Рішення № 26476130, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/10306-2012 25.09.12За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз»

До Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»

Про стягнення 963 464,18 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Мельниченко М.А. -представник за довіреністю

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 875 291,94 грн. заборгованості по договору, 67 133,69 грн. неустойки (пені), 7 903, 92 грн. інфляційних втрат, 13 134,63 грн. 3% річних, 19 270,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-22/10306-2012, розгляд справи було призначено на 17.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 справу № 5011-22/10306-2012 передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 розгляд справи було відкладено до 25.09.2012. В судовому засіданні 25.09.2012 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 03.10.2011 було укладено договір № 53-ЛП/П на постачання та транспортування природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу у жовтні-листопаді 2011 року природний газ загальним об'ємом 1 085 837 м3, про що сторонами підписано акти приймання -передачі природного газу від 31.10.2011 на 494 927 м3 та від 30.11.2011 на 590 910м3. Відповідач, на виконання умов договору, 06.10.2011 здійснив оплату 2 729 908,80 грн., які позивач зарахував в оплату 494 927 м3 поставленого газу по договору поставки на суму 2 251 842,62 грн., в т.ч. ПДВ -375 307,10 грн. Залишок коштів у розмірі 478 066,18 грн., в т.ч. ПДВ -79 677,70 грн. було зараховано в якості авансового платежу на наступний період (листопад 2011 року). В свою чергу, в листопаді 2011 року позивачем було поставлено відповідачу загалом 590 910м3, з яких в оплату 105 073 м3 позивачем було зараховано залишок перерахованих коштів в сумі 478 066,18 грн., в т.ч. ПДВ -79 677,70 грн. Вартість залишку спожитого природного газу за листопад 2011 року в обсязі 485 837м3 склала 1 875 291,94 грн., з яких відповідачем оплачено 1 000 000,00 грн., які були ним перераховані 02.11.2011. Відтак, з урахуванням приписів пп. «б»п. 123 р. І Закону України від 07.07.2011 № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», п. 22 підрозділу 2 ХХ Податкового кодексу України, якими було встановлено, що ставка оподаткування поставки природного газу за нульовою ставкою ПДВ застосовується у період з 06.08.2011 до 01.10.2011 та з 11.10.2011 до 31.12.2012, позивач наголошував, що у відповідача існує борг по оплаті поставленого позивачем у листопаді 2011 року природного газу в сумі 875 291,94 грн. Також, за прострочення оплати поставленого газу по договору, позивач просив суд стягнути з відповідача 67 133,69 грн. неустойки (пені), 7 903, 92 грн. інфляційних втрат, 13 134,63 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що згідно Акту приймання-передачі природного газу та його транспортування від 31.10.2011, безперебійно було відпущено природного газу в кількості 494927 м з яких 93 м3 в період з 01.10.2011 по 10.10.2011, та 494834 м3 в період з 11.10.2011 по 31.10.2011. Відповідно п. 22 підр. 2 р. XX перехідних положень Податкового кодексу України в редакцій чинної на час вчинення господарських операцій, в період з 06.08.2011 по 01.10.2011 та з 11.10.2011 по 31.12.2012 застосовувалась, нульова ставка податку на додану вартість платниками у, які здійснюють операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України». За таких обставин, той газ який споживався в період з 01.10.2011 по 10.10.2011 в обсязі 93 м3 обкладався ПДВ та відповідно його вартість, виходячи з встановленого тарифу 3791,54 грн. за 1000 м3, повинна складати 423,13 грн. в тому числі ПДВ 70,52 грн., а спожитий в період з 11.10.2011 по 31.10.2011 в кількості 494834 м3 не повинен був обкладатися ПДВ, та відповідно його вартість, за встановленими тарифами, повинна складати 1876182,90 грн. без ПДВ. Наведене на думку відповідача свідчить про те, що загальна вартість спожитого в жовтні 2011 року газу в кількості 4 940 927 м3 повинна становити 1 876 606,03 грн. = (423,13 грн. з ПДВ - за газ спожитий в період з 01.10.2011 по 10.10.2011 в кількості 93 м3+ 1876182,90 грн. без ПДВ спожитий в період з 11.10.2011р. по 31.10.2011р. в кількості 494834 м3 ), а не зазначена позивачем сума в 2251842,62 грн. Отже, відповідач вважає, що з суми попередньої оплати в розмірі 2 729 908,80 грн. за споживання газу в жовтні 2011 року, сума в розмірі 1 876 606,03 грн. повинна була бути зарахована в якості сплати за спожитий в жовтні 2011 газ, а сума в 853 302,87 грн. - залишок (2 729 908,80 грн. -1 876 606,03 грн.) повинна була бути зарахована в якості оплати вартості спожитого газу в листопаді 2011, а не сума, що була зарахована відповідачем в розмірі 478 066,18 грн. За таких обставин, сума заборгованості відповідача перед позивачем за спожитий в листопаді 2011 газ становить 500 055,25 грн. (1875291,94 - 1000000,00 - 375236,69 (8533302,87 - сума, що повинна була бути зарахована мінус 478066,18 - сума, що була зарахована), а не 875 291,94 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між позивачем -ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», як постачальником, та відповідачем -ДП «Нафком-Агро», як споживачем, було укладено договір на постачання та транспортування природного газу № 53-ЛП/П (далі -договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався про транспортувати і передати у власність споживача в 2011 році природний газ, надалі газ, за наявності його обсягів, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, загальна ціна 1000м3 з урахуванням ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на постачання і транспортування магістральними і розподільними газопроводами, становить: 4 549 грн. 848 коп. (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять грн. 848 коп.), в тому числі ПДВ - 758,308 грн., яка складається з: 3 382,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 00 коп.) - ціна на газ, яка визначена Постановою НКРЕ України від 29.09.2011 № 1648); 67,64 грн. (шістдесят сім грн. 64 коп.) - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; 39,60 грн. (тридцять дев'ять грн. 60 коп.) - тариф на постачання природного газу, який визначено Постановою НКРЕ України № 1135 від 30.06.2011 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом ПАТ "Лубнигаз"; 302,30 грн. (триста дві грн. 30 коп.) - тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та тариф на транспортування газу магістральними газопроводами (Постанова НКРЕ України № 1669 від 29.09.2011 та Постанова НКРЕ № 1113 від 30.06.2011).

Згідно з п. 6.1 договору поставки, оплата планового обсягу газу здійснюється споживачем, шляхом 100% попередньої оплати не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки.

Пунктом 6.6 договору поставки, сторони узгодили, що кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по договору.

Згідно пункту 7.2 договору поставки, у разі невиконання споживачем п. 6.1, п. 6.2 цього договору, споживач зобов'язується (окрім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, 06.10.2011 відповідачем було здійснено на користь позивача оплату в сумі 729 908,80 грн. та 2 000 000,00 грн., а загалом в сумі 2 729 908,80 грн. з призначенням платежу «попередня оплата за газ та транспортування, в т.ч. ПДВ 20%».

Відповідно до податкової накладної від 06.10.2011, позивачем було віднесено до бази оподаткування за ставкою 20% суму коштів в розмірі 2 729 908,80 грн. по договору поставки.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу та його транспортування від 31.10.2011, який підписано представниками сторін та посвідчено їхніми печатками, позивачем безперебійно було відпущено відповідачу у жовтні місяці 2011 року природного газу в кількості 494 927 м3 з яких 93 м3 в період з 01.10.2011 по 10.10.2011, та 494 834 м3 в період з 11.10.2011 по 31.10.2011.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, 02.11.2011 відповідачем було перераховано на користь позивача 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу: «попередня оплата за газ та транспортування, без ПДВ».

Відповідно до податкової накладної від 02.11.2011, позивачем було віднесено до бази оподаткування за ставкою 0% суму коштів в розмірі 867 183,96 грн., що складає вартість природного газу, а транспортування та постачання газу оприбутковано за ставкою 20%, загалом оприбутковано 1 000 000,00 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу та його транспортування від 30.11.2011, який підписано представниками сторін та посвідчено їхніми печатками, позивачем безперебійно було відпущено відповідачу у листопаді місяці 2011 року природного газу в кількості 590 910 м3 з яких 412 317м3 в період з 01.11.2011 по 09.11.2011, 3 818 м3 10.11.2011 та 174 775м3 з 10.11.2011 по 17 по 17.11.2011.

Як зазначав позивач у позові, ціна спожитого природного газу за листопад 2011 року (в тому числі транспортування) склала 3 859 грн. 92 коп. (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 92 коп.), яка складається з: 3 382,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві грн. 00 коп.) без ПДВ- ціна на газ, яка визначена Постановою НКРЕ України від 29.09.2011 року № 1648); 67,64 грн. (шістдесят сім грн. 64 коп.) - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; 47,52 грн. (тридцять дев'ять грн. 60 коп.) в тому числі ПДВ - 7 грн. 92 коп. -тариф на постачання природного газу, який визначено Постановою НКРЕ України № 1135 від 30.06.2011 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом ПАТ "Лубнигаз"; 362,76 грн. (триста дві грн. 30 коп.) в тому числі ПДВ - 60 грн. 46 коп. -тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та тариф на транспортування газу магістральними газопроводами (Постанова НКРЕ України № 1669 від 29.09.2011 та Постанова НКРЕ № 1113 від 30.06.2011).

Відповідно до податкової накладної від 30.11.2011, позивачем було віднесено до бази оподаткування за ставкою 0% суму коштів в розмірі 766 916,76 грн., що складає вартість природного газу по договору поставки, а транспортування та постачання газу оприбутковано за ставкою 20%, загалом оприбутковано 875 291,94 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із пп. "б" п. 123 р. І Закону України від 07.07.2011 № 3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" підр. 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ), доповнено п. 22, яким встановлено, що тимчасово з 1 липня до 1 жовтня 2011 року операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення, та інших споживачів, що не є платниками цього податку) оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Законом України від 20.09.2011 № 3741-VI "Про внесення змін до розділу XX Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість", який набрав чинності з 11.10.2011, до зазначеного п. 22 р. XX ПКУ внесені зміни, а саме слова та цифри "до 1 жовтня 2011 року" замінено цифрами та словами "2011 року до 31 грудня 2012 року".

Згідно з п. 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на наведене, судом встановлено, що нульова ставка податку на додану вартість платниками податку, які здійснюють операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", застосовується у період з 06.08.2011 до 01.10.2011 та з 11.10.2011 до 31.12.2012. А якщо дата виникнення податкових зобов'язань за такими операціями припадає на будь-який податковий період до 06.08.2011 та у період з 01.10.2011 до 11.10.2011, то вони підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків ПДВ, оскільки Законом України від 20.09.2011 № 3741-VI "Про внесення змін до розділу XX Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість", який набрав чинності з 11.10.2011, не встановлено його зворотної дії на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 03.10.2011 було укладено договір № 53-ЛП/П на постачання та транспортування природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу у жовтні-листопаді 2011 року природний газ загальним об'ємом 1 085 837 м3, про що сторонами підписано акти приймання -передачі природного газу від 31.10.2011 на 494 927 м3 та від 30.11.2011 на 590 910м3, що сторонами по справі не заперечувалось.

В свою чергу, відповідач 06.10.2011 здійснив на користь позивача оплату 2 729 908,80 грн., які позивач зарахував по договору поставки в оплату 494 927 м3 поставленого газу на суму 2 251 842,62 грн. та здійснив відповідне оподаткування отриманої суми за поставлений газ за ставкою 20% ПДВ, що відображено у відповідній податковій накладній від 06.10.2011, яка була складена позивачем на виконання приписів п. 187.1 статті 187 розділу V ПКУ в день виникнення податкових зобов'язань, тобто в день надходження коштів на рахунок. Залишок перерахованих відповідачем коштів склав 478 066,18 грн., в т.ч. ПДВ -79 677,70 грн. і відповідно до п. 6.1 договору поставки був зарахований позивачем в якості передоплати за поставку природного газу у листопаді 2011, також з урахуванням 20% ставки ПДВ, оскільки саме 06.10.2011 у позивача виникло податкове зобов'язання з оприбуткування отриманих ним коштів.

Судом встановлено, що у листопаді 2011 року, а саме: 02.11.2011 відповідачем на виконання умов договору, було перераховано на користь позивача 1 000 000,00 грн., тобто саме 02.11.2011 у позивача виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 0% ставкою ПДВ внаслідок набрання з 11.10.2011 чинності Законом України від 20.09.2011 № 3741-VI "Про внесення змін до розділу XX Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість", який набрав чинності з 11.10.2011.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено у повному обсязі оплату за отриманий у жовтні 2011 року природній газ в обсязі 494 927 м3 за ціною 4 549,848 коп. за 1м3, а саме сплачено загалом його ціну -2 251 842,62 грн., шляхом перерахування на користь позивача 06.10.2011 грошових коштів в сумі 2 729 908,80 грн., які оприбутковані позивачем за ставкою ПДВ 20% в момент виникнення податкових зобов'язань. Залишок перерахованих коштів в сумі 487 066,18 грн. на виконання п.6.6 договору поставки, було зараховано позивачем в якості передоплати за поставку природного газу за листопад місяць 2011 року, що за ціною на момент оплати (4 549,848 грн. за 1м3) складало 105 073 м3.

А враховуючи те, що у листопаді 2011 позивачем було поставлено на користь відповідача природній газ загалом в обсязі 590 910 м3, що підтверджується відповідним Актом від 30.11.2011, відтак неоплачений обсяг природного газу склав 485 837м3, що за ціною листопада 2011 року - 3 859,92 грн. за 1м3, загалом складає 1 875 291,94 грн., з яких відповідачем оплачено лише 1 000 000,00 грн., отже, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем по договору поставки існує заборгованість за поставлений у листопаді 2011 року, але не оплачений у повному обсязі у встановлений п. 6.1. договору поставки строк, природній газ загалом в сумі 875 291,94 грн., а тому вимога позивача в цій частині є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Також, за прострочення оплати поставленого газу по договору, позивач просив суд стягнути з відповідача 67 133,69 грн. неустойки (пені), 7 903, 92 грн. інфляційних втрат, 13 134,63 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сказано При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 договору поставки, оплата планового обсягу газу здійснюється споживачем, шляхом 100% попередньої оплати не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки.

Враховуючи те, що у відповідача перед позивачем по договору поставки існує заборгованість в сумі 875 291,94 грн. за поставлений у листопаді 2011 року, але не оплачений у встановлений п. 6.1. договору поставки строк, природній газ, а позивачем самостійно визначено періоди нарахування, а саме з 05.12.2011 по 23.03.2012 - в частині нарахування пені та 3% річних, та з 05.12.2011 по квітень 2012 -в частині нарахування інфляційних втрат, суд, з вказаними періодами нарахування, погоджується, адже заборгованість відповідачем по договору поставки в сумі 875 291,94 грн. -не була погашена у вказані періоди, а відтак відбувалось прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання по погашенню суми боргу, що є підставами для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно розрахунку суду розмір пені складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення875291.9405.12.2011 - 23.03.20121107.7500 %0.042 %*40886.92Згідно розрахунку розмір 3% річних складає 7 913,60 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів875291.9405.12.2011 - 23.03.20121103 %7913.60Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 7 877,63 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу05.12.2011 - 30.04.2012875291.941.0097877.63З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 875 291,94 грн. основного боргу, 40 886,92 грн. -пені, 7 913,60 грн. -3% річних, 7 877,63 грн. -інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафком-Агро»(код 32249454, місцезнаходження: 03057 м.Київ, пров. Польовий, 9) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз»(код 05524713, місцезнаходження: 37500 Полтавська обл., м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87) суму основного боргу - 875 291 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 94 коп., пені -40 886 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 92 коп., 3% річних - 7 913 (сім тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 60 коп., інфляційні втрати -7 877 (сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 63 коп., а також судовий збір - 18 640 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Видати наказ у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата підписання рішення -05.10.2012