Ухвала суду № 26474684, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-20048/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року

у справі № 2-27/1586-2006А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин»

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Феодосійський завод коньяків та вин»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим (відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 000107/2343/23-1/1/0 від 23 травня 2005 року в частині виявленого завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2004 року в розмірі 87,00 грн., за березень 2004 року в розмірі 823,00 грн., № 000109/2343/23-1/3/0 від 23 травня 2005 року в частині виявленого завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 року в розмірі 4 012,00 грн., № 000110/2343/23-1/2/0 від 23 травня 2005 року повністю, № 000111/2343/23-1/4/0 від 23 травня 2005 року повністю, № 001477/2343/23-1/7/0 від 23 травня 2005 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 513,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 256,50 грн., № 001478/2343/23-1/6/0 від 23 травня 2005 року повністю.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 000107/2343/23-1/1/0 від 23 травня 2005 року в частині виявленого завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2004 року в розмірі 87,00 грн., за березень 2004 року в розмірі 823,00 грн., № 000110/2343/23-1/2/0 від 23 травня 2005 року повністю, № 000111/2343/23-1/4/0 від 23 травня 2005 року повністю, № 001477/2343/23-1/7/0 від 23 травня 2005 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 513,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 256,50 грн., № 001478/2343/23-1/6/0 від 23 травня 2005 року повністю. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин»1,70 грн. судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин»81,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 14 березня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт № 1044/23-1/32294271 від 19 травня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема, прийнято податкові повідомлення-рішення № 000107/2343/23-1/1/0 від 23 травня 2005 року, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2004 року в розмірі 293,00 грн., за березень 2004 року в розмірі 1 700,00 грн., № 000109/2343/23-1/3/0 від 23 травня 2005 року, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 року в розмірі 4 012,00 грн., за травень 2004 року в розмірі 137,00 грн., № 000110/2343/23-1/2/0 від 23 травня 2005 року, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2004 року в розмірі 160 483,00 грн., за вересень 2004 року в розмірі 3 056,00 грн., № 000111/2343/23-1/4/0 від 23 травня 2005 року, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 8 811,00 грн., за листопад 2004 року в розмірі 60 372,00 грн., № 001477/2343/23-1/7/0 від 23 травня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21 279,00 грн. (14 186,00 грн. -основний платіж, 7 093,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 001478/2343/23-1/6/0 від 23 травня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 482,50 грн. (14 075,00 грн. -основний платіж, 1 407,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс ЛТД», Відкритим акціонерним товариством «Крименерго», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробниче підприємство «СтройУком»», Відкритим акціонерним товариством «Полтавхіммаш», Дочірнім підприємством «Електро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Налагоджувальне монтажне підприємство», Кооперативом «Монтажник», Феодосійським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, Закритим акціонерним товариством «Об'єднана інжінірінгова компанія».

Також, встановлено порушення ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат при здійсненні операцій з купівлі-продажу соку, що не направлені на отримання прибутку.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 000109/2343/23-1/3/0 від 23 травня 2005 року в частині виявленого завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 року в розмірі 4 012,00 грн.

Адже, судами попередніх інстанцій при дослідженні акту перевірки та бухгалтерських документів встановлено, що завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2004 року становить 14 368,00 грн., а заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість -10 415,00 грн. (розбіжність з актом перевірки складає 59,00 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 року на суму в розмірі 4 012,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, слід зазначити, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.