Рішення № 26476025, 16.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/37/119/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», м. Бершадь, Вінницька область, ідентифікаційний код 31535205

до Відповідача 1: Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь, ідентифікаційний код 05414657

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк, ідентифікаційний код 30776349

про: стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. у розмірі 2 028 703,84 грн., штрафу у розмірі 1 014 351, 92 грн., пені у сумі 150 129,63 грн., 3% річних у розмірі 29 680,22 грн.

за участю у повноважених осіб:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача 1 – не з'явився;

від Відповідача 2 – не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 17.09.2012р. на 01.10.2012р., з 01.10.2012р. на 16.10.2012р.

У судовому засіданні 16.10.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», м. Бершадь, Вінницька область (далі – Позивач) звернулось до Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. у розмірі 2 028 703,84 грн., штрафу у розмірі 1 014 351, 92 грн., пені у сумі 150 129,63 грн., 3% річних у розмірі 29 680,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 грошових зобов’язань за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р., забезпечених порукою Відповідача 2, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу і 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, бухгалтерську довідку про наявну заборгованість, договір цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р., платіжні доручення, акт звірки взаєморозрахунків, договір поруки, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530, 553, 598, 612, 625, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 202 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи для залучення до її матеріалів (а.с.а.с.42-46, 64-65), у тому числі – заперечення №287 від 12.10.2012р. на відзив Відповідача 2.

Відповідач 1 надіслав суду телеграму (а.с.66), у якій заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що Позивач не є правонаступником ТОВ «Сосна» та просив зупинити провадження по справі на строк до розгляду Господарським судом АРК позову про визнання недійсним додаткової угоди між Позивачем та Відповідачем 1, доказів порушення провадження за яким суду не представив.

Відповідач 2 надав відзив №2833 від 13.09.2012р. (а.с.а.с.39-40), яким проти позову заперечив, вказуючи на неузгодження обсягу відповідальності договором поруки та надав клопотання №б/н від 15.10.2012р. (а.с.62) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представники Позивача та Відповідача 2 у судовому засіданні 01.10.2012р. підтримали позиці, викладені письмово, тоді як у судове засідання 16.10.2012р. жоден з представників сторін не з’явився, зважаючи на що суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомлених представників сторін та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання здійснювати процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні 01.10.2012р. представників Позивача і Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОСНА» (попередня назва Позивача згідно п. 1.1. його статуту (а.с.25 зворотна сторона) - Позикодавець) та Відповідачем 1 (Позичальник) укладено договір про надання цільової поворотної безпроцентної фінансової допомоги №1 (а.с.а.с.16,17), п.п.1.1., 3.1. якого передбачено, що Позикодавець в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, зобов’язується надати Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов’язується прийняти і повернути вказану позику Позикодавцеві, строком на 60 календарних днів, який (строк) може бути продовжений за згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди.

Згідно п. 2.1. договору позикою за цим договором є сума коштів у розмірі 2 500 000 грн.

За п. 3.2., після закінчення терміну договору, Позичальник зобов’язується протягом 5-ти календарних днів повернути Позикодавцеві суму позики (частку від суми, що залишилась після попередніх оплат, або всю суму разом).

Пунктом 4.4.1 встановлено відповідальність Позичальника та передбачено сплату ним штрафу в розмірі 50% від суми, що прострочена та сплату пені у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

На виконання своїх обов’язків Позивач перерахував Відповідачу 1 грошові кошти у загальному розмірі 2 028 703,84 грн., відповідно до платіжних доручень №126 від 05.08.2005р. (а.с.21) на суму 49548,84 грн., №128 від 05.08.2005р. (а.с.21) на суму 212155 грн., №77 від 09.08.2005р. (а.с.22) на суму 1767000 грн.

Додатковою угодою від 20.10.2009р. (а.с.20) сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2011р. та, у зв’язку зі зміною найменування Позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОСНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», були внесені відповідні зміни до реквізитів Позикодавця.

22.11.2010р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) було підписано договір поруки (а.с.24), відповідно до п.п.1.1 та 2.1 Поручитель частково відповідає перед Кредитором за несвоєчасне виконання Боржником його зобов’язань, що виникають з договору цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р., з урахуванням усіх змін та доповнень, який діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

У зв’язку із неповерненням суми позики у встановлений строк Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім суми заборгованості у розмірі наданої позики, також і нарахованих на неї 3% річних, штраф і пеню згідно представленого розрахунку (а.с.8).

Відповідач 1 у надісланій телеграмі (а.с.66) проти позову заперечив, посилаючись на те, що Позивач не є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна», та просив зупинити провадження у справі до завершення розгляду Господарським судом Автономної республіки Крим поданого прокуратурою позову про визнання недійсним додаткової угоди між Позивачем і Відповідачем 1, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.44), складеного та надісланого (а.с.45) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Як вбачається із вказаного акту звірення розрахунків станом на 11.09.2012р. та довідки від 17.09.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера (а.с.43) Позивача позика у розмірі 2 028 703,84 грн. за договором фінансової допомоги від 14.07.2005р. в перебігу розгляду справи повернута не була.

Слід наголосити, що складений Позивачем на виконання вимог суду акт звірення розрахунків станом на 11.09.2012р. у повній мірі відтворює підписаний Відповідачем без зауважень акт звіряння взаємних розрахунків станом на 21.05.2012р. (а.с.23), згідно якого останнім підтверджується наявність заборгованості за відомостями бухгалтерського обліку перед Позивачем в сумі 2028703,84грн. за договором цільової безпроцентної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р.

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №2833 від 13.09.2012р. (а.с.а.с.39-40)

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позові, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані підставами виникненні і наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором про надання цільової поворотної фінансової допомоги) і таке об’єднання не ускладнює вирішення спору.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні боржника і його поручителя до виконання прострочених грошових зобов’язань, та застосування наслідків такого невиконання у вигляді сплати пені, штрафу та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ними договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов’язків сторін, визначених договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зважаючи на надані до матеріалів справи платіжні доручення №126 від 05.08.2005р. (а.с.21) на суму 49548,84 грн., №128 від 05.08.2005р. (а.с.21) на суму 212155 грн., №77 від 09.08.2005р. (а.с.22) на суму 1767000 грн. Позивач свої зобов’язання з надання позики у розмірі 2 028 703,84 грн. виконав належним чином. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу стягуваної позики протягом 5 днів після закінчення терміну договору згідно умов п. 3.2 про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. – тобто не пізніше 05.01.2012р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідачем станом на момент прийняття цього рішення грошові кошти повернуто не було – належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації Відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині відносно Відповідача 1 підлягають задоволенню у повному обсягу:

– заборгованості у розмірі 2028703,84 грн.

- 3% річних у розмірі 29680,22 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача 1 про застосування штрафу та пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 4.4.1. договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача 1 з повернення суми позики, суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафу в розмірі 50% від суми, що прострочена, та перевіривши представлений розрахунок (а.с.8), з урахуванням обмеження періоду нарахування пені приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та розміру її ставки положенням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 1:

- штрафу у розмірі 1014351,92 грн.,

- пені у розмірі 150129,63 грн.

Заперечення Відповідача 1, викладені в телеграмі (а.с.66) судом до уваги не приймаються, оскільки досліджені судом положення статуту Позивача і співпадіння його ідентифікаційного коду з ідентифікаційним кодом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна», зазначеного в договорі про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р., дозволяють достатньою мірою ідентифікувати Позивача саме як Позичальника за означеним договором, а не його правонаступника чи навіть сторонньою особою.

В свою чергу, відхилення викладеного в телеграмі клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження у розглядуваній справі зумовлено відсутністю підстав для застосування ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України - як доказів наявності у провадженні суду іншої пов’язаної із розглядуваною справи (копії позовної заяви з відміткою про прийняття судом та ухвалою про порушення провадження за таким позовом), так і наявності обґрунтування неможливості самостійної оцінки судом саме межах справи №5006/37/119/2012 зауважень щодо законності підстав для висування позовних вимог - у разі наявності таких зауважень.

Стосовно вимог Позивача про стягнення заявлених сум і з Відповідача 2 як поручителя позиція суду полягає у наступному.

Виходячи із приведеного у позові обґрунтування наявності статусу солідарного боржника у Відповідача 2, останній (статус) зумовлений виключно правовідносинами поруки за договором від 22.11.2010р. Між тим, згідно п. 1.1. договору поруки Відповідач 2 частково відповідає перед Позивачем за неналежне виконання Відповідачем 1 зобов’язань, що виникають з договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р.

Дійсно, виходячи із положень ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо).

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин договором поруки не визначено обсяг забезпечення зобов’язань Відповідача 1 порукою Відповідача 2, умова про який (обсяг) є істотною у розумінні ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, адже унеможливлює визначення обсягу солідарної відповідальності Поручителя перед Позивачем як кредитором згідно вимог ч.2 ст.554 цього Кодексу.

Вказана обставина зумовлює висновок суду про неукладенність договору поруки від 22.11.2010р. між Позивачем і Відповідачем 2 через недосягнення згоди відносно обсягну часткового поручительства, внаслідок чого підписання такого договору в його наявній редакції унеможливлює його кваліфікацію у якості належної правової підстави для набуття Позивачем статусу кредитора Відповідача 2 та унеможливлює правомірне спонукання останнього до виконання відсутніх грошових обов’язків в контексті приписів ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України.

Судові витрати зі сплати 50% судового збору у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача 1 на користь Позивача, тоді як решта збору – відноситься на рахунок останнього у зв’язку із безпідставним висуванням вимог до Відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», м. Бершадь, Вінницька область (ідентифікаційний код 31535205) до Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь (ідентифікаційний код 05414657) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк (ідентифікаційний код 30776349) про стягнення заборгованості за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. у розмірі 2 028 703,84 грн., штрафу у розмірі 1 014 351, 92 грн., пені у сумі 150 129,63 грн., 3% річних у розмірі 29 680,22 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь (ідентифікаційний код 05414657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», м. Бершадь, Вінницька область (ідентифікаційний код 31535205) заборгованість за договором фінансової допомоги №1 від 14.07.2005р. у розмірі 2 028 703,84 грн., штраф у розмірі 1 014 351, 92 грн., пеню у сумі 150 129,63 грн. та 3% річних у розмірі 29 680,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія», м. Донецьк (ідентифікаційний код 30776349) відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь (ідентифікаційний код 05414657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Якушев», м. Бершадь, Вінницька область (ідентифікаційний код 31535205) витрати по сплаті судового збору в сумі 32190грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2012р.

Суддя Попков Д.О.