Постанова № 26473592, 09.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 жовтня 2012 року Справа № 14/63/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Незговорова В.Ю.(пост.дов.№ 110612/1 від 11.06.2012 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.12 р.

у справі № 14/63/2012/5003 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 537211,84 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.12 р. у справі №14/63/2012/5003 задоволено позов публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 537211,84 грн. Підлягає до стягнення з відповідача на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" 465100,00 грн. заборгованості по кредиту, 5692,98 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 45553,97 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 627,52 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 10339,49 грн. витрат зі сплати судового спору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.2012 р. у справі № 14/63/2012/5003 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 537211,84 грн.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що господарським судом Вінницької області було порушено норми процесуального права, а саме - ст.ст. 22, 56, 64 ГПК України, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Крім того, скаржник звертає увагу, що в рішенні зазначено, що відповідач погасив заборгованість по основному боргу в сумі 120050,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 606962,18 грн. Проте, скаржником була погашена заборгованість по тілу кредиту в сумі 144900,00 грн., а заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами скаржником погашена в сумі 639683,50 грн. Але судом не було встановлено ці обставини справи.

Натомість суд своїм рішенням повністю задоволив позовні вимоги позивача і стягнув зі скаржника невірно нараховані і, як наслідок, завищені позивачем суми заборгованості по кредиту в розмірі 465100, 00 грн. замість 455100,00 грн. та суми пені за несвоєчане погашення кредиту в розмірі 45553, 97 грн. замість 38212,17 грн. Тому прийняте господарським судом Вінницької області рішення на підставі невірно проведених позивачем розрахунків є необгрунтованим і незаконним та підлягає скасуванню.

Також скаржник зазначає, що в п. 1.1 договору вказано, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 600000,00 грн. зі сплатою 28% річних. В п.1.1.1 договору наведено графік погашення суми основної заборгованості та вказано кінцевий термін повернення коштів, а саме 28 серпня 2010 року. Скаржник звертає увагу на те, що позивач (кредитор за договором) не зазначив графік і суми повернення відсотків за користування кредитом та кінцевої дати їхнього повернення, чим ввів в оману відповідача, так як відповідач вважав, що має сплачувати відсотки за користування кредитом паралельно (одночасно) з погашенням основної заборгованості, згідно з графіком в договорі, тобто починаючи з вересня 2009 року. Позивачем (кредитором за договором) умисно не було наведено графік і суми повернення відсотків за користування кредитом та кінцевої дати їхнього повернення для того, щоб у відповідача виникла заборгованість за несплату відсотків за користування кредитом і можна було отримати додаткові кошти за рахунок нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, про існування яких відповідач не міг знати, адже вважав, що має виплачувати відсотки за користування кредитом починаючи з вересня 2009 року.

Позивач у відзиві не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Позивач у відзиві зазначає, що з моменту укладення кредитного договору до моменту звернення до суду відповідач не надавав позивачу даних про зміну адреси реєстрації або проживання. Відповідачу було направлено позовну заяву з доданими до неї документами на адресу, яку надав сам відповідач при укладенні договору. Позовну заяву направлено згідно зі ст.56 ГПК України, про що свідчить опис вкладення до цінного листа від 09.07.2012 р. з відміткою поштового відділення про відправлення та фіскальний чек.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом вимог ст.64 ГПК України позивач, звертаючись до позиції суду з цього приводу, викладеної в рішенні від 09.08.2012 р., вважає безпідставною заяву відповідача про те, що його не було попереджено належним чином про дату та місце судового засідання.

Твердження скаржника, що рішення прийняте на підставі невірно проведених розрахунків щодо існуючої заборгованості, позивач також вважає необгрунтованим, оскільки при зверненні до господарського суду позивачем було надано розрахунок суми боргу станом на 31.05.2012 р., і 23.07.2012 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою зменшено суму заборгованості по основному боргу та суму заборгованості по відсоткам з урахуванням виконаних відповідачем платежів.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем було надано не лише розрахунки існуючої суми заборгованості, але і платіжні доручення про погашення заборгованості по кредиту, платіжні доручення про погашення заборгованості по відсоткам, а також банківські виписки по позичкових рахунках відповідача, тоді як відповідачем не надано будь-яких банківських документів щодо погашення ним існуючої заборгованості. Тому твердження відповідача про необгрунтованість і незаконність прийнятого рішення через невірно нараховану суму заборгованості є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

На твердження відповідача, що його було введено в оману щодо строків сплати відсотків, оскільки в кредитному договорі не зазначено графік і суми повернення відсотків за користування кредитом та кінцевої дати їх повернення, позивач зазначає наступне. Пунктом 1.1.1. кредитного договору встановлено графік погашення суми основної заборгованості. Згідно з п.2.4. кредитного договору нарахування відсотків здійснюється щоденно. Відсотки сплачуються позичальником (відповідачем) щомісяця, до останнього робочого дня поточного місяця в період дії кредитного договору. Тому незрозумілою є думка відповідача про те, що він мав сплачувати відсотки за користування кредитом паралельно (одночасно) з погашенням основної заборгованості. Крім того, за весь час користування кредитом при сплаті нарахованих відсотків у відповідача жодного разу не виникло запитань щодо вірності їх нарахування та погашення. Тобто - відповідач погоджувався із порядком нарахування відсотків, нарахованими сумами та порядком їх погашення.

05.10.2012 р. позивачем подані додаткові пояснення щодо доводів апеляційної скарги та наведені уточнені розрахунки. Позивач погоджується, що в розрахунках, доданих до апеляційної скарги, допущено помилку, а саме: скаржником вказано, що 23.09.2011 р. ним було перераховано 10050,00 грн. на погашення заборгованості по кредиту та 32996,84 грн. на погашення заборгованості по відсотках. Загалом 43046,84 грн. Але помилка в тому, що 23.09.2011 р. скаржником було перераховано 32996,84 грн., з яких 10050,00 грн. було направлено на погашення заборгованості по кредиту , решту суми - 22946,84 грн. на погашення заборгованості по відсотках. В зв'язку з цим розрахунки, надані позивачем є вірними та відповідають дійсності.

Разом з тим, 27.07.2012 р. скаржником було сплачено 10000,00 грн. заборгованності за кредитом, і ця сума не була врахована при поданні позову. Тобто - сума заборгованості по сумі кредиту має бути зменшено на 10000,00 грн. В цій частині банк визнає вимоги апеляційної скарги щодо зменшення заборгованості по основному боргу, яка на момент прийняття рішення мала становити 455100,00 грн.

Представник відповідача/скаржника в судові засідання 25.09.2012 р. і 09.10.2012 р. не з'явився.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, яка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом від відповідача не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2012р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» (позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з підприємсця ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 537211,84 грн., з яких 479950,00 грн. заборгованості по основному боргу, 11080,35 грн. заборгованість по відсотках та 46181,49 грн. сума нарахованої пені за період з 01.12.2011р. по 31.05.2012р. На підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунки сум, що підлягають до стягнення станом на 31.05.2012 р.

24 липня 2012 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог. Зокрема, на підставі ст.22 ГПК України позивач визначив розмір позовних вимог в сумі 516974,47 грн., з яких 465100,00 грн. заборгованості по основному боргу і 5692,98 грн. заборгованість по відсотках по 19 липня 2012 року, а також - 46181,49 грн. сума нарахованої пені за період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р.

Відповідно до п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22 не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

подання іншого (ще одного) позову,

чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог,

чи об'єднання позовних вимог,

чи зміну предмета або підстав позову.

Суд розцінив подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог як зменшення розміру позовних вимог та вирішив спір по суті із врахуванням такого зменшення.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2008 р. акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК"/позивачем, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2/відповідачем укладено кредитний договір № 116 /а.с.7-10 у т.1/.

Відповідно п.1.1 договору кредитор зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 600000,00 грн. зі сплатою 28% відсотків річних.

Підпунктом 1.1.1. договору встановлено графік погашення суми кредиту рівними платежами по 50000,00 грн. Перший платіж - у вересні 2009 року, кінцевий термін повернення коштів - 28.08.2010 р.

Згідно з пунктом 2.1. договору видача кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або сплати з позичкового рахунку позичальника НОМЕР_2 в філії АКБ «ІМЕКСБАНК», МФО 302690 розрахункових документів позичальника на цілі, визначені п.1.2 договору.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в повній або частковій сумі кредиту (п.2.2 договору).

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, визначених договором (п.2.3 договору).

Відповідно 2.4 договору нарахування відсотків за користуванням кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії договору. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. За умовами п.3.3.7 позичальник/відповідач зобов'язаний сплатити відсотки за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.6 цього договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка (штраф, пеня), передбачена цим договором.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що кредитор має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості за встановленою черговістю.

Пунктом 3.2.3 договору передбачено право кредитора вимагати від позичальника повернення кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник на протязі трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання згідно п. 3.2.2 договору, не надасть таких засобів або запопонованні засоби не влаштують кредитора.

Пунктами 3.2.8 договору встановлено право кредитора припинити подальше надання кредиту та/або вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним та/або суму неустойки, передбачених цим договором, зокрема, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Відповідно до п.4.1 договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4 договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. п. 1.1, 3.2.3, 3.2.8, 4.2, 5.4. договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Отже укладений сторонами кредитний договір за формою і змістом (своїми істотними умовами, які погоджені сторонами) відповідає нормам чинного законодавства, зокрема нормам гл.71 Цивільного кодексу України, гл.35 Господарського кодексу України та іншим нормативним правовим актам.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На виконання умов кредитного договору банком 08.09.2008 р. було перераховано позичальнику грошові кошти в розмірі 600000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1779 /а.с.12 у т.1/.

Позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору. Так, з поданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідачем погашено заборгованість лише по сумі кредиту в сумі 130050,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 606962,18 грн. /а.с.13-151 у т.1; а.с.1-11,104-105 у т.2/. Колегія суддів враховує при цьому, що 27.07.2012 р. (до прийняття рішення у справі судом першої інстанції) скаржником було сплачено 10000,00 грн. з призначенням платежу 'заборгованність за кредитом згідно кред.договору №116 від 29.08.2008 р.' за платіжним дорученням № 218. Вказана сума не була врахована судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, тому апеляційна скарга в цій частині є підставною і рішення суду підлягає зміні в частині стягнення боргу за кредитом. На інші розрахунки позивача, з якими погодився суд, зазначений платіж не впливає, оскільки заборгованність за відсотками обрахована станом на 19.07.2012 р., а пені - за період прострочення з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи, зокрема - наданими сторонами платіжними документами, банківськими виписками /а.с.12-151 у т.1, а.с.1-11, 31-34, 77-80, 104-105 у т.2/ та розрахунками позивача, які перевірені судом /а.с.27-29 у т.2/, підтверджена заборгованність відповідача по кредитному договору №116 від 29.08.2008 р.:

- заборгованість по сумі кредиту - 455100,00 грн.

- заборгованість по відсоткам - 5692,98 грн. станом на 19.07.2012 р.

Належними і допустимими доказами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України відповідач не спростував зазначені розрахунки.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.230-232 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій - пені.

Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов'язань має місце, є підставною і підлягає задоволенню з урахуванням наведених норм, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умов п.п. 1.1, 2.4, 3.2.3, 3.2.8, 4.1, 4.2, 5.4. позовна вимога про стягнення пені 45553 грн. 97 коп. - за несвоєчасне погашення кредиту і 627 грн. 52 коп. пені - за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р. Позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Заперечення скаржника стосовно неправомірності нарахування пені на прострочення зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та введення скаржника в оману при укладенні кредитного договору є безпідставними, враховуючи чітко сформульовані умови п.п.2.4, 2.6, 3.3.7 договору.

Доводи позивача/скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судом, є такими, що не відповідають матеріалам справи та не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення з урахуванням норм ч.2 ст.104 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу, що безпідставним є твердження скаржника про вирішення спору за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, - такі твердження спростовані повідомленням поштового відділення про повернення судової повістки 'по закінченню терміну зберігання'/а.с.42 у т.2/. При цьому спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с.37 у т.2/ підтверджено, що ухвала суду направлена відповідачеві за належною адресою, тому поштові відправлення, повернуті поштовим відділенням із відміткою 'по закінченню терміну зберігання' є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про розгляд справи.

Письмове клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, подане відповідачем 24.09.2012 р., відхиляється колегією суддів як необгрунтоване.

Так, судова експертиза має призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Відповідачем не наведені обставини, які є об'єктивно достатніми для сумнівів та перевірки достовірності наданих позивачем доказів - платіжних документів та розрахунків, виконаних з урахуванням умов кредитного договору.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти призначення експертизи, мотивуючи своє заперечення тим, що наведених розрахунків достатньо для визначення розміру заборгованості.

Колегія суддів вважає, що обставини у справі встановлені повно, вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності, і підстав для призначення судово-бухгалтерської експертизи для перевірки розрахунків суми заборгованості - немає. Колегія суддів вважає, що заявлення необґрунтованого клопотання про призначення експертизи направлене на зволікання із вирішенням спору та відтермінування проведення розрахунків, тому є недобросовісним використанням стороною свого процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 09.08.2012 р. у справі №14/63/2012/5003 господарським судом Вінницької області не було у повному обсязі досліджено усі обставини справи, зокрема, не було враховано сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором у сумі 10000,00 грн., а відтак, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення згідно зі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на сторони відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судового збору суд враховує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. В даному випадку позивачу слід повернути 404 грн. 75 коп. надмірно сплаченого збору виходячи з того, що ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 516974 грн. 47 коп. і розмір судового збору, належного до сплати, становить 10339 грн. 49 коп., в той час як позивачем сплачено 10744 грн. 24 коп. Отже, надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.2012р. по справі №14/63/2012/5003 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м.Вінниця, вул.Винниченка, 2, код ЄДРПОУ 20971504) 455100 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сто гривень) заборгованості по сумі кредиту, 5692 грн. 98 коп. (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві гривні дев'яносто вісім копійок) заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 45553 грн. 97 коп. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні дев'яносто сім копійок) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 627 грн. 52 коп. (шістсот двадцять сім гривень п'ятдесят дві копійки) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 10139 грн. 49 коп. (десять тисяч сто тридцять дев'ять гривень сорок дев'ять копійок) витрат зі сплати судового збору.

Відмовити у позові в частині стягнення 10000 грн. боргу по кредиту.

Повернути публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м.Вінниця, вул.Винниченка,2, код ЄДРПОУ 20971504) судовий збір в розмірі 404 грн. 75 коп. (чотириста чотири гривні сімдесят п'ять копійок), перерахований платіжним дорученням №14872 від 25.06.2012 р. як надлишково сплачений.»

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а; 21009, м.Вінниця, вул.Винниченка, 2, код ЄДРПОУ 20971504) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 99 грн. 78 коп. (дев'яносто дев'ять гривень сімдесят вісім копійок) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Справу №14/63/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.