відповідача: Вихованський Р.І. - представник.

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кварталбуд", м. Львів, надалі -відповідач, про повернення предмету лізингу та стягнення коштів в сумі 193034,75 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.07.2012 р.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу № UA 13L-11-02 від 29.04.2011 р. допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 183434,75 грн. Крім того, позивачу завдано збитків у розмірі 9600,00 грн., які витрачено на оплату послуг адвокатської компанії. З огляду на припинення дії договору, позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу - екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680, вартістю 1633440,00 грн.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 04.07.2012 р., розгляд справи відкладено на 14.08.2012 р.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. суд оголосив перерву до 20.08.2012 р.

Ухвалою від 28.08.2012 р. суд продовжив строк розгляду спору до 04.09.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалі від 04.09.2012 р., суд відхилив клопотання позивача про зупинення провадження у справі та клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

У зв'язку з надходженням позовної заяви третьої особи зі самостійними вимогами - ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс плюс»до відповідача -ТзОВ «Кварталбуд»про визнання права користування майном та зобов'язання передати майно у найм, суд, враховуючи положення ст. 26 ГПК України, ухвалив прийняти згадану позовну заяву до розгляду в справі № 5015/2573/12 та розглянути її в судовому засіданні справи № 5015/2573/12.

Позовна заява третьої особи мотивована тим, що на виконання укладеного 01.05.2012 р. між ДП „Спектр" ТзОВ „Леополіс плюс" та ТзОВ „Кварталбуд" договору найму техніки з екіпажем останній зобов'язався передати позивачу в тимчасове користування на умовах найму з екіпажем екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680. Строк користування екскаватором сторони встановили тривалістю в три місяці. Даний екскаватор, який є предметом найму, підлягав передачі у найм протягом 15 календарних днів з моменту укладення договору найму. Зважаючи на те, що строк передачі майна за договором найму сплив, у позивача виникло право користування майном та право на захист його порушеного права шляхом вимоги про передачу майна.

26.09.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшов письмовий відзив позивача у справі на позовну заяву третьої особи у даній справі, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні позову ДП „Спектр" ТзОВ „Леополіс -плюс" до ТзОВ „Кварталбуд" про визнання права користування майном та зобов"язання передати майно у найм. Позивач зазначає, що пунктом 6.1 загальних умов встановлено, що право власності на обладнання виникає у лізингодавця з моменту придбання предмета лізингу в продавця та припиняється у разі переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача відповідно до п. 6.5 загальних умов або відповідно до п. 6.6 та/або 17.4 загальних умов. До моменту набуття відповідачем права власності на обладнання відповідно до положень загальних умов та договору, останній не має права розпоряджатись обладнанням. При цьому, відповідач має право володіння та користування обладнанням відповідно до п. 6.2 загальних умов. Окрім цього, згідно п. 22.1 лізингоодержувач вправі уступати права за будь-яким договором тільки після одержання попереднього письмового дозволу лізингодавця на таку уступку. Таким чином, оскільки у відповідача не виникло права власності на обладнання, у нього не було права розпоряджатись цим обладнанням та укладати договір найму з третьою особою.

Ухвалою суду від 04.09.2012 р. справу призначено до колегіального розгляду та відкладено розгляд справи на 26.09.2012 р. З підстав, викладених в ухвалі від 26.09.2012 р., суд відмовив в задоволенні клопотання ТзОВ „Кварталбуд" про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шевеля А.В., розгляд справи відкладено на 11.10.2012 р.

В судове засідання 11.10.2012 р. з'явилися уповноважені представники позивач та відповідача, які надали пояснення по суті спору. При цьому представник позивача в засіданні суду 11.10.2012 р. позовні вимоги підтримав частково, вказавши при цьому, що відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 5650,00 грн. Проти позовних вимог третьої особи заперечив повністю за їх безпідставністю. Представник відповідача, що з'явився в засідання суду 11.10.2012 р., надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги позивача заперечив повністю. Третя особа в засідання суду 11.10.2012 р. повноважного представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив наступне.

Між сторонами у справі 29.04.2011 р. укладено договір фінансового лізингу № UA 13L-11-02. Загальні умови договорів фінансового лізингу № UA 13L-11 від 29.04.2011 р. є невід'ємною частиною договору, надалі - загальні умови. За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

За умовами цього договору лізингодавець (позивач у справі) зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку № 1, і надати його лізингоодержувачу (відповідач у справі) в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами. Предметом лізингу за договором є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель САТ320D.

Між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» 29.04.2011 р. укладено договір СС0031 купівлі-продажу обладнання, за умовами якого продавець - ТзОВ «Цеппелін Україна ТОВ»зобов'язався поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити вартість екскаватора.

Екскаватор передано позивачу від продавця за актом приймання-передачі від 03.06.2011 р. Зазначений акт погоджено відповідачем, як лізингоодержувачем. Екскаватор передано відповідачу у справі за актом прийому-передачі обладнання № 10 від 03.06.2011 р.

Додатковими угодами № 1 від 03.06.2011 р. та № 2 від 31.10.2011 р. до договору фінансового лізингу сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за договором.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення № 213/05 від 22.05.2012 р. про відмову від договору. Відмова від договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. Станом на 22.05.2012 р. відповідачем допущено заборгованість у сумі 156032,76 грн. З огляду на це, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 17.2 загальних умов, позивач відмовився від договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 р., про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Між позивачем у даній справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» укладено договір № 1/2011 від 17.11.2011 р. За умовами цього договору замовник (позивач у справі) час від часу доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги зі стягнення заборгованості та орендованого (переданого в лізинг) майна в судовому порядку. Додатком № 17 від 10.04.2012 р. до договору № 1/2011 від 17.11.2011 р. позивачем замовлено послуги з підготовки та подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" за порушення договору. Вартість послуг становить 9600,00 грн. Зазначена сума була перерахована виконавцю послуг відповідно до платіжного доручення № 6073 від 28.04.2012 р.

Відповідачем із третьою особою 01.05.2012 р. укладено договір найму техніки з екіпажем, за умовами якого відповідач, як наймодавець, зобов'язався надати третій особі, як наймачу, гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680, в тимчасове користування (найм) разом з екіпажем, що його обслуговує, а третя особа, як наймач, зобов'язався прийняти майно в найм, сплачувати плату в розмірі і в строки, що визначені договором найму, та повернути майно після спливу строку найму. Згідно з п. 1.4 договору найму строк найму складає три місяці. При цьому початком перебігу строку найму є момент передачі екскаватора наймачу, про що сторонами складається акт передачі-приймання.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4.3 загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою № 2 від 31.10.2011 р. до договору передбачено, що кожний наступний лізинговий платіж повинен бути здійснений до першого числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що під час провадження у даній справі відповідачем сплачено заборгованість в сумі 5650,00 грн., відтак в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 р., він вважається таким, що прострочив, а тому вимоги позивача про стягнення лізингових платежів в сумі 177784,75 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

В додаток до наведеного суд звертає увагу на норму ч. 3 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», за якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених ст. 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 ст. 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до п. 3.1.2 загальних умов лізингодавець має право відмовитися від договору у випадках, передбачених чинним законодавством, договором або загальними умовами. Пунктом 17.2.1 загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право у спосіб, визначений п. 17.3 загальних умов, суд вважає правомірною відмову позивача від договору.

Пунктом 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Пунктом 18.2 загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця.

Відповідачем не подано суду належних і допустимих доказів повернення позивачеві предмета лізингу - гідравлічного екскаватора Caterpillar, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними й обґрунтованими.

Що стосується вимог позивача про стягнення 9600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Разом з тим, позивач, тлумачачи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Що стосується тлумачення таких витрат як збитки, то в цьому випадку відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи. Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають, а тому суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Так, ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передбачає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" встановлює, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 5 зазначеного закону сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

Пунктом 6.1 загальних умов встановлено, що право власності на обладнання виникає у лізингодавця з моменту придбання предмета лізингу в продавця та припиняється у разі переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача відповідно до п. 6.5 загальних умов (у кожному разі за умови сплати в повному обсязі всієї суми договору) або відповідно до п. 6.6 та/або 17.4 загальних умов. До моменту набуття відповідачем права власності на обладнання відповідно до положень загальних умов та договору, останній не має права розпоряджатись обладнанням. При цьому, відповідач має право володіння та користування обладнанням відповідно до п. 6.2 загальних умов. Окрім цього, згідно п. 6.3 лізингоодержувач не вправі без попередньої письмової згоди лізингодавця здавати будь-який предмет лізингу в сублізинг.

У зв'язку з цим позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до відповідача у даній справі про визнання права користування майном та зобов'язання передати майно - гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680 у найм задоволенню не підлягають, оскільки третьою особою та відповідачем договір найму було укладено без згоди позивача у даній справі, як лізингодавця, що суперечить нормам частини 1 ст. 774 Цивільного кодексу України , ч. 2 ст. 5 Закону України „Про фінансовий лізинг" та п. 6.3 загальних умов договорів фінансового лізингу.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові ж витрати, понесені позивачем, пропорційні позовним вимогам, провадження у справі в частині яких припинено, згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір»підлягають поверненню позивачу. Також, зважаючи на розміри ставок судового збору, зазначених у ст. 4 зазначеного Закону, а також враховуючи норму ч. 1 ст. 4, згідно якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, поверненню позивачу підлягає судовий збір в сумі 21,00 грн., так як позивачем помилково при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 4954,70 грн. замість 4933,70 грн. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, яку слід винести після набрання рішенням у даній справі законної сили.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 526, 598, 611, 612, 615, 651, 774, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 235, 236, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 79, 82, 82-1, 83, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(79053, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 34672744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(03022, вул. Васильківська, буд. 34, м. Київ; ідентифікаційний код 35431993) 177784,75 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 4628,70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»(79053, вул. Княгині Ольги, буд. 1-5, м. Львів; ідентифікаційний код 34672744) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»(03022, вул. Васильківська, буд. 34, м. Київ; ідентифікаційний код 35431993) екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ320D, серійний номер САТ0320DEKGF05680 вартістю 1633440,00 грн.

4. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ, про стягнення 5650,00 грн. провадження у справі № 5015/2573/12 припинити.

5. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ, про стягнення збитків в сумі 9600,00 грн. відмовити.

6. Повернути позивачеві сплачений судовий збір в сумі 134,00 грн., про що після набрання рішенням законної сили винести відповідну ухвалу.

7. Судові витрати в сумі 192,00 грн. сплаченого судового збору покласти на позивача.

8. У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Спектр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Леополіс плюс», м. Трускавець Львівської області, відмовити повністю.

9. Судові витрати в сумі 1073,00 грн. сплаченого судового збору покласти на третю особу.

Повний текст рішення складено 16.10.2012 р.

Суддя Артимович В.М.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Цікало А.І.