Рішення № 26473125, 10.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3680/12 вх. № 3680/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Тихоненко М.В., довіреність від 07.09.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 14.09.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Первомайський

про стягнення 54726,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Первомайський, 49092,44 грн. основного боргу, 3794,24 грн. пені, 1839,95 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору підряду № 78 від 14.10.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 серпня 2012 року.

16 серпня 2012 року позивач надав акт звірки взаєморозрахунків, який долучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 10 вересня 2012 року.

10 вересня 2012 року відповідач надав заяву, в якій виклав свій розрахунковий рахунок, та зазначив, що з жовтня 2010 р. по теперішній час окрім договору № 78 від 14.10.2010 р. інших договорів з позивачем не укладалось.

В судовому засіданні 10 вересня 2012 року було оголошено перерву до 24 вересня 2012 року.

20 вересня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та зазначив, що заборгованість, яка заявлена позивачем, взагалі відсутня та не підтверджена податковою накладною, а вимоги позивача грунтуються на формальностях та міркуваннях.

24 вересня 2012 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 49092,44 грн. основного боргу, 3815,08 грн. пені, 1589,77 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 03 жовтня 2012 року.

В судовому засіданні 03 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 05 жовтня 2012 року.

05 жовтня 2012 року позивач надав заперечення на відзив, в яких зазначив, що документом, який підтверджує передачу товару відповідачу є видаткова накладна, а податкова накладна, не є документом, що свідчить про факт передачі товару, а є податковим документом, і водночас відображається у податкових зобов"язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Також відповідач зазначив, що в додатковій угоді до договору № 78 від 14.10.2010 р. відповідач надав право на отримання товару від свого імені реалізаторові ОСОБА_5, а тому підпис реалізатора ОСОБА_5 є правомочним.

05 жовтня 2012 року представник відповідача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи. Крім того, надав клопотання, в якому просив зробити запит до ДПІ ВПП з метою отримання інформації стосовно того, чи є у реєстрі отриманих та виданих по податкових накладних платник ТОВ НВП "Енерготехніка, код ЄДРПОУ 22678151, за травень місяці податкові накладні № 947, 948 від 31.05.2012 р., якщо податкові накладні № 947,948 були відсутні в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у травні 2011 року, та просив повідомити, коли вони були туди внесені та яким чином, чи заборгованість у ФОП ОСОБА_4, код НОМЕР_1 перед ТОВ НВП "Енерготехніка", код ЄДРПОУ 22678151 на травень 2011 року, а також просив зробити запит до обласної ДПІ з метою інформацію, чи внесені у реєстр (версія № 41184)отриманих та виданих податкових накладних, платник ТОВ НВП "Енерготехніка", код ЄДРПОУ 22678151, за травень місяць податкові накладні № 947,948 від 31.05.2012 р., якщо податкові накладні № 947, 948 від 31.05.2012 р. відсутні в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у травні 2011 року, то просив повідомити на який час вони були туди внесені та яким чином.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, виходить з наступного: згідно приписів ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які заявляють клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити про те, який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких впливає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки відповідач в порушення с. 38 ГПК України не зазначив обставини, які можуть підтвердити цей доказ, та обставини, що перешкоджають його наданню.

05 жовтня 2012 року відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що в матеріалах справи були відсутні податкові накладні, які є обов"язковими для платників ПДВ та повинні були видаватись відповідачу разом із видатковою накладною, як передбачено п. 2.4 договору від 14.10.2010 р. № 78. Також позивач повідомив про те, що у документі наданому позивачем зазначено, що доставка товарно-матеріальних цінностей здійснюється централізовано - кільцевими перевезеннями, та інструкцією п. 8 передбачено, що у таких випадках допускається видавати довіреність на календарний місяць, проте позивач надає цей документи, як доказ датований 14.10.2010 р., а пре"явлена вимога, яка невиконання зобов"язання по договору за видатковими накладними № 16376/477 від 31.05.2011 р., та № 16378/477 від 31.05.2011 р., тобто більш ніж через 8 місяців.

05 жовтня 2012 року від реалізатора відповідача ОСОБА_6 надійшли пояснення, в яких вона зазначила, що працювала у відповідача з 24.05.2008 р. по 12.11.2008 р., та з 07.04.2011 р. по 01.03.2012 р., товар ніколи не отримувала та в документах не розписувалась, надану додаткову угоду не підписувала.

05 жовтня 2012 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 09 жовтня 2012 року.

09 жовтня 2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 49092,44 грн. основного боргу, 3189,66 грн. пені, 1771,35 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана директором товариства позивача Б.В. Зубріліним.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

09 жовтня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд справу № 5023/3680/12 фіксувати засобами технічної фіксації.

В подальшому 10.10.2012 р. представник відповідача відхилив вказане клопотання та просив слухати справу під протокольну форму.

В судовому засіданні 09 жовтня 2012 року було оголошено перерву до 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року позивач надав пояснення, в яких пояснив, що у додатковій накладній до договору № 78 від 14.10.2010 р. стоїть підпис відповідача та відбиток його печатки, а також зазначив, що в преамбулі додаткової угоди чітко зазначено, що в порядку п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 сторони домовились, що товар буде отримуватися без довіреності, а відтак посилання відповідача на пункти даної Інструкції, в яких зазначено форми, умови видачі, отримання та зберігання даних довіреностей не має жодного відношення по суті спору.

10 жовтня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд надати йому копію позовної заяви, копію податкових накладних № 947, 948 від 31.05.2011 р., копію листа від 02.10.2012 р. № 8011/1048-027 за підписом начальника ДПІ по роботі ВПП у м. Харкові ДПС С.Ю. Красна, та зробити перерву у засіданні для підготовки письмових пояснень.

10 жовтня 2012 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд зробити перерву у засіданні для підготовки письмових пояснень.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 69 ГПК України, якою встановлено строк вирішення спору, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява надійшла до суду 14.08.2012 р. та відповідно д ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, отже строк розгляду справи закінчується 14 жовтня 2012 року.

Крім того, суд звертає увагу сторін про те, що розгляд справи було неодноразово відкладено, оголошувались перерви у судових засіданнях та було надано сторонам достатньо часу для того, щоб скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні вказаного клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про надання йому копій документів, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки ці докази є в матеріалах справи, та в порядку ст. 22 ГПК України, відповідач або його представник може ознайомитись з матеріалами справи та зробити копії (що було зроблено відповідачем 13.09.2012 р.) (арк. справи 39).

Права і обов'язки сторін визначені у ст. 22 ГПК України, згідно ч. 3 якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених правових норм, недобросовісно користується правами, наданими чинним законодавством, оскільки умисно здійснює затягування строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2012 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

14 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка", м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, м. Первомайський, (відповідач) був укладений договір № 78, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити товари народного споживання згідно умов даного договору. Пунктом 2.2 договору передбачено, що у видатковій накладній вказується номер і дата договору, до якого вона відноситься та її порядковий номер. Пунктом 4.4 договору передбачено, що придбаний товар повинен бути оплачений відповідачем на протязі 1-го календарного дня з моменту отримання товару згідно видаткової накладної шляхом перерахування у безготівковому порядку грошових коштів у розмірі вартості придбаного товару на поточний рахунок позивача, або їх внесення в готівковому порядку в касу позивача. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з 14.10.2010 р. і діє до 31 грудня 2010 р., а в частині виконання зобов"язання п. п. 4.4, 6.1, 6.2 до їх повного виконання. У разі, якщо жодна із сторін після закінчення строку дії договору, не буде наполягати на його розірванні, дія договору продовжується до 31.12.2011 р.

До вказаного договору укладено додаткову угоду, підписану ОСОБА_4, в якій зазначено, що на підставі п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 відповідач ФО-П ОСОБА_4 повідомляє позивача про порядок отримання товару від позивача без довіреності на підставі зразків його печатки або штампу. Вказана довіреність дійсна до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 49092,44 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р..

Відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що з жовтня 2010 р. по теперішній час окрім договору № 78 від 14.10.2010 р. інших договорів з позивачем не укладалось.

З боку відповідача вказані накладні підписані ОСОБА_5

Судом з"ясовано, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.10.2010 р., відповідач ОСОБА_4 посвідчила зразки підпису матеріально-відповідальної особи, якою буде підтверджуватись отримання товарно - матеріальних цінностей, а саме ОСОБА_5 та надала їй право на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача.

Судом встановлено, що вказана додаткова угода № 1 підписана з боку відповідача та скріплена його печаткою, та за своєю суттю є довіреністю.

Відповідно до 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно.

Відповідно до п. 8 Інструкції, довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Тобто в даному пункті Інструкції мова йде про рекомендації, а не зобов*язання видавати довіреності на календарний місяць.

Однак, відповідач самостійно визначила строк дії довіреності до 31.12.11 р. Протягом дії договору не анулювала цю довіреність. Тому посилання відповідача на порушення вимог даної Інструкції безпідставні.

Відповідно до п. 13 Інструкції, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися і без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

В даному випадку в додатковій угоді № 1 від 14.10.10 р. відповідач засвідчила зразки відтиску печатки і штампу ФО-П ОСОБА_4, а також зразок підпису матеріально - відповідальної особи - реалізатора ОСОБА_5, якою буде підтверджуватися отримання товарно-матеріальних цінностей, доставлених централізовано-кільцевим засобом.

Як було вищезазначено, в доданих до матеріалів справи накладних № № 16376/477 від 31.05.2011 р. та № 16378/477 від 31.05.2011 р.. в графі "отримав" зазначено прізвище отримувача - ОСОБА_5 та стоїть її підпис.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти отримання ним товару, та зазначив, що заборгованість, яка заявлена позивачем, взагалі відсутня та не підтверджена податковою накладною, та вимоги позивача грунтуються на формальностях та міркуваннях.

Відповідно до п. 2.4 договору, позивач разом з товаром передає відповідачу податкову накладну.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що первинним документом, який підтверджує передачу товару відповідачу є видаткова накладна, а податкова накладна, не є документом, що свідчить про факт передачі товару, а є податковим документом, і водночас відображається у податкових зобов"язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, товар був отриманий з боку відповідача, не вбачаючи на те, що, як вказує відповідач, товар був переданий йому без податкової накладної, про що свідчить підпис уповноваженої особи на видатковій накладній, та ніяких зауважень стосовно цього відповідачем не зазначено.

Сторонами в договорі було встановлено, що придбаний товар повинен бути оплачений відповідачем на протязі 1-го календарного дня з моменту отримання товару згідно видаткової накладної.

Однак відповідач своєчасно за товар не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 07.06.2012 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 49092,44 грн. На доказ направлення цього листа позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку та опису.

Внаслідок не виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 49092,44 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 49092,44 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1771,35 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі прострочки відповідачем платежів, передбачених п. 4.4 договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 3189,66 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 у Первомайськомі відділенні Приватбанк, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготехніка" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18, кімн. 210, код ЄДРПОУ 22678151) 49092,44 грн. основного боргу, 3189,66 грн. пені, 1771,35 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.