Ухвала суду № 26474549, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К-27989/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року

у справі № 2а-13118/09/1570

за позовом Малого приватного підприємства «Іва»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року, позов Малого приватного підприємства «Іва»(позивач) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006892301/0 від 18 листопада 2009 року та № 0006902301/0 від 18 листопада 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку МПП «Іва»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків -Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Торгівельні пропозиції», Приватним підприємством «Експроект Юг», Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Регіон-Сервіс», Приватним підприємством «Промкомплектація 2007», Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Техспоруда»за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 145/23-214/13875266 від 06 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006892301/0 від 18 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 406 707,00 грн. (271 138,00 грн. -основний платіж, 135 569,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0006902301/0 від 18 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 325 365,84 грн. (216 910,56 грн. -основний платіж, 108 455,28 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), пункту 1.4 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум згідно з договорами, укладеними між позивачем та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції», ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Регіон-Сервіс», ПП «Промкомплектація 2007», ПП «ВКФ «Техспоруда», з огляду на їх нікчемність.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за фактом організації та створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності -ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» та ПП «Промкомплектація 2007» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (далі -КК України), та за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 1 статті 212 КК України, а також визнання недійсними постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07 установчих документів та Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Експроект Юг».

Крім того, судами встановлено, що на підставі договорів, укладених між позивачем та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції», ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Регіон-Сервіс», ПП «Промкомплектація 2007», ПП «ВКФ «Техспоруда»в усній формі, останніми на адресу МПП «Іва»поставлено електронні комплектуючі, що підтверджується видатковими накладними.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції», ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Регіон-Сервіс», ПП «Промкомплектація 2007», ПП «ВКФ «Техспоруда» підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та платіжними документами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у контрагентів товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Щодо доводів відповідача про порушення стосовно ОСОБА_3 кримінальної справи за фактом організації та створення фіктивних підприємств, у тому числі ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції» та ПП «Промкомплектація 2007», колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про їх необґрунтованість.

Адже, відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства щодо ОСОБА_3 не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

Крім того, судами встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2008 року у справі № 2-а-990/08 , залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2007 року у справі № 2а-1863/07, якою визнано недійсними установчі документи та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Експроект Юг».

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. Лише встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про нікчемність укладених угод.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано доказів узгодженості дій позивача з ПП «ВКФ «Торгівельні пропозиції», ПП «Експроект Юг», ПП «ВКФ «Регіон-Сервіс», ПП «Промкомплектація 2007», ПП «ВКФ «Техспоруда»з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.