Рішення № 26472166, 16.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/13781-2012 16.10.12

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»

Про стягнення 1 014,53 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Горошко М.А. -по дов. № 35-30-15 від 31.01.2012

Від відповідача Яременко В.Д. -по дов. № б/н від 20.08.2012

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» 830,43 грн. пені, 8,48 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 175,62 за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 02.1.2-24-077 від 03.10.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/13781-2012 та призначено її до розгляду на 16.10.2012.

Позивач в судовому засіданні 16.10.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 16.10.2012 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на наступне. Статтею 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, ст. 232 ГК України визначає термін нарахування - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності. В розрахунках до суми претензії включені періоди, які знаходяться поза межами дії законних вимог. Так, у розрахунках позивача в період нарахування суми пені, розрахунку процентів включені строки, які виходять за межі встановлені ст. 232 Господарського кодексу України. На підставі наведеного, просить суд відмовити в задоволенні позову

В судовому засіданні 16.10.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

03.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київський області (орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБус» (орендар) було укладено договір № 02.1.2-24-077 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі балансоутримувача, а саме приміщення на 1-му поверсі терміналу «В», розміщене за адресою : аеропорт, Бориспіль-7, Київська область 08307, площею 4,10 кв. м. (далі - майно).

Згідно п. 1.3. договору майно передається в оренду для розміщення каси продажу квитків на автобусні перевезення пасажирів.

Пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписанням акту приймання-передачі майна. Майно вважається переданим у користування орендарю з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписують балансоутримувач та орендар.

Згідно акту прийму-передачі від 03.10.2007 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 4.10 кв. м., яке розміщено на 1-му поверсі терміналу «В»за адресою : аеропорт, Бориспіль-7, Київська область 08307.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 14.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з дати підписання акту приймання-передачі орендованого майна та укладений строком на 1 рік.

Додатковими угоди № 1 від 16.12.2008 та № 2 від 20.10.209 термін дії договору сторонами було продовжено спочатку до 02.10.2009 потім до 01.10.2011 включно.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата здійснюється орендарем з дати підсипання акту приймання-передачі майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом міністрів України і за базовий місяць розрахунку орендної плати становить без ПДВ 2 277,50 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання акту приймання-передачі майна).

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.5. договору перерахування здійснюється орендарем не пізніше 15 числа місяця, таким чином:

70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету;

30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Умовами п. 3.10. договору передбачено, що в разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі.

Сторонами доказів в підтвердження того, що відповідач повернув приміщення з оренди шляхом складання акту приймання-передачі не подано.

Пунктом 5.4. договору визначено, що з 10 числа місяця, що слідує за звітним, орендар зобов'язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних робіт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останнім рахунки-фактури за надані послуги оренди за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року отримувались своєчасно, проте їх сплата здійснювалась з порушенням строків, визначених умовами договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна не вносив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 02.1.2-24-077 від 03.10.2007 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Так, п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

Враховуючи, що в силу умов пункту 5.4. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі не пізніше 20 числа наступного за звітним, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню за кожний місяць оренди окремо.

В даному випадку, наприклад, якщо розглядати нарахування пені на суму боргу за жовтень 2011 року, то момент прострочення настає з 21.11.2011 та враховуючи шестимісячний строк нарахування закінчується 21.05.2012, проте право на звернення до суду з даною вимогою у позивача є до 21.11.2012. (позивач звернувся з даним позовом 05.10.2012).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати балансоутримувачу відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.5. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 830,43 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 830,43 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендній платі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 8,48 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 175,62 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8,48 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 175,62 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус» (м. Київ, вул. Якіра, 13Б, код ЄДРПОУ 34926028) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 830 (вісімсот тридцять) грн. 43 коп. пені, 8 (вісім) грн. 48 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 62 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 18.10.2012.

Суддя В.В.Сівакова