Ухвала суду № 26470690, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/40799/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Жолудя І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ"

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010

у справі № 2а-284/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9.08.2010, у задоволенні адміністративного позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.09.2009 № 0000792311/0 відмовлено.

ТОВ «БІО ЛАТ»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позов повністю. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, наголошує на тому, що використання платником податку спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», є правом платника податку, а не обов'язком, оскільки передбачений такою нормою режим є пільгою з оподаткування. Відтак, у платника податків, який є сільськогосподарським товаровиробником, не виникає обов'язку подавати до податкового органу спеціальну (скорочену) декларацію.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9.08.2010 скасовано. Позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.09.2009 № 0000792311/0.

Постановою Верховного Суду України від 26.06.2012 постанову Вищого адміністративного суду України від 05.05.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням відповідно до вимог п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 08.09.2009 № 268/23-3/34072544, про порушення позивачем п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, яке полягало у не поданні скороченої податкової декларації за період: жовтень-грудень 2007 року у строки, визначені законодавством.

Позивач у періоді, що перевірявся, був платником ПДВ та платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно із розрахунком за 2007 рік питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний рік складала 92,2 %.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР зупинено дію пункту 7.7 статті 7 цього Закону до 01.01.2008 в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Кабінет Міністрів України постановою від 26.02.1999 № 271 затвердив Порядок, у пункті 2 якого зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

За змістом зазначених вище норм спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) є його обов'язком.

Відтак, податковий орган правомірно застосував до платника податку, який є сільськогосподарським товаровиробником, штраф відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ за неподання податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) у визначені законодавством строки.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних спірних правовідносин, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло