Ухвала суду № 26474691, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/23795/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько О.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області (далі -Департамент)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011

у справі № 2а-7484/10/1570

за позовом приватного підприємства "Таврія Плюс" (далі -Підприємство)

до Департаменту,

головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Кухара Віктора Володимировича

та старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Щепанського Анатолія Казимировича

про визнання дій протиправними та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії службових осіб Департаменту, які полягали у проведенні перевірки належного позивачеві торгового об'єкта у м. Хмельницькому по вул. Зарічанській 11/4, а також визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту про застосування фінансових санкцій від 09.07.2010 № 221034.

Постановою названого суду від 11.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позов задоволено повністю. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції послалися на порушення відповідачами процедури проведення спірної перевірки, а також на недоведеність Департаментом факту використання Підприємством електронного контрольно-касового апарату (далі -ЕККА), не зазначеного у ліцензії, під час реалізації алкогольних напоїв.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Департамент просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що невідповідність фіскального номера ЕККА, який використовувався позивачем у перевіреному періоді на вказаному торговому об'єкті, номеру, зазначеному у додатку до ліцензії, свідчить про наявність у діях позивача ознак правопорушення, передбаченого абзацом шостим частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі -Закон).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Департаменту з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване рішення, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді 321 562 грн. штрафу, було прийнято Департаментом за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки належного Підприємству торгового центру та кафе «Таврія»з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними та/або тютюновими виробами, оформленої актом від 22.06.2010 № 149/22/32/03/31929492. У цьому акті зафіксовано здійснення позивачем реалізації алкогольних напоїв у період з 07.03.2010 по 15.03.2010 через ЕЕКА, не зазначений у ліцензії, на загальну суму 160 826,45 грн.

Відповідно до частин одинадцятої, двадцять третьої статті 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Згідно з абзацом шостим частини другої статті 17 Закону у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Вирішуючи цей спір, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про відсутність у даному разі підстав для кваліфікації як порушення наведених вимог Закону невідповідності фіскального номера використовуваного позивачем ЕККА номеру, зазначеному у додатку до ліцензії.

Адже, як було з'ясовано судами, зазначена невідповідність виникла з причин переведення Підприємства з податкового обліку у державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси до податкового обліку в спеціалізованій державної податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі за наказом Державної податкової адміністрації України. У зв'язку з такою податковою перереєстрацією належним позивачеві ЕККА, які зазначені у додатку до ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями, було присвоєно нові фіскальні номери.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, фіскальний номер -це власний номер реєстратора, визначений відповідно до встановлених правил, який надається органом державної податкової служби під час реєстрації відповідного реєстратора.

В силу вимог пункту 3 цих Вимог фіскалізація (під час якої до фіскальної пам'яті заносяться, зокрема, фіскальний номер реєстратора) проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора. При цьому реєстратор повинен забезпечити неможливість подальшого виходу з фіскального режиму роботи.

З наведених законодавчих положень випливає, що фіскальний номер не є ідентифікуючою ознакою реєстратора розрахункових операцій як фіскального пристрою, а є лише одним із засобів обліку ЕККА у податковому органі. Зміна фіскального номера ЕККА у зв'язку з перереєстрацією платника не означає зміну такого ЕККА та, відповідно, необхідність його нової реєстрації. А відтак несвоєчасне присвоєння податковим органом іншого фіскального номера ЕККА, зазначеному у додатку до ліцензії, не може розцінюватися як використання суб'єктом господарювання ЕККА, не зазначеного у ліцензії.

За таких обставин суди обґрунтовано визнали протиправним та скасували оспорюване рішення, за яким позивачеві визначено штраф.

Водночас суди помилково задовольнили позовні вимоги в частині оскарження Підприємством процедурних дій Департаменту з проведення перевірки.

Адже неодмінною ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є їх юридична значущість, тобто здатність безпосередньо впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеному критерію, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників відповідного органу державної влади на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Такі процедурні дії не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

З урахуванням викладеного провадження у справі в частині оскарження дій працівників Департаменту з проведення перевірки торгового об'єкта позивача підлягає закриттю.

За таких обставин, керуючись статтями 157, 220, 222, 224, 228, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а-7484/10/1570 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Кухара Віктора Володимировича та старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Щепанського Анатолія Казимировича, які полягали у проведенні перевірки належного позивачеві торгового об'єкта у м. Хмельницькому по вул. Зарічанській 11/4.

У цій частині провадження у справі закрити.

3. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі № 2а-7484/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько