Ухвала суду № 26474546, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/30241/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, далі -ДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-0870/6765/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Раміта-2008" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ, які полягали у встановленні факту здійснення позивачем операцій з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, що мають ознаки нікчемності та виконання яких не опосередковано дійсним рухом товарів, а також дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених Товариством, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та вчинені з метою сприяння третім особам в ухиленні від оподаткування.

Постановою названого суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, у позові відмовлено. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що хоча викладені в акті перевірки висновки податкового органу були зроблені без дослідження необхідних первинних документів платника, а відтак не відповідають критеріям повноти, чіткості та об'єктивності, однак власне акт перевірки не має обов'язкового характеру та не породжує для платника будь-яких правових наслідків.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить змінити постанову Запорізького окружного адміністративного суду зі спору та прийняти нове рішення, яким виключити з мотивувальної частини цієї постанови «висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості, недоведеності та таким, що зроблений із перевищенням повноважень висновок зроблений в акті перевірки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність господарських операцій». На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та зазначає, що позивач не надав документи фінансово-господарської діяльності, незважаючи на неодноразові запити податкового органу щодо їх надання.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Предметом оскарження за даним позовом є висновки податкового органу, викладені в акті від 01.08.2011 № 2560/23-509/35842509 про результати документальної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 01.08.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 01.08.2011.

Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи, згідно з якою зазначений акт перевірки не відповідає ознакам правового акта індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Так, за змістом частин першої, другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 8 статті 3 КАС позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Згідно з пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І цього Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань. Висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Отже, суди, дійшовши об'єктивного висновку про те, що акт перевірки (його висновки) не є актом індивідуальної дії у тому значенні, в якому це поняття вжито у КАС, правомірно відмовили у задоволенні позову.

Інші висновки попередніх інстанцій, які наведені у мотивувальній частині оскаржуваних рішень та які стали підставою для подання ДПІ цієї касаційної скарги, не вплинули на прийняття судами правильного по суті спору рішення, тоді як відповідно до статті 225 КАС суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Таким чином, підстави для зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі та, відповідно, для задоволення касаційної скарги ДПІ відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-0870/6765/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько