Рішення № 26473006, 09.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3618/12 вх. № 3618/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

за участю представників

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.08.2012 року); відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авангард Торг" (м. Харків)

про стягнення 249170,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 (м. Харків), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авангард Торг" (м. Харків) про стягнення 225200,00 грн. основного боргу, 898,07 грн. інфляційних, 5534,37 грн. - 3% річних, 17538,13 грн. пені та судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 1/0111 від 03.01.2011 року не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги.

09.10.12 р. за вх. №16045 через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.12 р. проти клопотання відповідача заперечував, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 09.10.12 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину не явки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного засідання суду від 17.09.12 р., яке долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє відповідача від виконання покладеного на нього ч. 1 ст. 33 ГПК України обов'язку доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових пояснень та доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних пояснень, документів чи доказів до господарського суду не надав.

Ухвалою господарського суду від 17.09.12р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу нез'явлення його представників в судове засідання, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі інших осіб, зокрема тих, які не є працівниками позивача, оскільки представник сторони в господарському судочинстві відповідно до вимог законодавства не обов'язково повинен бути її працівником.

Крім того, строк розгляду справи за межі двох місяців відповідно до ст.69 ГПК України за клопотанням представника відповідача вже продовжувався судом на 15 днів - до 25 жовтня 2012р.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.01.2011 року між відповідачем, ТОВ "Компанія "Авангард Торг", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір №1/0111, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 зобов"язався надати консультації та інформаційні послуги відповідачу у сфері інформатизації з питань модифікації, налаштування та перевірки програмного забезпечення, програмних комплексів, що використовуються відповідачем, на загальну суму 400000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору №1/0111 від 03.01.2011 року, вартість послуг визначається сторонами в акті прийому-передачі наданням послуг і розраховується в залежності від годин, витрачених на надання послуг з розцінці 400,00 грн. за 1 годину послуг виконавця, ПДВ не передбачений. Граничне кількість годин на надання послуг вказується в додатку.

Відповідно до п.3.2 договору №1/0111 від 03.01.2011 року, замовник здійснює оплату послуг у розмірі 100% від вартості послуг, протягом 10 банківських днів після надання послуг на підставі оформленого та підписаного обома сторонами акту прийому передачі наданих послуг.

Факт отримання відповідачем послуг від ФОП ОСОБА_4 підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.07.2011 року та №2 від 30.09.2011 року.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №1/0111 від 03.01.2011 року, не оплатив заборгованість за отримані послуги.

Також 18.06.2012 року між позивачем, ОСОБА_2 (новий кредитор), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 18.06.2012 року первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором №1/0111 від 03.01.2011 року (основний договір) до боржника ТОВ "Компанія "Авангард Торг" (код ЄДРПОУ 34859114), а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги від 18.06.2012 року, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов"язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги від 18.06.2012 року, за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 3300,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.1 договору про відступлення права вимоги від 18.06.2012 року, обов"язки нового кредитора: не пізніше п"яти робочих днів після укладення цього договору сповістити боржника про укладення цього договору.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.3.1 договору про відступлення права вимоги від 18.06.2012 року, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано повідомлення про заміну кредитора від 19.06.2012 р. та претензію №1 від 19.06.2012 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 249447,56 грн., яка залишилась без відповіді.

Судом встановлено, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14849705 від 09.10.2012 року та наданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 від 25.07.2001 року, позивач є фізичною осібою-підприємцем, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в ЄДР: НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 225200,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору від 18.06.2012р. передбачено, що у випадку порушення зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов"язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання.

Пунктом 6.2. договору №1/0111 від 03.01.2011 року передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставоки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 17538,13 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 17498,26 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 5534,37 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 5523,24 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних в розмірі 898,07 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума інфляційних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 447,23 грн. В іншій частині стягнення інфляційних слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4983,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авангард Торг" (61036, м. Харків, Комінтернівський р-н., вул. Морозова, буд. 6; код ЄДРПОУ 34859114; р/р 26009801613101 в ХФ КБ "Єкспобанк" в м. Харкові, МФО 351964) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_4 в АТ "Укрсиббанк" в м. Харкові, МФО 351005; реєстраційний номер ФОП в ЄДР НОМЕР_3) 225200,00 грн. основного боргу, 447,23 грн. інфляційних, 5523,24 грн. 3% річних, 17498,26 грн. пені та 4983,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 39,87 грн. в позові відмовити.

В частині стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу в розмірі 11,13 грн. в позові відмовити.

В частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 450,84 грн. в позові відмовити.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.