Рішення № 26471436, 10.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.12 р. Справа № 5006/20/110/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 209574,38грн.

представники сторін:

від позивача:Гудов Р.Л. - представник за довіреністю;

Дудка Е.П. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 209574,38грн., у тому числі основного боргу у розмірі 161669,32грн., пені у розмірі 14852,23грн., 20% річних у розмірі 31141,65грн. та інфляційних втрат у розмірі 1911,18грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №3765 від 18.05.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 161669,32грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №3765 від 18.05.2011 з додатками № 1 від 18.05.2011, №2 від 07.06.2011, №3 від 10.06.2011 до нього; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 16.07.2012, видаткових накладних.

В судовому засіданні 10.10.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

18.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №3765 (з урахуванням додатків № 1 від 18.05.2011, №2 від 07.06.2011, №3 від 10.06.2011) (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно п. 2.1 договору постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна, якої визначається додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до вимог розділу 5 та п.п. 3.1, 4.1 договору сторонами були укладені додатки до даного договору №1 від 18.05.2011, №2 від 07.06.2011, №3 від 10.06.2011.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 191118,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №5044 від 19.05.2011 на суму 160797,00 грн., №6084 від 07.06.2011 на суму 4440,00грн., №6378 від 10.06.2011 на суму 19548,00грн., №6379 від 10.06.2011 на суму 3840,00грн., №7009 від 24.06.2011 на суму 2493,12грн., які підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до Договору.

Згідно з п. 3 додатку № 1, №2, №3 до договору погоджений наступний порядок розрахунків за поставлений товар: покупець сплачує постачальнику 100% вартості отриманого товару до 15 вересня 2011 року.

Пунктом 3.5 договору визначено, що товар, який був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Для оплати поставленого товару відповідачу разом з видатковими накладними були надані рахунки на оплату на загальну суму 191118,12 грн.: №3908 від 19.05.2011 на суму 160797,00грн., №4765 від 07.06.2011 на суму 4440,00грн., №5015 від 10.06.2011 на суму 19548,00грн., №5017 від 10.06.2011 на суму 3840,00грн., №5555 від 24.06.2011 на суму 2493,12грн.

Суд відзначає, що кількість, ціна, асортимент товару поставленого по накладній №7009 від 24.06.2011 не погоджена сторонами у додатках до договору. Однак враховуючи положення п. 2.1 договору, суд приходить до висновку, що поставка товару згідної вказаної накладної відбулась на підставі договору №3765. Відповідачем вказані обставини не спростував.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 17000,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами: №906 від 12.07.2012 на суму 7600,00грн., №908 від 13.07.2012 на суму 9400,00грн., які надані до матеріалів справи позивачем.

Крім того, як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 16.07.2012 відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 12448,80грн.

За таких обставин, станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача становить 161669,32грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково та частково повернуто товар позивачу, станом на теперішній час заборгованість становить 161669,32грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 161669,32грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 161669,32грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.1.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.09.2011 по 16.03.2012 у розмірі 14852,23грн.

Відповідно до п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" по кожній накладній окремо з урахуванням періоду нарахування пені, що визначений позивачем розмір пені за період з 16.09.2011 по 15.03.2012 становить 14695,91грн., який і підлягає задоволенню. (Розрахунок пені здійснений судом по накладній №7009 від 24.06.2011 року на залишок суми боргу в сумі 2493,12грн. за період з 16.09.2011 по 04.01.2012 (на підставі п. 3.5 договору) та по накладним №5044 від 19.05.2011, №6084 від 07.06.2011, №5015 від 10.06.2011, №5017 від 10.06.2011 на залишок суми боргу в сумі 188625грн. за період з 16.09.2011 по 15.03.2012).

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 31141,65грн. за період з 16.09.2011 по 31.07.2012 та інфляційних втрат у розмірі 1911,18грн. за період з 16.09.2011 по 02.05.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 20%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до п. 7.7 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлений відповідним додатком до договору. Як вбачається з додатків до договору інший розмір відсотків річних погоджений не був.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 20% річних.

Перевіривши розрахунок позивача 20% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 20% річних за визначені у розрахунку періоди становить 31143,65грн. (з 16.09.2011 по 02.05.2012 сума 20% річних складає 24086,12грн.; з 03.05.2012 по 11.07.2012 сума 20% річних складає 5690,07грн., з 13.07.2012 по 31.07.2012 сума 20% річних складає 1367,46грн.).

Однак, суд не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 20% річних в розмірі 31141,65грн.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1911,18грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4 Б, с.Прогрес, Красноармійський район, Донецька область, 85351, ЄДРПОУ 30048570) суму основного боргу у розмірі 161669 (сто шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн. 32 коп., пеню у розмірі 14695 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 91 коп., 20% річних в розмірі 31141 (тридцять одна тисяча сто сорок одна) грн. 65 коп., інфляційних втрат у розмірі 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 18коп., судовий збір у розмірі 4188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 36 коп.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.10.2012