Ухвала суду № 26471261, 11.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"11" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/1518/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Капустинського М.М.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Водолій-Ера" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсним рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Приватне підприємство "Водолій-Ера" звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004152342 та № 0004162342 від 06 грудня 2011 року. На обґрунтування доводів позивач зазначав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безтоварність операцій між ПП "Водолій-Ера" та ТОВ "Авіста Сервіс", оскільки на момент виконання товарних операцій ТОВ "Авіста Сервіс" перебувало на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року позов задоволено. Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 06 грудня 2011 року №0004152342 та № 0004162342 визнано недійсними.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівному порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та юридичної оцінки обставин справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановив суд, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Авіста Сервіс»за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., за наслідками якої був складений акт від 22.11.2011р. № 1362/23-100/33408763 (а.с.5-8).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що приватне підприємство «Водолій-Ера» провело взаєморозрахунки з ТОВ «Авіста Сервіс»в грудні 2010 року на суму 104775грн., в т. ч. ПДВ - 17462грн. та січні 2011р. на суму 9506грн., в т.ч. ПДВ -1584,33грн. Так, відповідно до постанови СВ ПМ ДПА в Рівненській області про призначення документальної невиїзної перевірки, у провадженні останнього знаходиться кримінальна справа №51/391-08 відносно, зокрема, посадових осіб ТОВ «Авіста Сервіс»за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Досудовим слідством викрито схему незаконної діяльності щодо сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в мінімізації податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету. Позивачем до перевірки не надано укладених договорів на придбання ТМЦ у ТОВ «Авіста Сервіс» та товарно-транспортних накладних, податкова накладна не містить прізвища особи, яка підписує зазначений документ. Крім того, зустрічною перевіркою контрагента позивача встановлені обставини щодо неможливості ТОВ «Авіста Сервіс» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченого чинним законодавством, укладені правочини суперечать нормам Цивільного кодексу України, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності. Таким чином відповідач прийшов до висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства: завищення валових витрат за ІУ квартал 2010р. на 87312,50грн., 1 квартал 2011р. на суму 7921,67грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 23808,55грн.; завищення податкового кредиту за грудень 2010р. на суму 17462,5грн., за січень 2011р. на суму 1584,33грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19046,83грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004152342 від 06.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у розмірі 29266 грн., з яких 23808 грн. - основний платіж; 5458 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.9);

- за порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4, 7.4.5, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004162342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23413грн., з яких 19047грн. - основний платіж, 4366,75грн. - штрафні (фінансові санкції) (а.с.10).

Задовольняючи позов і визнаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними, суд першої інстанції виходив з висновків, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Як встановлено, основними видами господарської діяльності позивача відповідно до Довідки управління статистики є посередництво в торгівлі одягом, взуттям, текстильними та шкіряними виробами, оптова торгівля авто товарами, інші види оптової торгівлі. Так в грудні 2010 року позивач придбав у ТОВ «Авіста Сервіс» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 104775грн., в т. ч. ПДВ в сумі 17462,50грн. В січні місяці придбав товар у зазначеного контрагента на загальну суму 9506грн. в т. ч. ПДВ 1584,33грн.

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: видаткова накладна № 10 від 27.01.2011 року на загальну суму 9506грн., (без ПДВ - 7921,67грн., ПДВ - 1584,33грн.) (а.с.11); податкова накладна від 27.01.2011 року № 10 на загальну суму 9506грн., (без ПДВ - 7921,67грн., ПДВ - 1584,33грн.)(а.с.12); платіжне доручення №436 від 16.02.2011р. на суму 6000грн., в т.ч. ПДВ -1000грн., платіжне доручення №317 від 03.03.2011р. на суму 3506грн., в т. ч. ПДВ -584,33грн.

(а. с. 13); видаткова накладна від 17.12.2010 року на загальну суму 104775грн., (без ПДВ - 87312,50грн., ПДВ - 17462,50грн.) (а.с.14); податкова накладна №31 від 17.12.2010 року на загальну суму 104775грн., (без ПДВ - 87312,50грн., ПДВ - 17462,50грн.) (а.с.15); платіжне доручення №253 від 30.12.2010р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ - 3666,67грн., платіжне доручення №249 від 29.12.2010р. на суму 40000грн., в т. ч. ПДВ - 6666,67грн., платіжне доручення №257 від 05.01.2011р. на суму 42775грн., в т. ч. ПДВ - 7129,17грн.

(а. с. 16-17), фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (а. с. 52). Крім того, вказаний товар був особисто отриманий директором приватного підприємства «Водолій-Ера»ОСОБА_1 на підставі довіреностей №216 від 17 грудня 2010 року та № 8 від 23 січня 2011р. (а. с. 34-36).

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість).

Вартість оплачених товарів включено позивачем до складу валових витрат, та до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення правовідносин), визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих приписів випливає, що підставою для висновку про непідтвердженість витрат платника є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, які б засвідчили понесення таких витрат.

Втім, у розгляді цієї справи судом першої інстанції вичерпно встановлено наявність у Приватного підприємства необхідних документів, складенням яких опосередковувалися операції з придбання товарів (робіт,послуг).

Доводи ДПІ про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару не спростовують наведеного висновку, оскільки за умовами договорів поставки, за якими здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснюють контрагенти позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цих контрагентів, а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у Позивача згаданих накладних не може бути доказом фіктивності спірних господарських операцій з придбання товарів.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин суд дійшов не спростовуваного доводами апеляційної скарги висновку про те, що витрати, пов'язані з оплатою позивачем товарів правомірно включені до складу валових витрат Позивача, оскільки факт придбання цих товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст.198 ПК вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

В силу п.198.2 ст.198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки -недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначив місцевий суд, виконання спірних господарських операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій .Податковим органом, в свою чергу, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей виконання цих робіт, або недостовірність відомостей у первинних документах.

Власне ж , несплата контрагентами позивача податкових зобов'язань не може бути підставою для відповідальності Позивача, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника.

Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Авіста Сервіс», використані позивачем в своїй господарській діяльності, а саме: придбаний товар позивачем був проданий таким підприємствам як ВП «Рівненська дистанція водопостачання»ДТГО «Львівська залізниця», ТзОВ «РЗВА-Електрик», ДП Українські дорожні Інвестиції «Укрдорінвест», ПАТ «Рівнегаз», що підтверджується податковими та видатковими накладними (а. с.37-40, 41-46). Оплата проводилась в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 47-49).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, і використання придбаних у ТОВ «Авіста Сервіс»товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача та отримання від такого використання доходу.

На момент вчинення господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Авіста Сервіс», було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Покликання відповідача на відсутність у контрагента трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Посилання відповідача на матеріали досудового слідства відносно посадових осіб ТзОВ «Авіста Сервіс», судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 58.4. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Як встановлено судом та зазначено вище по тексту, кримінальна справа №51/391-08 порушена 20 червня 2011р. Дана справа порушена, зокрема, відносно посадових осіб ТзОВ «Авіста Сервіс». Крім того, станом на час винесення акту перевірки 22.11.2011р.22.11.2011р. та податкових повідомлень-рішень 06.12.2011р. відповідачем, дана справа судом не розглянута, обставини, які б підтверджували незаконну діяльність між ТзОВ «Авіста Сервіс»та позивачем судом не встановлені.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Авіста Сервіс», ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197,198, 200,205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. без змін.

.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: М.М. Капустинський Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Водолій-Ера" вул.Сагайдачного,1,м.Рівне,33028

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000