Постанова № 26473491, 17.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5008/438/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», без номера від 12.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 319 від 17.07.2012р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012р.

у справі № 5008/438/2012 (суддя -Бобрик Г.Й.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр - 4», м. Ужгород

до Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м. Ужгород

про стягнення 16098,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лапка І.С. -представник (довіреність б/н від 05.06.2012 р.);

від відповідача: Стадник А.Л. представник (довіреність б/н від 06.08.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012 р. у справі № 5008/438/2012 (суддя -Г.Й. Бобрик) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Готельно - туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" (надалі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс -центр-4" (надалі-позивач) суму 13946,77 грн., з них 12065,11 грн. -сума основного боргу, 603,26 грн. сума інфляційних втрат, 504,75 грн. -сума 3% річних, 778,78 грн. -сума пені та суму 1394,38 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язань по повній та своєчасній оплаті отриманого обладнання на підставі укладеного із Фізичною особою - підприємцем Савкою Р.І. договору №7/0П від 04.01.2010 р., право вимоги за яким перейшло до позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс - центр -4») відповідно до договору відступлення права вимоги № 03/04-2011 від 11.04.2011 р. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань щодо оплати отриманого товару згідно Договору №7/ОП, за ним утворилась заборгованість в розмірі 12065,11 грн. Доказів сплати заборгованості, що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

В задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних, пені, річних, суд, здійснивши свій розрахунок, відмовив.

Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття», - не погодившись з винесеним рішенням в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 603,26 грн., 3% річних у сумі 504,75 грн. та пені у сумі 778,78 грн., подав апеляційну скаргу, без номера від 12.07.2012 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що первісним кредитором згідно договору відступлення права вимоги передано новому кредитору лише право вимоги в розмірі 12065,11 грн. заборгованості за товар на підставі договору № 7/0П від 04.012010 р., жодних інших прав первісний кредитор новому кредитору не передав, а також право вимоги на стягнення інфляційних втрат та 3% річних не передбачено жодним пунктом договору. При цьому, скаржник покликається на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат безпідставними, оскільки позивачем не ставилась перед відповідачем вимога про погашення боргу, після якої може виникати право на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Кім того, первісний кредитор не повідомив відповідача (боржника) про перехід прав до нового кредитора.

Відповідач не порушив жодних прав чи законних інтересів позивача (Нового кредитора) , а тому підстав для стягнення будь -яких штрафних санкцій, у тому числі у вигляді пені , щодо якої минула позовна давність в один рік, - немає.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Готельно - туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»суми інфляційних втрат в розмірі 603,26 грн., 3% річних у розмірі 504,75 грн. та пені у сумі 778,78 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5008/438/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 14.08.2012 р. (а.с. 71) в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Гриців В.М., Юрченка Я.О.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. у справі № 5008/438/2012 у зв'язку з зайнятістю в інших судових засіданнях судді Гриців В.М. в склад колегії суддів введено суддю Данко Л.С.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, зміною складу колегії суддів, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів та обставин справи, в забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.

В подальшому в судових засіданнях 02.10.2012 р. та 15.10.2012 р. оголошувались перерви.

15 жовтня 2012 р. в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. В даному судовому засіданні представником позивача подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, в т.ч. розрахунки штрафних санкцій. Представник відповідача просив надати можливість ознайомитись з поданими доказами. З метою повного та всебічного дослідження обставин справи, для забезпечення змагальності судового процесу, ознайомленням відповідача з приєднаними до матеріалів справи документами, судова колегія оголосила перерву до 17.10.2012 р., в зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору.

В судове засідання 17.10.2012 р. з'явились представник позивача та представник відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012р. у справі № 5008/438/2012 змінити в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010 р. Фізична особа-підприємець Савко Р.І. (Продавець) та Відкрите акціонерне товариство „Готельно- туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття" (Покупець) уклали договір №7/0П (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити , а покупець прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Під товаром по цьому Договору сторони розуміють обладнання у відповідності з цим Договором, Специфікацією до цього Договору та Акта приймання-передачі, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за товар за цим договором здійснюється покупцем з розстроченням платежу частинами грошової суми від вартості Договору у визначеному порядку, тобто остаточний розрахунок за товар мав бути здійснений не пізніше 31.12.2010 р.

Пунктом 2.4 даного Договору визначена загальна вартість 28 956, 25 грн.

В розділі 5 Договору сторони погодили, що прийом - передача товару по якості та кількості здійснюється в момент підписання Договору на підставі Акту прийому-передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що до Договору №7/0П від 04.01.2010 р. Відкрите акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття»та Приватний підприємець Савко Р.І. підписали Специфікацію на суму 28956,25 грн. та Акт прийому -передачі, згідно якого відповідачем прийнято обладнання на суму 28956,25 грн. Підписами під цим Актом сторони підтверджують факт передачі та прийому вказаного обладнання, його технічної справності та введення його в експлуатацію, а також відсутність будь -яких претензій щодо якості обладнання (а.с. 14, 15).

Отже, свої зобов'язання Приватний підприємець Савко Р.І. перед відповідачем виконав (що не заперечується апелянтом), однак, Відкрите акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття»в порушення своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого Приватним підприємцем Савкою Р.І. товару не виконав, заборгувавши 12065,11 грн. (дана сума не заперечується відповідачем).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору -купівлі продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу , в якій йдеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Факт наявності заборгованості за отриманий товар в сумі 12065,11 грн. станом на 07.04.2011 р. відповідачем визнано в результаті складання та підписання акту звірки між Фізичною особою -підприємцем Савка Р.І. та Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(а.с. 16).

11 квітня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр-4»(Новий кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Савкою Р.І. (Первісний кредитор, продавець) укладено договір відступлення права вимоги № 03/04-2011, згідно з п. 1.1 якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги, належне Первісному кредитору за поставку обладнання (кавоварка, кавомолка) ВАТ „ГТК „Інтурист-Закарпаття" на підставі договору № 7/0П від 04.012010 року, укладеного між Первісним кредитором і ВАТ „ГТК „Інтурист-Закарпаття". За відступлене право Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму в розмірі 12065,11 грн.(а.с. 28-29).

За відступлення права вимоги позивач перерахував на рахунок ПП Савко Р.І. суму 12065,11 грн., про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень № 58 від 07.07.2011 р. на суму 6000,00 грн. та № 60 від 13.07.2011 р. на суму 6065,11 грн. (а.с. 52).

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що посвідчують право вимоги (договір № 7/0П від 04.01.2010 р.; Специфікація до Договору №7/0П від 04.01.2010 р.; Акт прийому -передачі обладнання між ПП Савка Р.І. та ВАТ «Інтурист- Закарпаття»від 04.01.2010 р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.04.2011 року).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору, Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника (відповідача) про перехід прав Первісного кредитора до Нового кредитора, оформити всі пов'язані з цим документи протягом трьох днів із моменту підписання договору та протягом п'яти днів після виконання зазначених обов'язків повідомити про це Нового кредитора.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

11 квітня 2011 р. Первісним та Новим кредиторами складено акт приймання - передачі права вимоги та документів, що його підтверджують до Договору відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги, належне Первісному кредитору за поставлене обладнання на суму 12065,11 грн. та документи, що його підтверджують (а.с. 30).

В апеляційній скарзі відвовідач вказує на те, що в порушення п.2.2. Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор не повідомив боржника про перехід прав до Нового кредитора.

Згідно ч.2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимог нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитор.

Судова колегія зазначає, що законодавчо не визначено, що боржника про заміну кредитора у зобров'язанні повідомляє саме первісний кредитор. В даному випадку має місце збереження балансу інтересів сторін у зобов'язанні: враховуючи те, що заміна кредитора, як правило, здійснюється без згоди боржника та новий кредитор несе ризик негативних наслідків, а відтак законодавець дає підстави для висновку, що обов'язок повідомлення боржника про здійснену заміну кредитора на нового кредитора належить останньому.

Повідомленням від 02.11.2011р. Новим кредитором повідомлено боржника (відповідача) про відступлення права вимоги за договором № 7/0П від 04.01.2010 р. у сумі 12065,11 (а.с. 38,22).

Дане повідомлення отримано Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття»03.11.2011 р., про що свідчить відмітка про отримання та відтиск печатки відповідача (а.с. 38).

Таким чином, заборгованість відповідача у даній справі -Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-4» по виконанню умов договору про відступлення права вимоги № 03/04-2011 від 11.04.2011 р. складає 12065,11 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 12065,11 грн. (дана сума не запечується відповідачем).

Оскільки, відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору № 7/ОП від 04.01.2010 р., позивач, як новий кредитор, звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12065,11 грн. Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь 868,69 грн. інфляційних втрат, 511,69 грн. 3% річних та 2652,84 грн. пені (а.с. 2-3).

Так, згідно Договору № 7/ОП від 04.01.2012 р. поставка обладнання здійснюється на суму 28956,25 грн. Оплата за товар здійснюється покупцем з розстроченням платежу частинами грошової суми від вартості договору. Остаточний розрахунок за товар по цьому Договору має бути здійснений не пізніше 31.12.2010 р. (п.2.5. Договору).

Свої зобов'язання ПП Савко Р.І. перед відповідачем виконав, про що свідчить акт прийому -передачі обладнання за Договором №7/ОП від 04.01.2010 р. Проте, відповідач свій обов'язок належним чином, в строк, передбачений Договором не виконав, повністю оплату за поставлене обладнання не провів.

В силу вимог ст. 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % процентів річних за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р., вказує на те, що такі нараховані з завищенням, оскільки позовна заява подана до суду 24.05.2012 р. та при нарахуванні інфляційних позивач не врахував дефляцію, яка мала місце в даному періоді.

За таких обставин, суд першої інстанції, зробивши свій розрахунок позову , з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції вказані порушення усунув, у результаті чого за період з 01.01.2011 по 23.05.2012 р. існування заборгованості, розмір інфляційних втрат зменшився та становить 603,26 грн., 3 % річних -504,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на ту обставину, що договором уступки права вимоги позивачу передано право вимоги на суму 12065,11 грн., позовну вимогу щодо стягнення інфляційних втрат і річних даним договором не передбачено, а тому позивач позбавлений права заявляти таку вимогу.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відступлення права вимоги відноситься до договірних обтяжень (п.7), тобто на договори відступлення права вимоги поширюється дія цього Закону.

Водночас, згідно ст. 12 наведеного Закону, у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, останнім у даному випадку є позивач як особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження, що випливає зі змісту ст. 2 даного Закону.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі зміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора, в т.ч. право вимагати оплати боргу та нарахувань з передбачених договором або законом підстав за прострочку оплати товару.

Судова колегія зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування та річні відносяться до суми боргу.

На думку апелянта, відповідач жодних прав чи законних інтересів позивача (нового кредитора) не порушив, а тому підстав для стягнення будь -яких штрафних санкцій , у тому числі у вигляді пені , щодо якої минула позовна давність, немає.

Відповідно до договору відступлення права вимоги, первісний кредитор ПП Савка Р.І. уступив, а новий кредитор -позивач у справі, прийняв право вимоги, належне йому за поставку обладнання згідно Договору №7/ОП від 04.01.2010 р. Тобто у зобов'язанні до нового кредитора перейшли усі права первісного кредитора в тому числі і право на неустойку як субсидіарне право.

Пунктом 6.2. Договору №7/ОП передбачено, що за порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо періоду нарахування пені.

В оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по Договору №7/ОП від 04.01.2010 р. є 01 січня 2011 р.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку пеню слід нараховувати з 01 січня 2011 р. і шестимісячний термін нарахування такої спливає 30 червня 2011 р..

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк протягом якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України, а саме пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України, за змістом якого щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Враховуючи ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю Офіс -центр -4»звернувся в господарський суд Закарпатської області з позовом про захист порушеного права, в тому числі і стягнення пені, 24 травня 2012 р., стягненню підлягає пеня в розмірі 194,69 грн. за період з 24.05.2011 р. по 30.06.2011 р. з врахуванням річного строку позовної давності.

Судова колегія вважає, необґрунтованими посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме на те, що справу місцевий господарський суд розглянув за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони , вживати заходів до всебічного , повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 28.05.2012 р., в судовому засіданні 06.06.2012 р. оголошувалась перерва і лише 21.06.2012 р. прийнято оскаржуване рішення, а відтак відповідач мав час та можливість подати докази у справі, тому судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Крім того, скаржник вказує і на ту обставину, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву про зобов'язання сторін провести звірку розрахунків, яка у даній справі є необхідною мірою забезпечення повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З даного приводу судова колегія зазначає , що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем товару на суму 28956,25 грн. згідно акту прийому -передачі обладнання від 04.01.2010 р., доказів його оплати в розумінні ст. 34 ГПК України відповідач ні суду першої інстанції, ні Львівському апеляційному господарському суду не подав, а відтак в силу вимог ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Враховуючи наведене вище та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судова колегія прийшла до висновку про те, що місцевий господарський суд надав вірну оцінку правовідносинам сторін, не допустив порушення норм процесуального права, однак здійснив невірне нарахування штрафних санкцій, які підлягають стягненню, а тому в цій частині рішення місцевого господарського суду слід змінити, частково задоволивши апеляційну скаргу.

Окрім цього, за розгляд апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в розмірі 697,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1206 від 12.07.2012 р., проте ухвалами апеляційного господарського суду від 19.07.2012 р. та від 14.08.2012 р. суд вимагав від апелянта доплатити судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011 р. № 3674-VІ (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.11.2011 р., докази чого подати суду. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, доказів сплати судового збору не подав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що несплачений скаржником судовий збір за розгляд апеляційної скарги, слід достягнути з останнього в доход Державного бюджету в розмірі 107,55 грн.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", б/н від 12.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 319 від 17.07.2012р.) задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012 р. у справі № 5008/438/2012 змінити в частині стягнення пені, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс-центр-4" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська,16/1, код ЄДРПОУ 31477526) 194,69 грн. пені, в стягненні решти суми пені відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Закарпатської області від 21.06.2012 р. залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) в доход Державного бюджету України на рахунок 31216206782006, код отримувача 38007620, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, МФО Банку 825014, Банк: ГУДКУ у Львівській області 107,55 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу № 5008/438/2012 повернути господарському суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 17.10.2012р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.