Рішення № 26471499, 30.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/36/101пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі Новіковій В.Р.

за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Представники сторін:

Прокурор: Лисенко С.І.. за посвідченням

від позивача: Піскунова М.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Костянтинівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Рішення Костянтинівської міської ради від 26.02.2009р. №5/38-883 між Костянтинівською міською радою та ПП ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки від 01.04.2009р. № 752/1 строком на 3 роки для обслуговування торгівельного майданчику по АДРЕСА_1 Строк договору збіг. Костянтинівською міською радою за результатами розгляду клопотання відповідача про продовження строку договору оренди прийнято рішення від 23.03.2012р. № 6/16-330 про відмову у продовженні строку договору оренди земельної ділянки. Рішенням Костянтинівської міської ради від 25.04.2012р. ПП ОСОБА_1 вдруге відмовлено в продовженні права оренди вказаної земельної ділянки. Але відповідач не звільнив спірну земельну ділянку та продовжує самовільно без правоустановчих документів її використовувати.

Ухвалою суду від 06.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/101пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Позивачем надані письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що спірна земельна ділянка не звільнена.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просить припинити провадження по справі, оскільки вважає, що справа не підвідомча господарському суду.

Також відповідачем надані письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначє, що відповідачка неодноразово зверталася до позивача з проханням подовжити договір оренди, але їй було відмовлено. Відповідач вважає ці дії незаконними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.08.2012р. від відповідача надійшла заява про зупинення провадження по справі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним нормам відповідачем до заяви про зупинення провадження по справі додано лише копію адміністративного позову та копію ухвали Костянтинівського міскрайонного суду Донецької області про залишення позовної заяви без руху. Зазначеною ухвалою про залишення позовної заяви без руху суд зобов'язав відповідача в строк до 23.08.2012р. виправити недоліки позовної заяви.

Частина 2 ст.36 ГПК України містить загальне правило, відповідно до якого письмові докази подаються до господарського суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Однак, відповідачем по справі не додано до матеріалів справи належних доказів щодо відкриття провадження по адміністративній справі та змістовних пояснень щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи, як на підставу для зупинення провадження по даній справі на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

30.08.2012р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість прибути у судове засідання. Зазначена заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.69 ГПК України передбачає, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Частина 1 зазначеної статті встановлює загальний строк розгляду справи в господарському суді першої інстанції. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців. Початок строку визначається вказівкою на подію - одержання позовної заяви господарським судом. День одержання позовної заяви до господарського суду визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду. День надходження позовної заяви до господарського суду відповідно до п. 2.3 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75, засвідчується в правому нижньому куті або вільному від тексту місці першого аркуша проставленням реєстраційного штампа, дати надходження до суду, реєстраційного номера. Зазначена позовна заява надійшла до канцелярії господарського суду 05.07.2012р., тобто 05.09.2012р. збігає термін розгляду справи, клопотання щодо продовження процесуального строку розгляду справи в порядку ч.3 ст.69 ГПК України до господарського суду Донецької області від сторін не надходило. Суд позбавлений можливості за власною ініціативою продовжити процесуальний термін розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001р. між Костянтинівською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 26.02.2009р. № 5/38-883 укладено договір оренди землі. Відповідно до умов зазначеного договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1412600000:00:021:0118 для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1

В оренду передається земельна ділянка площею 0,0168га (п.2 договору).

Договір укладено на 3 роки з 01.04.2009р. (п.6 договору).

Між сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Костянтинівської міської ради від 23.03.2012р. № 6/16-330 відмовлено Приватному підприємцю ОСОБА_1 у продовженні строку оренди земельної ділянки для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1

Відповідач неодноразово зверталась до Міського Голови м. Костянтинівка із заявою про продовження договору оренди вказаної земельної ділянки (від 25.01.2012р. та від 23.03.2012р.), на що нею було отримано відповіді, з яких вбачається, що власником земельної ділянки відповідачу відмовлено в пролонгації договору оренди.

Пунктом 17 Договору оренди земельної ділянки встановлено, що після припинення дії договору орендар в семиденний строк повертає земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Однак, зазначена вимога відповідачем не виконана.

Відповідачем підтверджений факт користування спірною земельною ділянкою після спливу договору оренди.

Листом від 24.05.2012р. № 891 Костянтинівська міська рада повідомила ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради для підписання акту приймання-передачі земельної ділянки на підставі п. 17 Договору.

Однак на теперішній час земельна ділянка не звільнена.

До матеріалів справи відповідачем додана Постанова Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.06.2012р.

Зазначеною Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області відмовлено в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення №6-16/330 від 29 березня 2012р., надання можливості працювати на земельній ділянці. Відмітки про набрання зазначеною постановою чинності або про оскарження зазначеної постанови до суду не надано.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель". За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність або оренду земельної ділянки або надання цієї ділянки у користування (оренду) відсутнє.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалась відповідачем самовільно, що підтверджується матеріалами справи, проти зазначеної обставини відповідач не заперечує та зазначає, що продовжує і на даний час займати та використовувати для підприємницької діяльності спірну земельну ділянку.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне використання відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування земельною ділянкою площею 0,0168га га для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,0168га га для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Костянтинівської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 1412600000:00:021:0118, площею 0,0168га га для обслуговування літнього торгівельного майданчику по вул..Ціолковського,31а, м. Костянтинівна та повернути її Костянтинівській міській раді.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Костянтинівської міської ради (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна, 260; р/р35416012001252 в УДК м.Костянтинівка, МФО 834016, ЗКПО 04052790) судовий збір на суму 1073,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2012р.