Постанова № 26473386, 10.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 5023/2905/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_4, ОСОБА_5, дор. від 20.06.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2824Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. у справі № 5023/2905/11

за позовом ТОВ «Олвинг», м. Харків

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 28000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. у справі № 5023/2905/12 (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено повністю. Стягнено з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олвинг»28000 грн. основного боргу, 1609,50 грн. в повернення сплаченого судового збору, 4000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Олвинг»(Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 44,2 м2 для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме: оптово-роздрібна торгівля), а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані, а у разі зміни напрямків використання орендованого приміщення орендар зобов'язаний попередньо узгодити ці зміни з орендодавцем.

Строк дії договору згідно з п. 6.1 встановлений до 29.03.2013 р.

Передача об'єкту оренди Орендарю підтверджується актом прийняття - передачі нежитлового приміщення в оренду від 21.05.2010 р., який складено сторонами відповідно до умов розділу 2.2. договору, підписано представниками та завірено печатками сторін, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

01.11.2010 р. між сторонами договору була укладена додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 29.04.2010 р., за умовами якої у розділі 1 «Предмет договору»підпункти 1.1. та 1.3. були викладені у новій редакції, згідно з якими (п. 1.1. розділу 1 договору) за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 351,8 м2 для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме: оптово-роздрібна торгівля (п.1.3.), а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані. Крім того, разом з приміщенням орендарю передається у користування наявне обладнання та інвентар, що належать орендодавцю.

Передача об'єкту оренди за цією угодою підтверджується актом прийняття-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.11.2010 р., який складено сторонами відповідно до умов розділу 2.2. договору та додаткової угоди до нього, підписано представниками та завірено печатками сторін, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами розділів 3 договору та укладеної до нього додаткової угоди сторони встановили розмір орендної плати, а також порядок її визначення та внесення орендарем на рахунок орендодавця.

Зокрема, п. 3.1.1. розділу 3 договору та згідно з внесеними до нього додатковою угодою змінами сторони визначили, що розмір орендної плати становить 4000 грн. на місяць.

На підставі п. 3.2. розділу 3 договору сторони домовились, що орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 25 числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначає позивач і це не спростовано відповідачем, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати виконав не в повному обсязі, сплативши за період з 31.10.2011 р. по 30.06.2012 р. з необхідних 36000,00 грн. (9 місяців оренди *4000,00грн.) лише 8000,00грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по орендній платі станом на 30.06.2012 р. склала 28000,00 грн., яку відповідач добровільно не сплатив.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово направляв відповідачу акт звірки розрахунків за спірний період, звертався з претензією про сплату боргу, проте відповідач акту не підписав, свого акту з розбіжностями не представив, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості по договору оренди № 2 від 29.04.2010 р. та додатковій угоді до нього від 01.11.2010 р., суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 28000 грн. заборгованості по орендній платі.

Що стосується стягнення рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на положеннях ст. 44 та ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, так як такі, що підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видане 24.02.2007р. ОСОБА_4; договором від 19.06.2012 р. про надання юридичної допомоги фізичній особі; довідкою про виконання роботи адвоката по наданню юридичної допомоги ТОВ «Олвинг»(наданих послуг за Договором про надання юридичної допомоги фізичній особі від 19.06.2012 р.); квитанцією № 07 від 19.06.2012 р. про сплату за юридичні послуги Комінтернівській юридичній консультації, яка свідчить про оплату позивачем адвокату 4000,00 грн. за надані останнім послуги; ордером адвоката б/н від 19.06.2012 р., контрактом від 20.07.2012 р. між адвокатом ОСОБА_4 та помічником адвоката ОСОБА_5, який також брав участь у судовому процесі.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку, що витрати по сплаті послуг адвоката є співрозмірними з ціною позову, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 4 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. по справі № 5023/2905/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.10.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.